Два етюди з Інституту раку

Два етюди з Інституту раку

I. Велике Життя, але такі тендітні з-під його руки конструкції виходять – жити, так палахкотять надіями і мріями, несуться стрімголов назустріч висоті – врізаються й ламаються у вирі сил хребти, списи в руках сліпої суперечності, й такі чудові іскри скресані зіркам передають вітання, поки тануть... тануть... тануть... ...усміхнені... II. Я вступаю у двобій зі смертю щоразу, як розплющую очі вранці, в очах накручено контрасту, ті, хто інгалює смерть, ховаються сором‘язливо в тінь від мого погляду, поки я їду на фронт – споруду…

Читати далі...
[…]
by Dikaseva on Unsplash

[…]

Пожежа зжерла ліс, чорні штики протинають блакитну шкіру бога, по згарищу ходять тварини, позбавлені дому, ти (!) – можеш зробити добре, Палаючий Водню, неси води, неси води, хоч загас вже вогонь, хоч запізно гасити, води неси, не багато так треба, щоб жити, напувай ґрунти, напувай, не чекаючи милості неба, водою рани ціли, щоб квіти проросли й малі дерева, Життя Велике, й ти – його настирний воїн, поливай те, що мертве на позір, і будуть ліси знову пестити живіт блакитному йогу… Pursuit of…

Читати далі...
Елегія

Елегія

Налий мені гарячих див, я – дим, ся втомив, прогорів, я не чую нічого, крім шуму, ввійшов до грози, в сподіванні змінити хід шторму, лиш торкнувся води, хвилі з’їли мій доторк, і тепер стою, хворий, закутаний в холод й поганий сон, мої демони знов завели хоровод, і майбутнього проблиск сховався у сірий ландшафт невідомості, винагороди не буде, заслуги ніхто не заносить у ґросбухи, кроки триватимуть, поки впадеш, а чи сядеш і далі рушати відмовишся, й от на роздоріжжі чергового перехрестя я стою,…

Читати далі...
IV Коло

IV Коло

Я – [краплина буття з небуття на гладь пустоти впав жестом волі сліпим, кола тепер по воді, коло раз – білок, два – клітини, три – тіло, кавалькада кульгава, разом з вірусами і бактеріями, лякливо жметься до межі себе перед простором, створеним ним самим, але має всередині світло, тому агресивно розчахує обійми свíтові, щоб розіп’ятим усе поглинути, стати гібридом з усім, це схоже на те, як умерти, це схоже на те, як вибухнути продовженням наднової зірки, що закохана в кожну свою планету,…

Читати далі...
Житомир-тур 2018

Житомир-тур 2018

Це ще один пост річної давнини. Перший був про "Замок Барона". Так уже сталося, що я вкрай повільно перетравлюю події, особливо подорожі. Буває, з'їздиш кудись, а потім отак через рік раптом осяює: "Йой, та це ж я був там-то і там-то! І бачив те-то і те-то!" Таке собі "свято, що завжди з тобою", тільки з затримкою. В тур по Житомирщині з Дружиною збиралися довго, багато разів відкладали, один раз скасовували замовлення екскурсії, аж поки нарешті зорі не стали в ряд і силою…

Читати далі...
Сад божественних пісень DT
Dark Tranquillity (Photo: https://markthalle-hamburg.de)

Сад божественних пісень DT

Я рідко займаюся розглядом текстів, бо вірую в музику, а не слово. Одначе, коли йдеться про тексти Dark Tranquillity, роблю виключення, адже, по-перше, вони достатньо абстрактні, по-друге, вони дуже гуманні до мене особисто. Написане далі важко назвати "аналізом", тут швидше чергова рефлексія на пісні й на те, як вони відгукуються в душі. Мілан Кундера колись казав, що «роман – це не авторська сповідь, а дослідження того, чим є людське життя у пастці, на яку перетворився світ».  У текстах Dark Tranquillity якраз і…

Читати далі...
[…]
by Thomas Griesbeck on Unsplash

[…]

З вогнистого клекоту мого серця уже не народиться правильних слів. З вогнистого клекоту мого серця уже не народиться точних питань. З вогнистого клекоту мого серця єдине походить бажання – вхопити бамбукову палицю й пиздити всіх, закликаючи до мовчання. З вогнистого клекоту мого серця не буде вже конструктивних думок. З вогнистого клекоту рветься птиця вкладаючи шрами крильми на щоки. Кажу їй лагідно: ну що ти… що ти… а вона горить, і з рота з попелом хмарою в небо звивається крик…

Читати далі...
11 пострілів у голову. Scarve – Luminiferous (2002)

11 пострілів у голову. Scarve – Luminiferous (2002)

Це був далекий 2002-й. Біс його знає, як до нас, у Маріуполь, тоді доходили всі ці касети. Мабуть, через моряків чи інших, кому щастило бувати в місцях, наближених до цивілізаційних центрів. Але факт є фактом, піратська копія альбому французького колективу опинилася в руках одного з моїх тодішніх приятелів. Сам я тоді захоплювався здебільшого конвенційним металом, тим, що помелодійніше,  поближче до мейнстріму. Всі ці ваші death, black, doom та інші монструозні напрямки були для мене закритою книгою. Одначе, мені пощастило мати тягу до…

Читати далі...
Крізь дзеркало
Photo by Tobias van Schneider on Unsplash

Крізь дзеркало

Лінія дзеркала –лінія горизонту,край усіх речей,за нею –страхітлива зяєпорожнеча й шум,не чутно слів, бо тине знаєш мови, типереступив порігтуди, деважко бути богомсамому собі, основоювиправдання власноїприсутності,без керівництва,без інструкціївинаходити голосіяннянад землею безвидною,пророщувати з голоснóгонасіннявласний Едем…

Читати далі...
підвАлхімія

підвАлхімія

Утроба бога пахне сирістю підваліву сакральній темряві відбувається таїнство –алхімія виробництва скрапленої істини,що осідає конденсатом на стінах світобудови,і з неї проростає пліснява життя,дорогоцінний міцелій вбирає в себе кров,стає хлібом старого Хроносу, гроном надолоні долі, димом поміж дзеркал, голосом,сонаром, сонором, довічно прототипом натест-драйві, тримає, як може, рівновагу,а потім засихає, і хоча це підбиває підсумокодного існування, в серці має те, що не вмирає,тому буде присутнє – за краєм дзеркала,за краєм спектру, там, де радіація, там, детепло, там, де знаходиться скраплена істинаруху, що порушує пустоту,…

Читати далі...
Слава ентропії
Photo by Luca Baggio on Unsplash

Слава ентропії

І.Де край тебе, там берег моря, там палає водень, крізь поверхню дзеркала, руки проходять, очі робляться прозорі через сіль, я – поріг на дорозі волі до безкінечності пустоти, що відзивається на подих дивною луною, і по піску долонями шурхотить… ІІ.Людина на узбіччі – пилу стовп у грі вітрів, ногою однією в пустоті, а другою в хаосі – дивиться повз рух, на швидкості тектонічній живе між плит, її турбує їхній звук, щоб рівний був, як стук тренованого серця, коли все як слід звучить,…

Читати далі...
Тотально вільний мікрофон 2

Тотально вільний мікрофон 2

Вдруге Васек Духновський зібрав авторів на Тотально вільний мікрофон у Міській спеціалізованій молодіжній бібліотеці. Різномасна публіка читала вірші без цензури: про Пиздузу, про складнощі становлення юності, про філософію і навіть дещо про християнство. Як виразився Васек, "свобода і поезія єднають усіх". У певному сенсі, читання на публічному майданчику – це порівняння через змагання: ви показуєте себе, слухаєте інших, і при цьому викидаєте в простір свої ідеї, позиції, вірування; заявляєте, питаєте, піддаєте сумніву... Модерація і негласний етичний кодекс утримує від жорстких оцінок, а…

Читати далі...
Сопромат

Сопромат

Скільки в мирі сховано війни?Як у жилах мостів – напруги,вони ледве чутно гудять, прикладитільки груди, як у дротах важкихсховані хвилі електронів, як море,зашифроване в нитках штрих-коду,лише той, хто має скануюче око – побачить таємницю, второпаєіронію, осягне, скільки зусилляу відкритій долоні, як швидкоможе серце битися у сходовійклітині, наскільки вправно требаплавати, аби не захлинутися в рутині,як падаєш знесилений на руки сну,бо спокій – це туга до скрипу линва,що на ній тарзанкою гойдається душа,і ти ладен нести її, бо варто того,як вона усміхається…

Читати далі...
Національні географії

Національні географії

Станіслава Доронченко запросила на показ Національні географії: короткий метр у кінотеатрі "Ліра". Було цікаво нарешті побачити її роботу, та й загалом наважитися зануритися в документалки, на які я останні 4 роки не дуже наважуюся. Занадто оголилися нерви. Але сьогоднішня добірка не била в душу смертельним фактажем, радше навпаки, послужила провідником через важкі явища, пом'якшила ефект і допомогла тверезо оцінити те, що відбувається/лося, виміряла точну відстань між реальністю і глядачем (мною), щоб торкнутися душі, але не проткнути її. За кожним фільмом стояло більше,…

Читати далі...
Мелофілія #25 – Within Temptation – Resist (2019)

Мелофілія #25 – Within Temptation – Resist (2019)

Я силував себе любити Within Temptation довго і безуспішно. Начебто, все те: і музика, і атмосфера, от голос Шерон тільки трошки дошкуляє, але то ж ніби не така велика проблема? Проте ніколи не міг їх альбом прослухати більше, ніж наполовину. Аж ось YouTube підкидає в рекомендаціях кліп на пісеньку "Supernova" з нового ж таки альбому "Resist". І мимохіть відчуваю, як мелодія заповзає на підкорку, починає приємно смикати за нерви, і от уже доводиться визнати, що пісня відверто подобається. Навіть голос Шерон заходить…

Читати далі...
Наша Пані весни

Наша Пані весни

Іде весна, біло-блакитна Марія із Сонцем у череві, я розкриваю обійми, ховаючи гіркі краплини в кутках очей завітрених – привіт від покійної бабці* і всіх, чиї імена розчинилися в часі, разом із нею в землі – то парость уже скучила за небом, потягуються млосно корінці, вітаються спросонку, струшують провесняні сніги з вій, видихають у повітря кисень, що пахне надією і таємницею, лоскоче ніс, усміхаюся: «Тобі теж привіт…» https://www.youtube.com/watch?v=LX6jH4Z2aiY *в моєї бабці очі були чутливі до перпаду температур між теплом і холодом, від…

Читати далі...
Сома (Торф)
Photo by Juan Encalada on Unsplash

Сома (Торф)

Сома – торф – полум’ю, хай водень палає, хай проступають титани зі снів про рай, назустріч власним відображенням на поверхні блакитного світу спливають, руки брудні торкаються щік, в трепетному розумінні, я – лиш початок дива, ворота у простір зірок, я – розкриті обійми розп’яття на перехресті існування, парості з ґрунтів до неба незграбний перший крок… Торф учорашніх днів – полум’ю, щоб вивільнити те, що в пожежі сміху не згорає, мармур без сорому, камінь без страху, що може стояти на семистах вітрах, під…

Читати далі...
Думки проти ночі

Думки проти ночі

Вир дорослого життя відбив звичку гуляти на самоті. Погано. Голові потрібне вентилювання. Можна, звісно, вчергове нашпигуватися інформацією з інтернетів, але певної миті вони теж вичерпуються, і постає важка необхідність зазирати собі в душу і наводити там лад. Тоді береш ноги в руки і чикрижиш із фотіком, уходячи в "динамічну медитацію". Вихоплення картин із реальності допомагає створити потік ефективного мислення, з якого потім вистрибують рибини малих осяянь. Вже дуже багато разів проходив повз Меморіал жертвам Голодомору, є купа фоток його а-ля "30 видів…

Читати далі...
[…]
Photo by 钱 康屹 on Unsplash

[…]

Звір, зроблений зі шторму, в склянці тіла, б’ється між дзеркал, і кидається на скло, то травоїдний, то хижак, утамувати його – як? – не вбити щоб, ця ярість – біль і смак життя, сліпе горіння сонця в жилах, паливо кохання, ані вудила, ні ланець, ні ґрати не погасять, тільки ритм серцебиття, синхронізований вздовж смерті, здійме в моменті круговерті, як обертається буття, ввійдемо разом в резонанс, і будем вільні ковзати по хвилях в морі часу… https://www.youtube.com/watch?v=UyOH7dbFa7k

Читати далі...