[…]

[…]

Час прийшов сюди померти,час приречений стати шумом,твоє щастя, як зможеш дістатиз усього цього кілька нот івідчути, до чого це можна приткнути,до якої фігури в основу покласти кут… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

В тунелі хребта змій перетворюється на янгола і трубить крізь горло звістку апокаліпсису – час розсипається піною, і світло одвічне мерехтить у ньому спектром, я знаю, чим закінчиться ця гра, але хіба це привід не грати?.. Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

Одного поля ймовірностей ягоди – чого не вистачає, здавалося б, у безкінечному морі спокою, але ні, ми зриваємося, щоб статися, зіткнутися з формою й болем, навіщо?! – здавалося б, шум прибою та й годі, і нічого проти сказати, та тільки грою світла заворожене дзеркало погляду, і радісно так знаходити фокус, розбирати проміння по кольору і складати у калейдоскопи, один за одним, червоний, зелений та синій, і все, що ховається поміж, воно відзивається усередині повінню невимовного – відкриває дещо важливе між скронями, й…

Читати далі...
Машина ілюзій

Машина ілюзій

Крокує крізь ранок машина ілюзій, бісерина на нитці променю – від неба до ґрунту, у вірші дерев – знак пунктуації, інтерлюдія, смичок невмілий у пошуках тону, кожний крок – нота, не чутна нікому, лиш слово, обгорнуте довкола луною, натякає на присутність… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Ми з тобою – промені зірок, що вже давно вибухнули, і я зможу пестити твої щоки лиш доти, доки останній фотон не добіжить свого пункту призначення, все, що я зміг зробити всупереч непереборній силі існування – відхилитися від заданого курсу доста, щоби перетнутися з тобою… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
00:00

00:00

Північ наближається, стіни опускаються на ґрунт з глухим ударом, змах володаря змагань випускає бігуна у лабіринт, і він переслідує сонце, слідом тягнеться рядок, цитуючи напруження кожного м’яза, дихання не припускає безмежжя порожнього аркуша, рух прокреслює обрій, являючи образи, промінь зникає, торкнувшись щоки, відбившись у бісеринах поту, закінчення світла, початок тепла – я – це робота… …щастя – це фокус у лінзі Ω … Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Доля любить мене, як тигриця любить тіло оленя у пащі, бог любить мене, як Орел, що розлущує дзьобом бульбу моєї душі, Диявол простягає мені скрижаль анархічної суті Усесвіту рукою убивці, він усміхається сумно, бо обидва ми, зрештою, листя, і час нашого життя – осінь, я знаю, що буде, не знаю лиш – як, тому стискаю зуби, брови, кулаки та сідниці, й прочиняю двері… …ласкаво прошу, новий день, я чекав… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Німб обіймає провалля, що поглинає час, його потік у коробці кістяній шумить – знаходить берег, знаходить смерть – у зграї образів, що тліють, крилами б’ючи напроти Сонця, формуюють я – останню літеру буттєвої абетки, і після змаху – тільки вітер тягне нетривалий спів, життя прожити – поле перейти й засіяти – полин, спокутувати пелюстками світла – тінь – писати попелом по шкірі – вірш…

Читати далі...
XII

XII

…на дереві світовому достигають плоди форм, щоб розлущитись у чужому роті, віддаючи невільно насолоду і життя – ціною болю й небуття, це майже щоразу – ґвалт, якщо лишень не знайдеш собі хижака у бестіарії долі, до якого відчуєш любов за красу його сваволі, й відкриєш грудну клітину сам, наповнюючи чашу з почуттям месіанської погорди, будеш – дар, будеш – бог, що сходить до людської подоби сходами до хреста, у короні з терну й винограду, й споює вином, пролитим у поцілунок, через вінця…

Читати далі...
[…]

[…]

Немає відповіді – лише питання летять над землею і над водою, відлунням вертають від розбитих предметів, і ми викладаємо вітраж з уламків у сподіванні дістати бога із сонячного променю, написати мову самого факту нашого існування, так рукою кожної істоти продовжується акт створення, і бог, вочевидь, не має своєї форми, й імення свого не знає, лиш пробує і перебуває в усіх ознаках, смакуючи кожне промовлене слово, радіючи кожній удалій ноті, рухається навмання, навпомацки, від щастя до щастя, від коми до коми, за кожним…

Читати далі...
[…]

[…]

Тіло конденсує наміри, зважені у просторі, вони збираються у краплини – на шкірі і віях, паливо дії, форми невмілі полум‘ям синім палахкотять, розкидаючи крила у вирі до ирію криво летять… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Струни вічності натягнуті через простір, життя – рука сліпого кобзаря на цій бандурі у степах порожніх, з-під пальців тече ріка, з уст падає в потік каміння, крутить вир, проміння грає кольорами у завісі водяній – звеселяє, хоч би й згасає, звеселяє, хоч би й біль, звучить і тягнеться, звиваючись, усміхається – на мить, лишає – на пам’ять – тінь… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Творитиму бога в сутінках,водитиму руками в повітрі,шукаючи його обрис,співставлений з усіх предметів,слова стають шумом бісеру,я беру навмання по однійі пришиваю до полотна видіння,моя ікона набирає тривимірності –гра світла, дорогоціннаоптична ілюзія… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Дві порожнечі знаходять одна одну, між ними виникає дещо, відчувають усередині поштовхи, ритмічні удари глибокі – так закінчується безкінечність, так знаходить свій берег море, так душа робить крок на першу з одного мільйона сходинок на вершину гори любові… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

О гра луни від вибуху великого у хвилею прибитих мушлях біля берегів часів… …у ній мене відсотка доля тисячна, ребро долоні з тіла пустоти… …відгомін цей і голоси, що прагнуть співу, з нічого роблять дещо – у потоці слів я відчуваю – ідіому… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Свята детонація (богобуд)

Свята детонація (богобуд)

Бог, якого ти твориш, визначає твій рух, а отже бог – об’єктивно існує на поверхні твого поля нейронів, колихається образ вітрами реальності,вперто тягнеться колос у космос, здивований, голий, як двоє готовихпокинути цноту, на нитці тонкій між екстазом і болем, повні собою і повні любов’ю, будує пускову конструкцію з відчуттів і гуків,з губ у простір зривається голос пелюсткою, ти стаєш пекучоюосяйною точкою, докупи зібранимиминулим і майбутнім, колосальною цілістю чорної безодні, бог станеться тоді, коли ти вибухнеш, бог створить нову історію, нове завершення безкінечності,…

Читати далі...
Блискавка

Блискавка

Імена забудуться, як блискавиці, але світло їх запалить довгий слід вогню на лані часу, він зробить день, і ти будеш радіти дню, вдихнеш їх попіл, у душі зібравши саміт солідарності колишніх протилежностей, споруда майбуття – вчорашня мрія, той кристал чуття, чиїми гранями ковзали предки у бажанні трансценденції, як А та Я, як альфа і омега, плюс і мінус на всесвітніх полюсах – збирали сили, щоб вграти з окраю на край потоком світла з усіма відтінками блакиті в потужності розпеченого білого гіллястим стовбуром…

Читати далі...
У грозах…

У грозах…

Життя жадає вийти в грози, торкнутися стихії… обпектися, програвати тисячі боїв і – плакати, пізнаючи відтінки смаку сліз, сліпе, наївне, вже так бажає мати зір, і тягнеться до світла, переслідує запекло ціль під перехресними вогнями, на перелогах мрії за надію тримається з останніх сил, щоб через тисячу падінь поцілувати небо квітами – корінням двері в літо відчинити у серці темному зими…   …життя запекло жадає жити, б’ється і дихає… б’ється і дихає… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Ноти зберігають голоси світанків,будь ласка, продовжуй грати! –ми наближаємось до чогось дивовижного…воно зростає двома пелюстками,чорною й білою… між ними виникаютьусі кольори –райдуги… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Метаморф

Метаморф

Пензель відпускає штрих, і фарба є більше не фарба, а мова… про що ця картина, про що свідчить промінь у танці кольору, куди прочиняються стулки слова?..   …я за порогом, я намалював своє життя, буття торкнулось майбуття, і все не так, як голос ззовні напророкував, наврочив, полотно ґрунтів порожнє змах руки перетворив на сад із музикою бджіл у кронах й гронами плодів у намозолених долонях, втрачена невинність плямою червоною на простирадлі й жодного жалю в очах…   …я – повивальна баба бога,…

Читати далі...