Обмін душами

[caption id="attachment_178" align="alignright" width="207" caption="Леонардо да Вінчі - Вітрувіанська людина"][/caption] Не можу не дивуватися дивовижній природі мистецтва… Хоча, це те саме, що дивуватися природі світу, тому що мистецтво із ним глибоко пов’язано. Люди зневажливо називають інших тварин нижчими за себе, і як аргумент подають мову як засіб спілкування. Але якщо подивитися глибше, то людська мова – тільки маленька частка широкого спектру засобів спілкування. Люди забувають, що, окрім безпосередньо слів, у спілкуванні працюють міміка, жести, очі, колір шкіри, температура тіла і навіть запах. Тварини використовують усе це у звичайному повсякденному спілкуванні, а в людини здатність враховувати всі ті чинники під час розмови вже вважається неабиякою спостережливістю. Якщо порівняти людину з іншими тваринами з такої точки зору, то вийде, що професор Лайтмен із серіалу «Теорія брехні» - не отримав надможливості, а лише наблизився за рівнем сприйняття до тварин. Скажімо, до кішок і собак. Який удар по людському самолюбству! Проте не варто забувати, що маємо розум і волю, які здатні усунути цей пробіл у житті.

Читати далі...

Роздум про художній інстинкт

Похвалитися великими знаннями в тонкощах образотворчого мистецтва, нажаль, поки що не можу. Але навички в цьому роді мистецтва мені не чужі. Так сталося, що з дитинства займався самонавчанням з малювання. Десь у 15 або 16 років я закинув цю справу, перейшовши на ниву літератури, але наприкінці минулого року декілька розрізнених імпульсів знову стимулювали бажання відродити та розвинути старе вміння. Ну і, звичайно, прокинувся філософ мозку, щоби вивести деякі принципи, віднайдені під час творчого процесу.

Читати далі...

Інформаційний шум

Насправді, сучасний стан інформаційної сфери є викиданням реплік у порожній простір. Таке відбувається через інстинкт домінування, що змушує власну думку ставити понад іншими, вважати єдиною вартою уваги. Тому відбувається інформаційна інфляція, де реалізовані в текстах досвіди багато в чому дублюються, мало проробляються, стає дедалі менше висновків. Через це також з’являється ілюзія пришвидшення процесів життєдіяльності людської цивілізації, бо кожне нове повідомлення дійсно вважається новим, а отже кількість нового постійно примножується. Саме це інформаційне «прискорення» є наслідком технічного прогресу, що створив нові комунікаційні засоби. Насправді ж прискорення як такого немає, є тільки велика кількість дублювання повідомлень (як у журналістиці, так і в мистецтві), що самі по собі мало відрізняються. Поняття «загубитися в океані інформації» втрачає чинність, бо при більш докладному аналізі «океан» зникає, тобто диференціюється за певною кількістю тем. Всередині таких тем повідомлення будуть мало одне від одного відрізнятися.

Читати далі...

Новини-лавини

Якщо зробити перебування в мережі трохи більш активним, спробувати зазирнути за межі необхідного інформаційного простору, на голову вивалюється лавина інформації, очі розбігаються й потрапляєш у стан майже кататонії. Чорт! І як тут розібратися? Розібратися допоможе святий Google, бо без чіткої мети в цьому водоспаді новин можна швидко потонути. Все просто: вбив назву потрібного гурту – отримав усі про нього новини. Щастя й блаженство. Але як бути, коли хочеться ширше зорієнтуватися в музичному процесі, так би мовити, подивитися понад хвилями й зрозуміти – чим живе світ, що від нього можна чекати найближчим часом і таке інше. Отут важче. Мало аналітики. Вона, фактично, взагалі відсутня. Суцільні звіти, рецензії, анотації та скандальні новини – жовтизна. Аргх. Щоб хоч якось уявити собі картину в тій чи іншій музичній галузі, треба перевернути купу постів, більшість з яких не буде відрізнятися цікавістю та значущістю.

Читати далі...

THE FOUNTAIN

Death is the way to Awe…

[caption id="attachment_162" align="alignleft" width="203" caption="The Fountain - poster"][/caption] Даррен Аранофскі – людина, що вміє сполучати міф та науку в одному флаконі, створюючи потужний фантастичний коктейль. Нарікають на нереалістичність його сюжетів, але тут справа зовсім не в реалістичності, а якраз у символічності. Без неї також навряд чи можливо потрактувати візуальний ряд. Тому й ходять мережею розмови щодо ЛСД та психоделії. Насправді вся справа в метафорах. Це поетичне кіно, навіть коли торкається такої неприглядної теми, як наркозалежність («Реквієм за мрією»). Фільм «Фонтан» - це одкровення життя та смерті, їх місця одне в одному. Вражає перш за все нелінійність і багатошаровість сюжету – одночасний розвиток подій у трьох вимірах, що є частинками одного цілого світу – моменту сьогодення. По-друге – фільм дивовижно гарний. Кожний кадр, кожний елемент декорації, освітлення, грим акторів – усе настільки симетрично, настільки гармонійно, органічно, що в картинку просто поринаєш. Вона резонує із філософською складовою, тому душа поринає туди разом із розумом. Вершками коктейлю став саундтрек роботи “Kronos Quartet” разом із шанованою пост-роковою бандою “Mogwai”. Він додає фільму витонченого, тремтячого трагізму, підсилюючи малюнок відео.

Читати далі...

ТІНЬ ГЕНІЯ (етюд, allegro agitato)

Світ не перестає дивувати вишуканими контрадикціями. Ім’я генія апріорі повинно вважатися чимось кращим, але навіть воно здатне стати тягарем, якщо воно осяяне любов’ю мас. Маса робить генія важким тілом, що накриває собою всіх митців, що прийшли після нього. Геній стає масивним монументом, що тінню вкриває все мистецтво після себе. Маса робить із нього такий монумент, бо маса боїться руху, тому їй потрібне грузило, щоб утриматися на «твердій» землі. От припустимо, Моцарт. Його можна не любити, але заперечувати його геніальність і вклад у…

Читати далі...

Думки про Журналізм

Необхідний посередник В чому є сенс публіцистики? Здавалося б, треба просто звертатися до першоджерел, навіщо витрачати час на цю вторинну сировину? Якщо журналіст – це недорозвинений письменник, то публіцист – це недорозвинений філософ? Давайте розберемося.

Читати далі...

METROPOLIS

The mediator between head and  hands must be the heart!

[caption id="attachment_146" align="alignright" width="248" caption="Metropolis poster"]Metropolis poster[/caption] Класика – це не просто щось «старе й авторитетне», це річ, яка з часом не втрачає актуальності, тобто в тій чи іншій мірі підбирає питання та відповіді відносно того, що в людському житті лишається незмінним або довготривалим. Якщо сказати сміливіше – це те, що торкається вічності. До вічності тяжіють символи. З часом вони перетворюються на архетипи й світять нам із минулого у майбутнє, тобто назавжди лишають світ не таким, яким він був до них. Можна довго сперечатися навколо того, чи всі архетипи вже вигадані. Важливо те, що вони не зможуть існувати без відтворення, причому я маю на увазі не відтворення лише матеріальних носіїв інформації, а саме переживання й переосмислювання архетипів, створення навколо них допоміжних символів, що відповідають епосі та є неповторними. Якщо творча людина користується багатою символьною базою світової культури, то це не епігонство і не механічне повторювання вже пройдених етапів, це відтворення ідей та почуттів у відповідності до неповторної ситуації, що склалася саме в тому хронотопі, де мешкає автор. А якщо архетипи застосовані вірно та резонують із естетичною ідеєю, то такий автор ще й заслуговує на пошану – за власну творчість та відтворення ментального багатства. Фільм 1927 року «Метрополіс» режисера Фріца Ланга – це класика, що відтворює архетипи. Тобто, є унікальним сполученням естетичного й філософського начал. Вибухонебезпечний коктейль, що просвітлює розум за допомогою філософського узагальнення на високому рівні. Але про все по порядку.

Читати далі...

ASHES AND SNOW/ПОПІЛ ТА СНІГ – занурення в себе

Попіл та снігThe whales do not sing because they have an answer. They sing because they have a song.

Gregory Colbert

Живеш, наче кит… Ти плаваєш у шумних океанах людства, перетинаєш різноманітні течії – теплі, холодні… Така стихія, твоя стихія. Сподіваєшся бути з водою на «ти», наповнити її життям… Але час від часу треба спливати й ковтати повітря. Воно лежить понад водою, воно родом із іншого простору, аніж твій океан. Повітря чогось позалюдського, чогось такого, що лежить по той бік тебе… Або ж углибині тебе?

Читати далі...

Тіло як символ

[caption id="attachment_125" align="alignleft" width="300" caption="Red & Blue"]Red & Blue[/caption] Преамбула Людське тіло – окремий випадок космічного явища. Це канал, через який душа пов’язується із зовнішнім фізичним світом, форма, в якій живе вино нашого єства. За допомогою тіла ми здатні відчувати і творити відчуття. Пізнання тіла є частиною пізнання душі, шляхом до розбудови власної гармонії. Що краще досліджує тіло, що відноситься до нього уважніше, аніж еротичне мистецтво? Ще з давніх-давен людство боготворило речі, що роблять її життя таким цікавим, яскравим, незважаючи на всі незгоди, що наповнюють його. Це були не тільки природні стихії, але й відчуття. Здорові, сильні люди творили богів зору, материнських богинь родючості, батьківських богів плодючості. Статеві органи завжди були в пошані, бо людина ще не перебувала в розриві між формою та змістом, ще не було конфлікту між почуттями та природним єством. Після довгих років моральних забобонів, хворобливого codex veritas, що принизив тіло та тілесне до рівня чогось негідного, люди втратили відчуття тіла як символу, відчуття нерозривності психічного та соматичного. Хвороблива духовність та хворобливий матеріалізм, врешті-решт, так розхитали уявлення людини про тіло та сексуальність, що ми опинилися в хаосі, де еротика межує з порнографією, де мізерні насолоди фізичного контакту ставляться в збиток контакту психічному, де люди постійно плутаються у власних бажаннях. Тому добрий, чесний ню-арт саме зараз має стати чинником, що розставить крапки над «і», заспокоїть бурю в сексуальній склянці. Він має повернути людині здатність сприймати тіло не лише як «просто гарне тіло» чи «сексуальне тіло», а повернути йому статус символу, виразного засобу. З одного боку, це дещо спростить відношення до цього аспекту, з іншого – оздоровить його. Людина не має бути засліплена одним лише статевим потягом до зображеного, бо таким чином вона втрачає концентрацію емоцій, сама себе обкрадає. Коли цей потяг ввійде в резонанс із емоційністю, тоді стане можливим правильне, гармонійне розуміння еротичного.

Читати далі...

Звуколористика

Музика будується по горизонталі та по вертикалі. За горизонталлю організовується мелодія, тобто геометрична будова нотної послідовності, за вертикаллю організовується фактура звуку – гучність, обертони, тембри інструментів. Гармонія знаходиться по центру пересічення цих «ліній», адже є одночасно підсилювачем мелодійного виразу та організатором звукової фактури. Композитор, що пише твір для оркестру, має не тільки розуміти математичні закони поліфонії, але й знати характер кожного задіяного інструмента, щоби максимально продуктивно використати ці нюанси для найповнішого вираження ідеї, записаної в мелодії. В художній майстерності для створення того чи іншого враження використовується відповідний технічний прийом – застосування визначеної кількості фарби, насиченість кольору тощо. Те саме можна сказати про звук: якщо знати нюанси звучання інструментів, можна використовувати їх як фарби для своєї звукової картини. Відповідно до інших мистецтв, музика так само може розповідати, славити, описувати. Музика має свої портрети, пейзажі, оповідання, поеми. І для всіх жЗвукова веселкаанрів необхідно «знати як». Писане нижче – не чітка таблиця звучання, а спроба організувати власне сприйняття. Хочу, щоб ці нотатки допомогли комусь розігнати фантазію для створення нових шедеврів.

Читати далі...

Казус Гармонії

І. Цілісне сприйняття [caption id="attachment_141" align="alignright" width="300" caption="Нікола Пуссен (1594 - 1665) - "Царство Флори" (біля 1632 р.)"]Нікола Пуссен (1594 - 1665) - "Царство Флори" (біля 1632 р.)[/caption] Що таке гармонія? У перекладі з давньогрецької, це «лад, порядок, стрункість». Гармонія – поняття багаторівневе, що визначає стан системи взаємовідносин декількох аспектів дійсності. Такі системи мають назву «гармонійних». Це означає, що оптимальний стан цієї системи полягає в гармонійності, тобто у врівноваженості компонентів. Такі системи можна спроектувати на будь-що в житті. Це можуть бути суперечливі прагнення людини, філософські системи творення та руйнації, кількісна рівновага між видами в межах біогеоценозу та ін. З цього можна зробити висновок, що гармонія – це рівновага між тим, що суперечить одне одному. Суперечить – не значить, що воно обов’язково є протилежним за значенням, є «мінусом до плюса», просто кількість одного зворотно або прямо пропорційна кількості іншого, і зміни такого системного «гомеостазу» призводять до дисгармонії системи. Яскравий приклад – речовинний баланс у живому організмі. Різноманітні мікроелементи і вітаміни не суперечать одне одному, але перебільшення кількості одного призводить до хворобливих реакцій.

Читати далі...

Deus Ex Musica

Екстремум музичної симетрії руйнує. Музика просякнута прагненням до хаосу, організація звукової енергії в ритмічну та мелодійну геометрії врешті-решт веде до резонансу, який спричиняє «смерть від оргазму». Під час цього резонансу приходить бажання рухатися, прискорюватися, відтворити сильними рухами звук, змушуючи форми реальності зламатися – відкритися назустріч одна одній. Це відбувається в незалежності від темпу музики, все полягає в характері. Навряд чи таку екстатику можна ототожнити з хореографією, бо в останній ще надто багато пластики, вона є свого роду замінником руйнівного екстатичного танка, його символом, евфемізмом. Хореографія не переходить межу, навпаки, її пластика стримує від цього, дозволяючи гратися на краю безодні, але не заглядаючи в неї. Музика починає рух, і якщо не буде стримуючого фактору, що народжує хореографію, вступить у дію той самий екстатичний резонанс. Це схоже на маленький вибух реальності в межах твоєї психіки, що здатен поширитися на навколишнє середовище через тіло. Через канал музичної симетрії енергія підсвідомості (або ж – надсвідомості) знаходить максимально прямий вихід у матеріальний всесвіт, максимально можливу реалізацію, яка лежить поза формою – в тому способі існування, який ми називаємо хаосом.

Читати далі...

Архітектура мистецтва

Дивовижно сполучаються партії різноманітних інструментів у композиції. Існуючи по окремості, вони повністю зливаються в ансамбль, в доповненні одне одного, стають нероздільними, утворюючи цільну рухливу картину звуку. Це можна порівняти лише з архітектурою, де окремі елементи декору та технічних конструкцій неповторно організують простір, утворюють неподільну – індивідуальну – конструкцію, стіну. Це наче рухлива нерухомість. Партії налягають одна на одну, кожний звук займає належне йому місце, все відбувається саме так, як треба.

Читати далі...

Вербальна музика

Вірші – це музика від мови, тому вміння читати вірші схоже на вміння грати на музичному інструменті. Вірш, так само, як і музичний твір, може бути тихим, повільним, плавним, а може мати суцільні стакато, бути насиченим різкими змінами гучності. Розміри віршів перегукуються з музичними розмірами. Акценти в музиці розставляються так само, як наголоси у віршах. У своєму циклі „Сім нот” Леся Українка зробила ремарки, що вказують на характер, плин віршів, використавши музичні терміни andante, staccato, hymn. Це якнайкраще відображує музичну сутність віршів, допомагає краще зрозуміти ту емоційну палітру, що передана через слово.

Читати далі...

Реферативна література

Час людського життя – обмежений. Світ – постійно змінюється. Через ці два фактори людина не може пізнати всього. Доводиться займатися такою собі „духовною економікою” – визначати, як ергономічно розташувати в часі процеси виживання, пізнання та самореалізації. За таких умов підвищується важливість такої функції літератури, як реферативна.

Читати далі...

Антиматеріалізм

спроба вивести мету сучасного інтелектуального руху Матеріалізм нівелює будь-які блага, що не стосуються грошей або товарів. Матеріалізм довго і вперто вбивав у голови те, що тільки товарно-виробничі взаємовідносини правлять бал життя. Мистецтво – це розвага, в кращому випадку – засіб отримання якоїсь необхідної від споживача реакції. На тому базується масова культура. Це культура заради бабла, а бабло, в свою чергу, - заради бабла.

Читати далі...

Олександр Скрябін. Маленький Діоніс

Александр СкрябинІ. ДЕЩО ПРО МУЗИКУ Ти ніколи не зможеш описати музику великих класиків до кінця. Можна легко вхопити основну лінію, головну рису сюжету, але відтінки, тонкі почуття кожного етюду завжди залишатимуться новими. При кожному новому прослуховуванні. Тембр голосу твоєї душі постійно змінюється, а класика для кожного разу знаходить свій резонанс із тобою. Якщо ти в мінорі, вона добудує до твоєї ноти акорд, якщо в мажорі – розцвітить його всіма кольорами веселки. Напругу виразять дисонанси, рішення зафіксується у переході до консонансу. Вся твоя ніжність, весь твій гнів, фантазії, почуття гармонії з природою – все є в музиці.

Читати далі...

Приватне ніцшезнавство

Fridrich NietzscheЯкщо мене спитати про мою любов до філософії Ніцше, то я радше промовчу. Певно, це буде дуже суб’єктивним, а де в чому ще й релігійним, але я віддаю перевагу відчуттю та практичному застосуванню позицій цієї філософії в двох формах. Перша – це філософія як-вона-є, друга – це власна інтерпретація її. Коли я зустрічаю в мережі сліди так званих „ніцшеанців”, я розумію, що:

Читати далі...

Будівництво демосу

У світлі сучасних психологічних досліджень вже ні для кого не є секретом, що запорука успіху справи полягає у вмотивованості її виконавця або виконавців. Але, як не дивно, чомусь про це постійно забувають. Хоча, якщо згадати, наскільки часто люди забувають „прописні істини”, то цей факт вже не ввижатиметься таким дивним. Отже, для того, щоб побудувати формулу успіху сучасної розбудови як індивідуального, так і суспільного життя, треба згадати засади мотивації та особливості її існування.

Читати далі...