Щастя

Щастя

Я знаю мить, коли звучить струна, коли стискається у грудях, солодко щемить, вібрація по тілу хвилями, коли світ лагідно торкається повік, бринить, і губи ледве усміхаються, загорнуті в блакить… Спогади печуть, із серця тягнуть нить, щастя – гаряча біла цятка, що ввібрала кольори, горить, не переповіси про той вогонь, це моря гнів перепливти немов, з мільйонів дисонансів винайти мелодію, під серця ритм тримати звуку рух по нотах, на момент сплітається симфонія як виправдання мук порушеного спокою, тріщини в безмежжі Пустоти, що спричиняє…

Читати далі...
Живий звук
Фото: Олексій Тішевський

Живий звук

Враження на основі двох найбільших для мене концертів зими: Hyperion Festival з Any Given Day у якості хедлайнерів, та концерту Dark Tranquillity в рамках туру "Atoma Tour 2019". Автор фото нижче Олексій Тішевський, крім останньої галерейки. Подяка HMG і Mad Art Promotion за організацію подій. Я від природи домосід, і до того ж вередливий, тому на концерти потрапляю дуже рідко: то далеко, то нецікаво. Останнім часом ця тенденція позитивно змінилася – і тому що приїжджали улюблені гурти, і тому що сам став…

Читати далі...
Триґер

Триґер

Не помітив, як опинився на війні,війна починається значно раніше за лінію фронту, за порогом, коли вступаєш у відносини з пеклом інших,нема межі, нема «тут» і «там»,є шум у вухах, білий сніг в очах,є кулаки, є крик, нема – кінця,і ніц не знаєш, коли з’явиться змогавидихнути, чи встигнеш відпочитиза життя, чи завчасно вийдешз гри, тому весь час усередині зведений триґер, чекає на рух, як чигає звір…

Читати далі...
Мелофілія #24 – Obskkvlt – Blackarhats (2019)

Мелофілія #24 – Obskkvlt – Blackarhats (2019)

English below. Мені все-таки подобається, коли металісти беруться за розробку філософських, релігійних та окультних/герметичних тем. Так, часто це перетворюється на цирк і бутафорію, одначе тоді, коли за тему беруться всерйоз, музика отримує вербальне підкріплення, стаючи непоганим інструментом дослідження психіки (привіт герр Юнґ!). Останнім часом мене також дуже тішить тарґетинг реклами на facebook та Instagram, в стрічку часто підкидають цікаві музичні екземпляри. Саме таким чином до мене потрапив дебютний альбом іспанського гурту Obskkvlt – Blackarhats. https://www.youtube.com/watch?v=f8bhzRC9YOs Що вразило найбільше, так це гармонійне співвіснування…

Читати далі...
[…]
Tanishq Tiwari via Unsplash

[…]

Сонячна пожежа заливає пляж,наче хвиля, сам лечу в потоці вітру,заполонили все довкола квіти,мед обтікає мозок у бджолиному дзижчанні,дорога соми – довгий літ до вибуху єднання,зіткнення світів спиняє час, в одній копиці дніминулого й майбутнього – палають,так Сонце крізь століття промовляє в нас… …ми – промені, що в порожнечі тануть..

Читати далі...
Фантастична відеопоезія

Фантастична відеопоезія

Поезія як метод покликана "розлущувати" загадку життя, зазирати "всередину" явищ і речей, давати змогу хоч трохи осягнути неосяжне. Завжди повторюю і мушу зробити це знову: Музика є матір'ю поезії, і хоча ми звикли ставити слово вище, без музики слово – безнадійно мертве, утилітарне. Мелодія (як естетика в самій вібрації речовини) оживляє дійсність. Наукова фантастика була гімном науково-технічного прогресу. Її спів був присвячений можливостям людини, котрі в ХХ столітті запретендували на безкінечність. У другій половині століття життя внесло корективи, і в симфонії майбутнього…

Читати далі...
Мелофілія #23 – Novembre – Come Pierrot
Novembre - Novembrine Waltz (2001)

Мелофілія #23 – Novembre – Come Pierrot

Novembre – найпоетичніші металісти з усіх, кого знаю. Мало хто може тягатися з ними в оригінальності та витонченості стилю. Слухаю їх от уже більше 10 років, і досі не втомився співати їм дифірамби. Come Pierrot – пісня з альбому 2001 року "Novembrine Waltz". Крізь світанкові бліки проглядає намальований олівцем пейзаж, розфарбований акварельними плямами. Кожний акорд ніби крапає колір на папір, тебе підхоплює і захоплює густина фарби, розчиненої у воді, одночасно насичена і легка. Разом з тим підіймається відчуття прозорої ранкової свіжості, вітерець…

Читати далі...
Завтра…

Завтра…

Ти влади над часом не маєш, і завтра, якого ти прагнеш так, може тебе не прийняти, щасливих малих, що ввірвуться в прочинені двері, ти можеш не наздогнати, й ніхто не помітить, як ти махаєш рукою вслід… Найкраще, чого ти можеш досягнути – наситити собою ґрунт – смаком, кольором, тоном, і бути поруч з ними у гіллі зеленим шумом…

Читати далі...
Мелофілія #22 – 夢中夢 -mutyumu-

Мелофілія #22 – 夢中夢 -mutyumu-

Те, як японці примудрилися переосмислити і перетравити західні жанри музики – вражає. На стику глобалізації та унікального національного мислення народилися надзвичайні гібридні квіти, котрі не тільки можуть захопити естетичним багатством, але й здивувати. Подекуди – аж за край. Колектив "Сон уві сні" грає (грав? від них уже багацько років нема новин) химерний ф'южн джазу, року, металу і класики з майже академічного рівня жіночим вокалом (Hatis Noit, котра вже випустила кілька альбомів авангардної акапелли), скрімінгом, бласт-бітом, чуттєвою скрипкою і барвистими фортепіанними пасажами. Попри…

Читати далі...
Мелофілія #21 – Gris

Мелофілія #21 – Gris

Оптика нашого сприйняття викривлена потребою в потужному піарі, котрий міг би пересилити інформаційний шум та алгоритми соціальних мереж. Тому часто величні творіння мистецтва лишаються непоміченими. На жаль, велич сьогодні не може говорити сама за себе. Канадський колектив Gris створив надзвичайний альбом À l'âme enflammée, l'âme constellée... (2013) Ця платівка – грандіозний храм, що стоїть на колонах суворого, грубого металу, переплетених витонченими, щемлячими мелодіями акустичних гітар, скрипок, фортепіано. Під склепіннями храму звучить відчайдушний скрімінг чільного вокалу, він, мов рана на тілі трагічного героя…

Читати далі...
Десятирічні кільця

Десятирічні кільця

Надії на полицях десятиліть нехай не покриються пилом, діставай коробки, перебирай теки, слухай платівки, сіді сиди слухай, протирай вікно світоглядне, промивай собі звивини, ігноруй сивину, що здирається скроні схилом, тримай кольори там, де не збліднуть, не програємо ми доки пам’ятаємо, що гра триває, що музика грає, і будемо – танцювати… М.Х. Мене дивує ритм десятиліть. Усі ці "легендарні" 60-і, 80-і, "ліхіє" 90-і етц. – вже більше не часи, а місця, де зібралися мрії, надії і турботи поколінь – від малого до великого.…

Читати далі...
[…]

[…]

Життя жартує кожен раз чорніше, стискає жартома щільніше зашморг, дихаєш частіше, груди ширше розправляєш – так звикаєш, раз не вбило, значить, став сильніше, тонше стали губи лиш хіба, рясніше вкрила скроні білизна, і певний час очей сміливо не підіймеш, переважить униз сльоза, поки всотається залізо в нерви, накотить жаль, гіркий напій – життя, коли розкрив обійми, і чекаєш на новий залізний цвях, нагадування, що куди не сунься – всюди битва, і погорду можна від початку в зад, найбільше важить лиш властивість опиратись…

Читати далі...
ANIMA II
Andrew Neel via Unsplash

ANIMA II

Моя сестра – відьма, переповнена любов‘ю і страхом, величина її серця компенсується крайньою неврівноваженістю, чари, розхристані навсібіч, хитають мій цілий світ, і я хитаюся разом з ним, намагаюся взяти в руки її, приголубити і заспокоїти але, полохлива птаха, не довірить мені свій сумнів і пекучий вогонь своїх прагнень, доки руки не стануть плити, доки плечі не стануть гори, доки зможемо з нею відчути хитку рівновагу линви, натягнуту центром тяжіння всередині нас… це з’являється в результаті звикання до здіймання і втримання мас…

Читати далі...
Dance dance dance
Marco Chan via Unsplash

Dance dance dance

…відчуття неймовірної сили перед безкінечністю відсутності, де кожен щасливий поштовх розчиниться в тотальному холоді… …бог першим упав у безодню, на льоту розсипáв бісер, безцінне мерехтіння усмішок безнадійно згасало, і жаль скривив лице безумця, порушника статусу кво космосу… …загорнутися в байдужість? Примиритися зі шпаринами у власному домі? Контраст ніжної теплої шкіри із прохолодою довічного світанку – хіба звикнеш? Навіть бог змушений навчитися танцювати в пітьмі, сліпа рука світла, що виводить на глиняному глеку око…

Читати далі...
Лютий

Лютий

Наївна віра в цифри буцімто прискорює дні, чіпляєшся за лютий-місяць, бо короткий він, і там уже настане офіційно перший день весни, і з неба кружлятиме тихо останній сніг… …збиратиме під гриф минулого дорогоцінні спогади, і ми з тобою проводжатимемо рік, по клітках дат складатимемо плани, грітимемо пальці мрією про літо, майбутнє буде ширше й більше, поки не проллється у теперішнього мить… …це буде диво- вижно… https://youtu.be/TKyh20R-unc

Читати далі...
2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

Період, під час якого писалася ця книга, був справжнім випробуванням для мене. До всіх старих навантажень додалися нові, й усе це треба було втримати в рівновазі. Вірші стали розрадою і відбитком внутрішньої роботи з подолання кризи. Внутрішній голос виявився не таким благим, як його звикли малювати, той рев і крекіт ще тільки треба було навчити співати. Книга була опорою для нового кроку по все більш тонкому льоду над безоднею, і тепер може стати в нагоді всім, кому доводиться йти схожими маршрутами до…

Читати далі...
Осокорки 2016

Осокорки 2016

Два роки тому влітку я зафіксував побачений раніше ефект: порожнє небо на тлі осокорківських новобудов. Споруди виглядали ідеальними геометричними тілами в блакитному вакуумі, ніби були висмикнуті зі світу й самі являли собою світ. У певному сенсі, так і є: новітні, ці будинки є утробами нових світів, котрі будуть зачаті людьми всередині них. Ці чисті аркуші обростуть (уже обростають) рядками біографій, слідами присутності, стіни наберуться подій та історій. Колись ці райони стануть старими, але на цих фото вони ще порожні та гострі, життя…

Читати далі...
Чорна вода

Чорна вода

Тварі звиваються в чорній воді, без краю довкола – чорна вода, там, де тіні відкинуті від ліхтарів, непевна протягнута лінія берега, велично вугільна луска ледь виблискує в світлі з-за хмар, довгі зуби і намір червоний в очах, чи що там, у тьмі, заміняє їм очі, сплітає собою суть ночі, і ніч весь час тихо присутня по той бік освітлених сонцем поверхонь, точить іржа металеві панелі, і тільки-но станеться струс, як повалить морська чорна хвиля, і з нею – мурени, акули й чорти…

Читати далі...
Ода метелику
Ray Hennesy via Unsplash

Ода метелику

Старовинні обкладинки, безумовно, гарні, але мене в них щось завжди бентежило... як, до речі, і в рамах старих картин. Здається, зараз я зрозумів, що саме. Старовинне мистецтво тяжіло до вічності. І якщо сам зміст картини або книги міг бути цілком собі легким і грайливим (барокові "пікантні" сюжети, гумористичні романи етц.), то обкладинка і рама лягали на все це важкою печаткою увічнення. Сучасні обкладинки – легкі, як і слова під ними. Більше нема жодної ілюзії щодо вічності, мистецтво вже не прагне бути кам'яним,…

Читати далі...
Малі кроки

Малі кроки

Мій біль – сталевий трос, він завше тут, стискає м’язи, та цим разом відчуваю менше пут, звикаю, і повільний крок тренує бути майже вільним, вирівняти з тиском кут і глибше дихати… https://www.youtube.com/watch?v=eP6O_lsOjuM

Читати далі...