Шо такоє Мокша?

Шуба нада!?!?(с) Ромич

  [caption id="attachment_912" align="alignleft" width="200" caption="Людяний одяг"][/caption] Вже ні для кого не є секретом, що Земля народжує людську культуру. Етніка – мова спілкування між народом і світом. Вона існує всередині людини – і психіки, і тіла. Тобто, це така річ, без якої людина вже не дуже людина. Тому важливо, аби ця штука залишалась живою. Сьогодні Український Ренесанс круто замішаний на спогляданні історії. Воно з одного боку добре, але з іншого – прив’язка до минулого не дає можливості етніці розвиватися. А вона, як і все в житті, може існувати тільки динамічно. Без динаміки, без «свіжої крові» на парному молоці – етніка перетворюється на мертвий і пильний конгломерат нікому нецікавих книжок і потертих шаровар. Хочеться додати, що «шароварщина» - то ще результат поганого відчуття самої історії, позбавлення її життєвості. Але це вже інша історія, вибачте за каламбур.

Читати далі...

Black Swan. Аронофскі рятує американських акторів

[caption id="attachment_901" align="alignleft" width="202" caption="Black Swan by Darren Aronofsky"][/caption] Даррен Аронофскі – спаситель американського акторства. Сполучені штати, наскільки б великим не був потік поганого кіно звідти, все ж таки мають великий багаж акторського м’ясця. Мабуть, це не уникне слідство імміграційного характеру цієї країни. З мерехтливого натовпу етносів рано чи пізно будуть викристалізовуватися певна еліта, створена з найкращих представників кожної окремої спільноти. От і маємо наразі велику кількість дійсно видатних акторів, яким тільки не пощастило опинитися в наскрізно голлівудському контексті місцевого кінематографа. Але. Викристалізовуються не тільки актори, але й сценаристи й режисери. Тому з часом стали з’являтися фільми, які виразно контрастують з мейнстрімом, але при цьому залишаються поза межами арт-хаусного декадансу, продиктованого – за словами однієї цікавої статті – «каноном меланхолії».

Читати далі...

Про лінь і технічну інфляцію

Укотре впевнився в одній простій думці – технічного прогресу не відбувається. Він зупинився, мабуть, роках у 50-х – 60-х минулого століття. З тих пір почалася технічна інфляція. На сьогодні ми маємо надзвичайно роздутий сектор електронної техніки, але при цьому всі останні технології застаріли вже майже на століття. Автомобілі досі їздять на бензині, в металургії не знайдено жодного принципово нового підходу до виплавки металу, зелена енергія кроками черепахи розвивається, та й те – не від великого розуму, а від великої нужди. Ми досі тягнемо руду замість використання скрапу, досі палимо щось, аби їхало, але при цьому фанатично розмахуємо надпотужними персональними комп’ютерами, про які свого часу НАСА могли тільки мріяти. І при цьому ми досі відчуваємо дискомфорт – при гігабайтах оперативної пам’яті комп’ютер може вантажитися хвилинами, програми не пришвидшують свою роботу, тому що нові версії нещадно з’їдають ресурс «заліза». То який же ж це «прогрес»? Це інфляція! Можете сміятися, але я ніяк не можу припинити дивуватися цьому цирку навколо. [youtube https://www.youtube.com/watch?v=tmRJ649ICPU?version=3&hl=uk_UA&w=560&h=349]

Читати далі...

Голос почуто!

Vox populi не лишився непочутим владою. Мабуть тому, що наміри у людей дійсно були «від dei». Продовження скандального будівництва на горі Щекавиця стало під іще більший знак питання. Робоча група КМДА, до складу якої увійшли заступник голови КМДА М.Кучук, голова Комісії з питань культури і туризму КМДА О. Бригинець, а також головний архітектор С. Целовальник та інші чиновники і депутати, - зупинила роботи до подальшого з’ясування обставин. Є вірогідність того, що будівництво буде заборонено, а проти замовників буде порушено кримінальну справу. 20…

Читати далі...

У пошуках громадянського суспільства. Декілька міркувань

[caption id="attachment_826" align="alignleft" width="300" caption="Козаччина - один з найкращих зразків громади"][/caption] Події навколо Щекавиці змушують вкотре задуматися про головну, мабуть, на даний час проблему нашого суспільства – проблему громади. А точніше – її відсутності. За великим розрахунком, українське суспільство сьогодні активно відроджується з пострадянського попелу. У нас є громадські організації, рухи і просто небайдужі люди, котрі своєю працею прокладають шлях до майбутнього. Це добре, так і має бути. Але треба рухатися далі, треба сягати наступного щабля розвитку – створювати громади.

Читати далі...

Більше, ніж просто гора

В чому різниця між національним інтересом і бізнес-інтересом? Нібито – перший інтерес пов’язаний суто з явищем соціально-психологічним, культурним і трохи біологічним – нацією. Другий – нібито – більш нагальний, більш явний і осяжний. Перший інтерес породжений самою історією, другий – днем сьогоднішнім, тимчасовістю і швидкоплинністю. Ми рідко можемо безпосередньо спостерігати досягнення нації на тлі брутальних історичних подій, зате ми чітко бачимо досягнення сьогоднішніх «еліт» у вигляді маєтків, висотних бізнес-центрів тощо. Технологія – досягнення культури, а отже – національного інтересу, зразок технології – досягнення бізнес-інтересу. Нам сьогодні здається, нібито рушійною силою суспільства є саме другий, матеріальний інтерес. Мовляв, раз у підприємців є все, що нині вважається благом, значить на їх боці й «сувора правда життя». Але якщо придивитися, то швидко стане ясно, що замки бізнес-еліт побудовані на піску. Сліпа гонитва за капіталом народжує байдужість до метод, ресурсів, усе починається розглядатися з точки зору вигоди, яку воно може дати, і не більше. Навіть те, що інтелігенти вважають «нематеріальним» вже давно слугує засобом накопичення цілком матеріальних благ. Гонитва за благом народжує споживацтво, яке в пересічних громадян і «еліт» розрізняється за одним лишень масштабом, але не за сутністю. Споживацтво зрештою приводить до варварського грабунку всіх можливих ресурсів, у першу чергу – ресурсів природних. Фіналом ланцюгової реакції є знищення екологічної системи, у якій ми всі живемо.

Читати далі...

Urban X. Форматування міського простору

Високе мистецтво – це круто, але якість повсякденності задає мистецтво вжиткове і вуличне, тому що саме вони формують найближче оточення людей. Буття формує свідомість, тому якщо ми будемо жити в сірих і нудних палітрах залізобетонних лабіринтів, то й самі будемо сірими й нудними… і залізобетонними. Але може і свідомість підлаштувати буття під себе, людина може розфарбувати стіни кольорами веселки, посадити дерево і змайструвати щось цікаве. Таким чином вона оточить себе гарними і розумними предметами, які або просто принесуть задоволення, або ще й нагадають про якісь важливі в житті речі.  

Читати далі...

Лабіринт у пітьмі

Насправді все спостережене нами протягом історії – до біса біологічне. Ми гіпертрофований у своїх біологічних рисах вид. Інтелект і дух не мають жодного значення, оскільки всі цілі запрограмовані інстинктами, але тільки інтелектуальний та духовний прогрес можуть контролювати інстинкти, гармонізувати їх, тобто – реалізувати на вищому за базовий рівні. Коли кажуть «ниці інстинкти» - мають на увазі саме нерозвинені, загальмовані у вертикальному русі інстинкти. Вид, який розростається до масштабів людства, не може діяти за тими самими правилами, що й на попередньому еволюційному рівні. Це призводить до саморуйнації, а також руйнування середовища життя. В особі людства життя ризикує зламатися під власною вагою. Тут ми або знайдемо кращий спосіб існування, або загинемо. Та ще й захопимо дуже багато наших сусідів за планетою. Надію дає тільки наявність культурного інстинкту, або ж, як каже професор Denis Dutton, - the art instinct. Тяга до «взірцевого» буття може впорядкувати людину, а точніше, ввести її діонісійську хаотичність в певну тональність, де вона займе належне, гармонійне місце. Зараз же, прихована під завалами аполлонізму, вона роз’їдає свідомість людей та ламає їхнє життя нерозвиненою, неусвідомленою. Людина поводиться, наче дитина з кошеням, що не розуміє його живим, нездатна розраховувати власні сили й усвідомлювати наслідки своїх дій. Винесене за дужки морального закону (як це робить аполонізм) функціонує неконтрольовано. З ним ніхто не працює, його воліють не помічати, а прояви його – караються. Так було з сексуальністю, так є з усіма інстинктами, в яких ми ще не тямимо ані бельмеса. Ми прикрили їх так, наче й нема, й сподіваємося, що все буде добре. Так дитина вірить, що страшне щезне, коли закрити очі. Ні, панове, тут таке не пройде. Ми повинні дивитися правді в вічі, розбиратися з усіма неприємними речами в собі, застосовувати все наше мистецтво, аби «одухотворити» (за терміном Далі) своє єство та його буття, гармонізувати дисонанси.  

Читати далі...

Спостерігаючи за CANactions 2011

Фестиваль – приємна штука. А от коли фестиваль ще є ефективним у соціальному просторі – то це штука вдвічі приємніша. Архітектурне бюро “Zotov & Co” вкупі з амбіційною архітектурною молоддю України та світу, за підтримки Національної спілки архітекторів України, Архітектурного клубу, ось уже вчетверте провели фестиваль «CANactions», справжню подію в архітектурному світі як Києва, так і України в цілому. Фестиваль молодіжний, бо організатори орієнтуються на майбутнє, яке зростає сьогодні в стінах архітектурних, дизайнерських та містобудівних факультетів. Сам слоган події свідчить за себе: «Архітектурний молодіжний рух у простір сучасної світової архітектури».

Читати далі...

Вертикальна безмежність потреб

[caption id="attachment_853" align="alignleft" width="300" caption="Google-мобіль"][/caption] Найглибші цінності, притаманні всім людям, є основою для співпраці всіх соціальних груп. Об’єктивно такими цінностями є екологічна ситуація, правові відносини, безпека і самореалізація. Екологічна ситуація відповідає за виживання, правові відносини регулюють внутрішній стан суспільства (справедливість), і всім нам потрібна безпека для нормальної життєдіяльності та розвитку, які втілюються в реалізації наших творчих потенціалів. Тобто, справжні цінності йдуть поруч із об’єктивними потребами. Але ми часто не усвідомлюємо, що потребуємо саме цього. Ми занадто зосереджуємося на політичних смутах, матеріальному статку, якихось дрібних особистих амбіціях. І наша зневага до справжніх потреб і питань руйнує все, всіх і кожного.  

Читати далі...

Що ж це таке?!

[caption id="attachment_860" align="alignleft" width="300" caption="Пітер Брейгель - "Вавілонська вежа""][/caption] Дуже просто вирішувати питання для себе. =) Інколи починаєш забувати, наскільки можуть відрізнятися позиції та способи мислення в людей. Буває навіть так, що одна людина починає заперечувати думки іншої, коли вони знаходяться на одному боці. Я не певен, що це спрацьовує на сто відсотків, але мені все ж таки хочеться досягти взаєморозуміння за допомогою пояснення своїх позицій. Так, інколи (може, навіть часто) не вдається знайти спільну мову всупереч усім намаганням, а інколи інша людина навіть і не хоче тебе слухати. Але всі свої звертання я адресую тим, хто хоче зрозуміти, хто хоче знайти ще один голос на користь покращення життя, привнесення в нього чогось світлішого і яснішого, ніж уся навколишня муть, у тому числі – інформаційна. Отже, я знову повертаюся до слова, яке повторюю дуже часто і мабуть уже багатьом набрид цим. Але якщо ми вже вирішили прояснювати позиції, то треба прояснити перш за все саме це ключове поняття. Культура. Що я маю на увазі під цим словом. Воно багатозначне, і мене цілком можуть відіслати до словників та енциклопедій, але я хочу, аби контекст його розуміння не зупинявся на готових поняттях, а був процесом.

Читати далі...

Принцип локальності ч.ІІ

[caption id="attachment_876" align="alignleft" width="200" caption="На цім стою. Мислимо локально!"][/caption] Отже, мислимо локально! Людство протягом століть обходилося без централізованих господарчих систем. Згадаймо феодальний устрій – сеньйор жив за рахунок селян, оскільки господарство ще було натуральним. Ринок, у принципі, теж походить з нього, тому локальні господарства цілком можуть жити у більшій чи меншій автономності від великих централізованих систем. Якщо розподілити енерговитрати та господарчі спроможності за районами одного регіону, можна вивести принцип – як розподіляти ті самі вітряки і полотна сонячних батарей відносно споживачів. Приватний сектор у місті, фактично, - те саме село, тільки з меншими земельними наділами. В ньому можуть існувати ті самі способи господарства, що й у селах. І якщо розподілити господарство за локальними потребами, нам більше не загрожуватиме дегуманізація масового виробництва, коли домінує посередність.

Читати далі...

Принцип локальності ч.І

[caption id="attachment_868" align="alignleft" width="300" caption="Каталанський національний рух. Втілення прагнення до локальності"][/caption] У світі дуже легко спостерігаються два процеси – централізації та локалізації. Всім відомо, що з одного боку гримить глобалізація, проте на противагу їй рушить націоналізація. Хоча вона, мабуть, набагато менше освітлюється в ЗМІ. Але шістдесятники минулого століття, та й узагалі, національно-визвольна боротьба, як у Каталонії або Україні, свідчать, що не все так просто в Датському королівстві, як нам малюють. Але такі самі рухи є і всередині країн. Згадаймо, що суспільство є системою, складеною з різноманітних підсистем, отже далі я так і казатиму для зручності – системи. Яка ж картина сьогодні в Україні?

Читати далі...

Соціальна культура громадян як ключ до виходу суспільства з кризи. Олександр Костенко

[caption id="attachment_607" align="alignleft" width="120" caption="КОСТЕНКО Олександр Миколайович. авідуючий відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної Академії Наук України (з 1999 року) та професор правничого факультету Національного університету “Києво-Могилянська академія” (з 2002 року). Доктор юридичних наук (кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право) з 1995 року, професор з 2000 року. Член-кореспондент Академії правових наук України з 2004 року."][/caption] Чим далі ми рухаємося в часі, тим яснішою стає одна проста істина: всі наші біди походять з людської голови. Іноді навіть з власної голови того, хто ставить таке запитання. Люди довго перекладали відповідальність за погане життя на сусіда, на володаря, на «цю країну», «цей режим», а зрештою на пекельного злого духа, диявола. Але відповідь простіша, треба тільки зазирнути всередину себе. Саме там лежать корені поганої поведінки, поганого ставлення тебе до когось і когось до тебе. Там також лежать корені корупції, зловживання посадою, жадібності, яка породжує нехтування екологією, ухиляння від податків та інші «свинцеві капості руського життя», як сказав колись Максим Горький. Поки саме ці корені ми не виріжемо, корупція та інші неблагополуччя України будуть нищити країну та її мешканців. За допомогою чого ж саме ми можемо зійти з цієї смертельної дороги? Засобів, насправді, багато, хоча жоден із них не обіцяє миттєвого результату. Всі вони об’єднуються під грифом «культура». Сьогодні під цим поняттям громадяни часто бачать самі лишень неефективні, та, як наслідок, безглузді й слабкі, зусилля працівників мистецьких закладів або якісь матеріальні надбання кшталту архітектури чи музейних експонатів. Інколи уявляють етикет (сморкатися в хустку, плювати в плювальницю). Зовсім нецензурні уявлення виникають від слова «інтелігенція», до того ж навіть у самих інтелігентів. Але насправді культура – це процес пошуку та створення гармонії всередині людини та навколо неї. Всі наші намагання дізнатися, як же ж воно краще жити, як стати щасливим, де воно – те омріяне щастя, - і є культурою. Культура є не каміння, що лежить назовні, а те, що виникає всередині від того каміння. Думки, почуття, враження, образи – ось культура. Але як же всі ці речі можуть допомогти від хвороб сучасності? Так само, як від матеріального кулака, що летить в обличчя, рятує нематеріальне знання, як від нього ухилитися та перехопити удар.

Читати далі...

Міжнародники, гідні захоплення. “ДИПКОРПУС”

Приблизно два роки тому я познайомився з Василем Світличним, одним із Секретарів Ліги політологів-міжнародників «ДИПКОРПУС». Тоді ми спілкувалися про долю Маріуполя й роботу маріупольської діаспори в Києві щодо її поліпшення. Виявилося, що існує група людей, яка, поїхавши з рідних місць, не покинула їх, а продовжує трудитися задля розвитку культури там, вдома. До нас їх зусиллями вже привезли кінофестиваль з Андріївського узвозу «Відкрита ніч». Згадана Ліга взагалі є масштабною освітньо-дипломатичною ініціативою, неабияким є її внесок у проведення Дня Європи саме в Маріуполі (та Херсоні). Все це відбулося протягом наступних років, а отже ініціативність не тільки не зникла, але й набрала обертів. Захотілося дізнатися й розповісти Вам, шановні Читачі, про діяльність «ДИПКОРПУСА» докладніше. Тоді я звернувся до Василя після такого довгого мовчання й він радо відгукнувся на прохання розповісти про організацію. Далі слово йому…

Читати далі...

Ігровий простір. Декілька думок про сучасний інформаційний простір та його аудиторію. ч.3

Нажаль, знайти однозначно дієвий для всіх спосіб вийти з описаної «Матриці» неможливо, так само, як неможливо взагалі знайти щось «для всіх». Але можна зазначити декілька необхідних кроків назустріч більшій свободі й кращому розумінню себе в світі.

Читати далі...

Ігровий простір. Декілька думок щодо сучасного інформаційного простору та його аудиторії. ч.2

Комерційна журналістика – це одна мегареклама. Реклама приваблює нас за допомогою тиску на різноманітні потреби, встановлення асоціацій між товаром та насолодою задоволеної потреби, най би товар безпосередньо до неї й не має жодного відношення. Так само журналістика приваблює нас до реклами всередині себе за допомогою тиску на наші сподівання, бажання і… страхи. «Потурання низьким смакам» засуджується етикою, але сьогодні вже не треба прямо так відверто потурати саме «низьким смакам». Можна крутити передачі еротичного толку в призначений для них час, а прайм-тайм заповнювати шоу і серіалами. Найбільш «низькими» за смаком в тих серіалах будуть два різновиди: ситкоми: ситуаційні комедії, що перекочували до нас із Заходу: «Моя прекрасная няня», «Счастливы вместе», «Папины дочки». Зазвичай виробництво таких телефільмів у СНД частіше за все є рімейками американських ситкомів. Сценарії їх створюються за визначеними шаблонами, що примітивізує картину життя. Докладно можна почитати на ВікіпедіЇ: http://ru.wikipedia.org/wiki/Ситуационная_комедия кримінальні серіали: чий сюжет тісно замішаний на діяльності правоохоронних органів або кримінальних структур. «Глухарь», «Менты», «Бригада» тощо. Якість серіалів варіюється від низького до середнього рівня (за критеріями: сценарій, гра акторів, фабула).

Читати далі...

Ігровий простір. Декілька думок щодо сучасного інформаційного простору та його аудиторії ч.1

Телевизор - это просто маленькое прозрачное окошко в трубе духовного мусоропровода. Виктор Пелевин

Зайшов я якось на блог Тіни Канделлакі й побачив серед іншого голосування на тему «Якому жанру журналістики Ви віддаєте перевагу». Для мене як людини, що торкнулася журналістської освіти, така тема проста і досить зрозуміла з точки зору визначень, а от споживачам інформаційних продуктів треба було роз’яснити, що до чого. Пані Тіна з цим впоралася дуже добре, але потрібно зробити декілька наголосів з точки зору іншого спеціаліста… пардон, бакалавра. =)

Читати далі...

Жива музика. Сергій Казьмін

[caption id="attachment_499" align="alignleft" width="300" caption="Розписана окарина"][/caption] Етнічні інструменти дозволяють проникнути в саму суть музики, розкласти її на складові й відчути кожну частинку окремо. Етнічні інструменти – джерела першозвуків, із яких потім будувалася класична музика. Як сказав один композитор: «Ми не вигадуємо нічого нового, ми тільки обточуємо те, що народ створив до нас». Отже, під час освоєння майстерності класичної композиції – треба дізнаватися - «чим живе етнос навколо». Бетховен спостерігав народну музику, сам Рахманінов сполучав у своєму фоновому оточенні циганські романси і духовну музику. Отже, джерело величі, як завжди, знаходиться в елементарному світі – світі народних сопілок, окарин, трембіт, скрипок, ударних та інших цікавих інструментів.

Читати далі...

Герої Рециклінгу

Як показує досвід, щоби стати героєм, інколи зовсім не треба перенапружуватися, проходити вогонь-воду-мідні-труби, або рятувати заручників із будівлі «Накатомі Плаза», як легендарний Джон Макклейн. Достатньо потужного руху рукою, яка запустить пакет з пластиком й іншими твердими відходами в призначений для них контейнер. І Земля врятована! Ні, це не якийсь там «внесок», «дякуємо-за-співпрацю» і бла-бла, це й є порятунок Землі, а Ви є тим, хто безпосередньо цим займається. Right here, right now. Але не завжди все гладко на дорозі справжнього героя. Інколи ми…

Читати далі...