Принцип локальності ч.І

[caption id="attachment_868" align="alignleft" width="300" caption="Каталанський національний рух. Втілення прагнення до локальності"][/caption] У світі дуже легко спостерігаються два процеси – централізації та локалізації. Всім відомо, що з одного боку гримить глобалізація, проте на противагу їй рушить націоналізація. Хоча вона, мабуть, набагато менше освітлюється в ЗМІ. Але шістдесятники минулого століття, та й узагалі, національно-визвольна боротьба, як у Каталонії або Україні, свідчать, що не все так просто в Датському королівстві, як нам малюють. Але такі самі рухи є і всередині країн. Згадаймо, що суспільство є системою, складеною з різноманітних підсистем, отже далі я так і казатиму для зручності – системи. Яка ж картина сьогодні в Україні?

Читати далі...

Соціальна культура громадян як ключ до виходу суспільства з кризи. Олександр Костенко

[caption id="attachment_607" align="alignleft" width="120" caption="КОСТЕНКО Олександр Миколайович. авідуючий відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної Академії Наук України (з 1999 року) та професор правничого факультету Національного університету “Києво-Могилянська академія” (з 2002 року). Доктор юридичних наук (кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право) з 1995 року, професор з 2000 року. Член-кореспондент Академії правових наук України з 2004 року."][/caption] Чим далі ми рухаємося в часі, тим яснішою стає одна проста істина: всі наші біди походять з людської голови. Іноді навіть з власної голови того, хто ставить таке запитання. Люди довго перекладали відповідальність за погане життя на сусіда, на володаря, на «цю країну», «цей режим», а зрештою на пекельного злого духа, диявола. Але відповідь простіша, треба тільки зазирнути всередину себе. Саме там лежать корені поганої поведінки, поганого ставлення тебе до когось і когось до тебе. Там також лежать корені корупції, зловживання посадою, жадібності, яка породжує нехтування екологією, ухиляння від податків та інші «свинцеві капості руського життя», як сказав колись Максим Горький. Поки саме ці корені ми не виріжемо, корупція та інші неблагополуччя України будуть нищити країну та її мешканців. За допомогою чого ж саме ми можемо зійти з цієї смертельної дороги? Засобів, насправді, багато, хоча жоден із них не обіцяє миттєвого результату. Всі вони об’єднуються під грифом «культура». Сьогодні під цим поняттям громадяни часто бачать самі лишень неефективні, та, як наслідок, безглузді й слабкі, зусилля працівників мистецьких закладів або якісь матеріальні надбання кшталту архітектури чи музейних експонатів. Інколи уявляють етикет (сморкатися в хустку, плювати в плювальницю). Зовсім нецензурні уявлення виникають від слова «інтелігенція», до того ж навіть у самих інтелігентів. Але насправді культура – це процес пошуку та створення гармонії всередині людини та навколо неї. Всі наші намагання дізнатися, як же ж воно краще жити, як стати щасливим, де воно – те омріяне щастя, - і є культурою. Культура є не каміння, що лежить назовні, а те, що виникає всередині від того каміння. Думки, почуття, враження, образи – ось культура. Але як же всі ці речі можуть допомогти від хвороб сучасності? Так само, як від матеріального кулака, що летить в обличчя, рятує нематеріальне знання, як від нього ухилитися та перехопити удар.

Читати далі...

Міжнародники, гідні захоплення. “ДИПКОРПУС”

Приблизно два роки тому я познайомився з Василем Світличним, одним із Секретарів Ліги політологів-міжнародників «ДИПКОРПУС». Тоді ми спілкувалися про долю Маріуполя й роботу маріупольської діаспори в Києві щодо її поліпшення. Виявилося, що існує група людей, яка, поїхавши з рідних місць, не покинула їх, а продовжує трудитися задля розвитку культури там, вдома. До нас їх зусиллями вже привезли кінофестиваль з Андріївського узвозу «Відкрита ніч». Згадана Ліга взагалі є масштабною освітньо-дипломатичною ініціативою, неабияким є її внесок у проведення Дня Європи саме в Маріуполі (та Херсоні). Все це відбулося протягом наступних років, а отже ініціативність не тільки не зникла, але й набрала обертів. Захотілося дізнатися й розповісти Вам, шановні Читачі, про діяльність «ДИПКОРПУСА» докладніше. Тоді я звернувся до Василя після такого довгого мовчання й він радо відгукнувся на прохання розповісти про організацію. Далі слово йому…

Читати далі...

Ігровий простір. Декілька думок про сучасний інформаційний простір та його аудиторію. ч.3

Нажаль, знайти однозначно дієвий для всіх спосіб вийти з описаної «Матриці» неможливо, так само, як неможливо взагалі знайти щось «для всіх». Але можна зазначити декілька необхідних кроків назустріч більшій свободі й кращому розумінню себе в світі.

Читати далі...

Ігровий простір. Декілька думок щодо сучасного інформаційного простору та його аудиторії. ч.2

Комерційна журналістика – це одна мегареклама. Реклама приваблює нас за допомогою тиску на різноманітні потреби, встановлення асоціацій між товаром та насолодою задоволеної потреби, най би товар безпосередньо до неї й не має жодного відношення. Так само журналістика приваблює нас до реклами всередині себе за допомогою тиску на наші сподівання, бажання і… страхи. «Потурання низьким смакам» засуджується етикою, але сьогодні вже не треба прямо так відверто потурати саме «низьким смакам». Можна крутити передачі еротичного толку в призначений для них час, а прайм-тайм заповнювати шоу і серіалами. Найбільш «низькими» за смаком в тих серіалах будуть два різновиди: ситкоми: ситуаційні комедії, що перекочували до нас із Заходу: «Моя прекрасная няня», «Счастливы вместе», «Папины дочки». Зазвичай виробництво таких телефільмів у СНД частіше за все є рімейками американських ситкомів. Сценарії їх створюються за визначеними шаблонами, що примітивізує картину життя. Докладно можна почитати на ВікіпедіЇ: http://ru.wikipedia.org/wiki/Ситуационная_комедия кримінальні серіали: чий сюжет тісно замішаний на діяльності правоохоронних органів або кримінальних структур. «Глухарь», «Менты», «Бригада» тощо. Якість серіалів варіюється від низького до середнього рівня (за критеріями: сценарій, гра акторів, фабула).

Читати далі...

Ігровий простір. Декілька думок щодо сучасного інформаційного простору та його аудиторії ч.1

Телевизор - это просто маленькое прозрачное окошко в трубе духовного мусоропровода. Виктор Пелевин

Зайшов я якось на блог Тіни Канделлакі й побачив серед іншого голосування на тему «Якому жанру журналістики Ви віддаєте перевагу». Для мене як людини, що торкнулася журналістської освіти, така тема проста і досить зрозуміла з точки зору визначень, а от споживачам інформаційних продуктів треба було роз’яснити, що до чого. Пані Тіна з цим впоралася дуже добре, але потрібно зробити декілька наголосів з точки зору іншого спеціаліста… пардон, бакалавра. =)

Читати далі...

Жива музика. Сергій Казьмін

[caption id="attachment_499" align="alignleft" width="300" caption="Розписана окарина"][/caption] Етнічні інструменти дозволяють проникнути в саму суть музики, розкласти її на складові й відчути кожну частинку окремо. Етнічні інструменти – джерела першозвуків, із яких потім будувалася класична музика. Як сказав один композитор: «Ми не вигадуємо нічого нового, ми тільки обточуємо те, що народ створив до нас». Отже, під час освоєння майстерності класичної композиції – треба дізнаватися - «чим живе етнос навколо». Бетховен спостерігав народну музику, сам Рахманінов сполучав у своєму фоновому оточенні циганські романси і духовну музику. Отже, джерело величі, як завжди, знаходиться в елементарному світі – світі народних сопілок, окарин, трембіт, скрипок, ударних та інших цікавих інструментів.

Читати далі...

Герої Рециклінгу

Як показує досвід, щоби стати героєм, інколи зовсім не треба перенапружуватися, проходити вогонь-воду-мідні-труби, або рятувати заручників із будівлі «Накатомі Плаза», як легендарний Джон Макклейн. Достатньо потужного руху рукою, яка запустить пакет з пластиком й іншими твердими відходами в призначений для них контейнер. І Земля врятована! Ні, це не якийсь там «внесок», «дякуємо-за-співпрацю» і бла-бла, це й є порятунок Землі, а Ви є тим, хто безпосередньо цим займається. Right here, right now. Але не завжди все гладко на дорозі справжнього героя. Інколи ми…

Читати далі...

Жива музика. Володимир Лазуткін

[caption id="attachment_532" align="alignleft" width="300" caption="Володимир Лазуткін"][/caption] Світ розмовляє з нами. Ми постійно ведемо з ним діалог. Спілкується зі світом тіло, коли відчуває зміну температури, освітлення, запахи речовин, дихає, торкається. Мільйони рецепторів удень і вночі слухають голос навколишнього. Спілкується зі світом і наша психіка, або ж – душа. Ті самі впливи, які відчуває тіло, формують певні комбінації, структури. Так народжується те, що ми звемо «інформація». Пам’ять накопичує впливи, формує образи, на основі образів виникають емоції, зрештою, емоції народжують відповіді світу – творчість.

Читати далі...

Genius Loci ч.4

IV. НОСТАЛЬГІЯ Ще один доказ на користь зв’язку з місцем – Ностальгія. Скільки митців-вигнанців та й просто вимушених емігрантів страждало на чужині… Важко та й не дуже потрібно зараз судити – хто чому й навіщо їхав геть, справа в тому, що вони неодмінно не могли просто так взяти й покинути Батьківщину. Мова не йде про холодних людей без почуттів, або відірваних від коренів. Мова йде про тих живих, хто склав своїм життям золотий фонд народної історії.

Читати далі...

Genius Loci ч.3

ІІІ. ХРОНІСТ Здавалося б – яка заслуга хроніста? Він уявляється таким собі переписчиком подій, мов із однієї книжки в іншу. Але ні. Перша заслуга хроніста полягає в тому, що він розбирається в тугому клубку подій. Сучасність не так-то просто розкладається на стрункі вектори чиїхось прагнень, вчинків, або навіть природних явищ. Тільки аналітик здатен правильно розставити акценти й крапки над «і». А ось аналітичні здібності – вже чеснота. Друга заслуга хроніста полягає в тому, що він сам може впливати на предмет своєї праці – реальність.

Читати далі...

Genius Loci ч.2

ІІ. ЛАНДШАФТ [caption id="attachment_511" align="alignleft" width="300" caption="Урбанавтика дозволила відкрити безліч нового в маленькому, здавалося б, Маріуполі. Мені страшно навіть уявити, скільки непізнаних куточків існує в багатомільйонному Києві та інших містах. Але найдорожчими й найближчими завжди лишатимуться місця запиленої перлини, принишклі вулиці Старого Міста й індустріальні лабіринти по той його бік. Тут, у заростях кальміуського очерету, ми з Другом прокладали свої маршрути в невідоме, а разом із ними креслили нові польоти думок."][/caption] У фільмі Хуліо Медема «Секс і Люсія» я побачив ландшафт: плаский, суворий, оточений морем і сповнений пожухлих пів-пустельних кущів. І та суворість та рівнинність так живо зрезонували в голові, що я зрозумів – хоча я й полюбляю гори та ліси, але генетичний зв’язок між мною та рідним маріупольським степом і морем, бар’єром між водою і Приазовською височиною – вже занадто глибоко всередині, аби не відчувати цього приємного стискання в грудях, коли зустрічаєш щось схоже на нього. Ландшафт народжує нас разом із Батьками. Ми народжуємося не тільки як частина людства, але й як новий мешканець конкретного місця, ландшафту. Словосполучення «генетичний зв’язок» в даному випадку дуже влучне. Ландшафт накладає на нас свої старі долоні й посвячує в свої таємниці. Чим довше ми живемо, тим більше у нас можливостей дізнатися нове, але треба не втратити смак до пізнання, не дати пилу часів і мерехтінню соціальних ілюзій забруднити наше сприйняття, розірвати зв’язок між нами і дідусем-ландшафтом.

Читати далі...

Genius Loci

І. СЕРЦЕ БУТТЯ

О царь Недоступного Света, Отец моего Бытия Иннокентий Анненский

Взагалі-то, ці два рядка безбожно вирвані мною з контексту віршів «тихого поета». Але саме друга частина звертання уособила ще одне почуття явища, зазначеного в назві поста, – Генія Місця. Отець мого Буття… Так само там могла би бути й Мати, але краще за все сказати: «Серце мого Буття»…

Читати далі...

Само Оборона

Про питання психології в одноборствах в трьох частинах. Частина перша – Жіноче питання На розробку питання надихнули як власні занепокоєння минулого, так і стаття, на яку Ви знайдете посилання нижче. [caption id="attachment_455" align="alignleft" width="192" caption="Boris Vallejo - Blood Red, Sister Rose"][/caption] Патріархальний устрій поставив жінку в пасивне становище. Обов’язки її обмежилися готуванням, поранням по хаті, народжуванням і догляданням дітей. Звісно, що це не завадило з’явитися в історії жінкам-повелителькам, воїтелькам і стати причиною конфліктів та примирень. Але всі вони були виключенням з правил, і здобувати власне положення їм доводилося за допомогою усіх можливих засобів – краси, розуму, хитрості тощо. Просто нікому ніщо не діставалося. Але головним промахом жіноцтва стала втрата навичок самооборони. Скільком жінкам з давніх часів і до сьогодні довелося терпіти над собою насильство. Жінку б’ють грабіжник і чоловік, ґвалтує маніяк, жінка в конфліктній ситуації автоматично перетворюється на жертву. Відбувається це, незважаючи на те, наскільки жінка емансипувалася, наскільки стала «стервом». Без навичку фізичної самооборони її легко може зламати якийсь покидьок. І це не є добре.

Читати далі...

Мислити екологічно (декілька кроків назустріч гармонії)

[caption id="attachment_435" align="alignleft" width="300" caption="Bow to RECYCLE! =)"][/caption] Все витікає з мислення й усе відбувається «тут і зараз». Як сказав у минулому столітті Джон Леннон: «Життя – це те, що відбувається навколо тебе, поки ти займаєшся будуванням планів». Для того, щоб досягти успіху в житті, а також зробити світ кращим (я не сумніваюся, що багато людей хотіло б зробити це) – треба просто час від часу пригадувати декілька речей. Робити хороше треба вчасно, неможна відкладати хороше на потім. От саме зараз згадайте, що Ви не просто, вибачте, «бидло», але просунутий, цивілізований споживач… Та ні, навіть – творець, у якого на плечах не просто засіб для шапки, але потужна машина ідей і думок. От саме зараз і не забудьте розсортувати сміття, закрити кран, вимкнути світло…

Читати далі...

Мудрість Людини та Звіра

[caption id="attachment_396" align="alignleft" width="221" caption="The Ecology Man (c) Sam Haskins"][/caption] Мрія про Гармонію Резерви людської психіки – непізнаний темний храм, величезний храм. Людина – дитина біосфери, результат довготривалого і триваючого досі процесу модифікації цілого планетного організму. Вмикаєш уяву і поринаєш у величезні фантазії «майбутнього», а точніше – в огляд потенціалів, існуючих уже сьогодні, просто ще не розкритих. Якщо людина виживе і порозумнішає нарешті, то її очікують часи величі. Може, навіть Золотий вік.

Читати далі...

Володимирський собор. Екскурс

[caption id="attachment_380" align="alignleft" width="224" caption="Володимирський собор"][/caption] Володимирський собор приваблює око жовто-білою палітрою стін і золотом куполів. Кольори накладаються на гострі форми фасаду. Здається, ніби він побудований цілком із трикутників, ромбів і квадратів, у контрасті з півкруглими вікнами, склепіннями і куполами. Контраст створює напруженість враження, задає фасаду прихований рух, пізнаваний завдяки чеканному ритму архітектурних форм, ордера, тонким вібраціям декору. Виконаний у руслі модерного мислення (славнозвісний «псевдоруський» чи «псевдовізантійський» стиль) храм виглядає якось дуже сучасно поряд з новобудовами, в ньому немає притаманної багатьом соборам архаїчності. Він цілком належить сьогоденню, слідує за роками.

Читати далі...

Поетичний кінематограф Андрія Тарковського

[caption id="attachment_366" align="alignleft" width="300" caption="Андрій Арсенович Тарковський"]Андрій Тарковський[/caption] Кіно Андрія Тарковського – потужне поетичне явище. Можна сказати, Тарковський затвердив, що музичність і поетика можуть існувати в будь-якому роді Мистецтва. Завдяки йому фільм можна сприймати не як третинну реальність, а як образну структуру, нелінійний рух, «радіальну фабулу». Не лякайтеся страшних слів, я поясню. =)

Читати далі...

У пошуках універсальності. ч.2

Друга частина опусу. Приємного читання. =) Романтизм йшов синхронно з індустріалізацією суспільства. [caption id="attachment_358" align="alignleft" width="300" caption="В загальному плані мету індустріалізації можна романтизувати, як це зробили з часом комуністи, але на місці реальність свідчить про протилежне, а отже – нівелює ефект романтичного міфу."][/caption] Разом з нею йшло подрібнення та знецінення людини серед людей. На початку ефект від процесу був непомітний, аж поки ХХ ст. не загриміло Світовими війнами та революціями. Тобто – поки не відбувся горезвісний «бунт мас». Але високий порив Романтизму швидко з’їла брудна й несправедлива реальність. Інженерна думка хоча й дозволяла людям нібито жити краще, але втілення її не відрізнялося особливим комфортом. Й досі на заводах люди на верстатах працюють або не дуже зручно, або зовсім незручно, не кажучи вже про обслуговуючий персонал, котрому часто доводиться «пірнати в мастило», і постійно – «пірнати в пил». В загальному плані мету індустріалізації можна романтизувати, як це зробили з часом комуністи, але на місці реальність свідчить про протилежне, а отже – нівелює ефект романтичного міфу.

Читати далі...

У пошуках універсальності. ч.1

Ще один великий опус. Для зручності читання розділяю навпіл. Пост не є замінником обіцяної розповіді про органний концерт. =Р Іноді мій мозок нагадує мені такий собі смітник, а я на тому смітнику сиджу й ліплю з уламків думок усіляке різне. Один вельми цікавий досвід народив усередині велику зацікавленість органною музикою. Звичайно, першим ім’ям органної музики є Бах, Іоганн Себастьян. У безодні мережі вирив ріп вінілу, де його речі грає Альберт Швайцер, видатний німецький музикант, філософ і гуманіст. Наступним кроком був Органний зал у Харкові. Ланцюжок змісту продовжився фільмом Андрія Тарковського «Ностальгія» та книжкою про Мікеланджело. Перераховані речі об’єднує одна штука – тема духовного змісту мистецтва.

Читати далі...