Мелофілія #25 – Within Temptation – Resist (2019)

Мелофілія #25 – Within Temptation – Resist (2019)

Я силував себе любити Within Temptation довго і безуспішно. Начебто, все те: і музика, і атмосфера, от голос Шерон тільки трошки дошкуляє, але то ж ніби не така велика проблема? Проте ніколи не міг їх альбом прослухати більше, ніж наполовину. Аж ось YouTube підкидає в рекомендаціях кліп на пісеньку "Supernova" з нового ж таки альбому "Resist". І мимохіть відчуваю, як мелодія заповзає на підкорку, починає приємно смикати за нерви, і от уже доводиться визнати, що пісня відверто подобається. Навіть голос Шерон заходить…

Читати далі...
Наша Пані весни

Наша Пані весни

Іде весна, біло-блакитна Марія із Сонцем у череві, я розкриваю обійми, ховаючи гіркі краплини в кутках очей завітрених – привіт від покійної бабці* і всіх, чиї імена розчинилися в часі, разом із нею в землі – то парость уже скучила за небом, потягуються млосно корінці, вітаються спросонку, струшують провесняні сніги з вій, видихають у повітря кисень, що пахне надією і таємницею, лоскоче ніс, усміхаюся: «Тобі теж привіт…» https://www.youtube.com/watch?v=LX6jH4Z2aiY *в моєї бабці очі були чутливі до перпаду температур між теплом і холодом, від…

Читати далі...
Сома (Торф)
Photo by Juan Encalada on Unsplash

Сома (Торф)

Сома – торф – полум’ю, хай водень палає, хай проступають титани зі снів про рай, назустріч власним відображенням на поверхні блакитного світу спливають, руки брудні торкаються щік, в трепетному розумінні, я – лиш початок дива, ворота у простір зірок, я – розкриті обійми розп’яття на перехресті існування, парості з ґрунтів до неба незграбний перший крок… Торф учорашніх днів – полум’ю, щоб вивільнити те, що в пожежі сміху не згорає, мармур без сорому, камінь без страху, що може стояти на семистах вітрах, під…

Читати далі...
Думки проти ночі

Думки проти ночі

Вир дорослого життя відбив звичку гуляти на самоті. Погано. Голові потрібне вентилювання. Можна, звісно, вчергове нашпигуватися інформацією з інтернетів, але певної миті вони теж вичерпуються, і постає важка необхідність зазирати собі в душу і наводити там лад. Тоді береш ноги в руки і чикрижиш із фотіком, уходячи в "динамічну медитацію". Вихоплення картин із реальності допомагає створити потік ефективного мислення, з якого потім вистрибують рибини малих осяянь. Вже дуже багато разів проходив повз Меморіал жертвам Голодомору, є купа фоток його а-ля "30 видів…

Читати далі...
[…]
Photo by 钱 康屹 on Unsplash

[…]

Звір, зроблений зі шторму, в склянці тіла, б’ється між дзеркал, і кидається на скло, то травоїдний, то хижак, утамувати його – як? – не вбити щоб, ця ярість – біль і смак життя, сліпе горіння сонця в жилах, паливо кохання, ані вудила, ні ланець, ні ґрати не погасять, тільки ритм серцебиття, синхронізований вздовж смерті, здійме в моменті круговерті, як обертається буття, ввійдемо разом в резонанс, і будем вільні ковзати по хвилях в морі часу… https://www.youtube.com/watch?v=UyOH7dbFa7k

Читати далі...
Щастя

Щастя

Я знаю мить, коли звучить струна, коли стискається у грудях, солодко щемить, вібрація по тілу хвилями, коли світ лагідно торкається повік, бринить, і губи ледве усміхаються, загорнуті в блакить… Спогади печуть, із серця тягнуть нить, щастя – гаряча біла цятка, що ввібрала кольори, горить, не переповіси про той вогонь, це моря гнів перепливти немов, з мільйонів дисонансів винайти мелодію, під серця ритм тримати звуку рух по нотах, на момент сплітається симфонія як виправдання мук порушеного спокою, тріщини в безмежжі Пустоти, що спричиняє…

Читати далі...
Живий звук
Фото: Олексій Тішевський

Живий звук

Враження на основі двох найбільших для мене концертів зими: Hyperion Festival з Any Given Day у якості хедлайнерів, та концерту Dark Tranquillity в рамках туру "Atoma Tour 2019". Автор фото нижче Олексій Тішевський, крім останньої галерейки. Подяка HMG і Mad Art Promotion за організацію подій. Я від природи домосід, і до того ж вередливий, тому на концерти потрапляю дуже рідко: то далеко, то нецікаво. Останнім часом ця тенденція позитивно змінилася – і тому що приїжджали улюблені гурти, і тому що сам став…

Читати далі...
Триґер

Триґер

Не помітив, як опинився на війні,війна починається значно раніше за лінію фронту, за порогом, коли вступаєш у відносини з пеклом інших,нема межі, нема «тут» і «там»,є шум у вухах, білий сніг в очах,є кулаки, є крик, нема – кінця,і ніц не знаєш, коли з’явиться змогавидихнути, чи встигнеш відпочитиза життя, чи завчасно вийдешз гри, тому весь час усередині зведений триґер, чекає на рух, як чигає звір…

Читати далі...
Мелофілія #24 – Obskkvlt – Blackarhats (2019)

Мелофілія #24 – Obskkvlt – Blackarhats (2019)

English below. Мені все-таки подобається, коли металісти беруться за розробку філософських, релігійних та окультних/герметичних тем. Так, часто це перетворюється на цирк і бутафорію, одначе тоді, коли за тему беруться всерйоз, музика отримує вербальне підкріплення, стаючи непоганим інструментом дослідження психіки (привіт герр Юнґ!). Останнім часом мене також дуже тішить тарґетинг реклами на facebook та Instagram, в стрічку часто підкидають цікаві музичні екземпляри. Саме таким чином до мене потрапив дебютний альбом іспанського гурту Obskkvlt – Blackarhats. https://www.youtube.com/watch?v=f8bhzRC9YOs Що вразило найбільше, так це гармонійне співвіснування…

Читати далі...
[…]
Tanishq Tiwari via Unsplash

[…]

Сонячна пожежа заливає пляж,наче хвиля, сам лечу в потоці вітру,заполонили все довкола квіти,мед обтікає мозок у бджолиному дзижчанні,дорога соми – довгий літ до вибуху єднання,зіткнення світів спиняє час, в одній копиці дніминулого й майбутнього – палають,так Сонце крізь століття промовляє в нас… …ми – промені, що в порожнечі тануть..

Читати далі...
Фантастична відеопоезія

Фантастична відеопоезія

Поезія як метод покликана "розлущувати" загадку життя, зазирати "всередину" явищ і речей, давати змогу хоч трохи осягнути неосяжне. Завжди повторюю і мушу зробити це знову: Музика є матір'ю поезії, і хоча ми звикли ставити слово вище, без музики слово – безнадійно мертве, утилітарне. Мелодія (як естетика в самій вібрації речовини) оживляє дійсність. Наукова фантастика була гімном науково-технічного прогресу. Її спів був присвячений можливостям людини, котрі в ХХ столітті запретендували на безкінечність. У другій половині століття життя внесло корективи, і в симфонії майбутнього…

Читати далі...
Мелофілія #23 – Novembre – Come Pierrot
Novembre - Novembrine Waltz (2001)

Мелофілія #23 – Novembre – Come Pierrot

Novembre – найпоетичніші металісти з усіх, кого знаю. Мало хто може тягатися з ними в оригінальності та витонченості стилю. Слухаю їх от уже більше 10 років, і досі не втомився співати їм дифірамби. Come Pierrot – пісня з альбому 2001 року "Novembrine Waltz". Крізь світанкові бліки проглядає намальований олівцем пейзаж, розфарбований акварельними плямами. Кожний акорд ніби крапає колір на папір, тебе підхоплює і захоплює густина фарби, розчиненої у воді, одночасно насичена і легка. Разом з тим підіймається відчуття прозорої ранкової свіжості, вітерець…

Читати далі...
Завтра…

Завтра…

Ти влади над часом не маєш, і завтра, якого ти прагнеш так, може тебе не прийняти, щасливих малих, що ввірвуться в прочинені двері, ти можеш не наздогнати, й ніхто не помітить, як ти махаєш рукою вслід… Найкраще, чого ти можеш досягнути – наситити собою ґрунт – смаком, кольором, тоном, і бути поруч з ними у гіллі зеленим шумом…

Читати далі...
Мелофілія #22 – 夢中夢 -mutyumu-

Мелофілія #22 – 夢中夢 -mutyumu-

Те, як японці примудрилися переосмислити і перетравити західні жанри музики – вражає. На стику глобалізації та унікального національного мислення народилися надзвичайні гібридні квіти, котрі не тільки можуть захопити естетичним багатством, але й здивувати. Подекуди – аж за край. Колектив "Сон уві сні" грає (грав? від них уже багацько років нема новин) химерний ф'южн джазу, року, металу і класики з майже академічного рівня жіночим вокалом (Hatis Noit, котра вже випустила кілька альбомів авангардної акапелли), скрімінгом, бласт-бітом, чуттєвою скрипкою і барвистими фортепіанними пасажами. Попри…

Читати далі...
Мелофілія #21 – Gris

Мелофілія #21 – Gris

Оптика нашого сприйняття викривлена потребою в потужному піарі, котрий міг би пересилити інформаційний шум та алгоритми соціальних мереж. Тому часто величні творіння мистецтва лишаються непоміченими. На жаль, велич сьогодні не може говорити сама за себе. Канадський колектив Gris створив надзвичайний альбом À l'âme enflammée, l'âme constellée... (2013) Ця платівка – грандіозний храм, що стоїть на колонах суворого, грубого металу, переплетених витонченими, щемлячими мелодіями акустичних гітар, скрипок, фортепіано. Під склепіннями храму звучить відчайдушний скрімінг чільного вокалу, він, мов рана на тілі трагічного героя…

Читати далі...
Десятирічні кільця

Десятирічні кільця

Надії на полицях десятиліть нехай не покриються пилом, діставай коробки, перебирай теки, слухай платівки, сіді сиди слухай, протирай вікно світоглядне, промивай собі звивини, ігноруй сивину, що здирається скроні схилом, тримай кольори там, де не збліднуть, не програємо ми доки пам’ятаємо, що гра триває, що музика грає, і будемо – танцювати… М.Х. Мене дивує ритм десятиліть. Усі ці "легендарні" 60-і, 80-і, "ліхіє" 90-і етц. – вже більше не часи, а місця, де зібралися мрії, надії і турботи поколінь – від малого до великого.…

Читати далі...
[…]

[…]

Життя жартує кожен раз чорніше, стискає жартома щільніше зашморг, дихаєш частіше, груди ширше розправляєш – так звикаєш, раз не вбило, значить, став сильніше, тонше стали губи лиш хіба, рясніше вкрила скроні білизна, і певний час очей сміливо не підіймеш, переважить униз сльоза, поки всотається залізо в нерви, накотить жаль, гіркий напій – життя, коли розкрив обійми, і чекаєш на новий залізний цвях, нагадування, що куди не сунься – всюди битва, і погорду можна від початку в зад, найбільше важить лиш властивість опиратись…

Читати далі...
ANIMA II
Andrew Neel via Unsplash

ANIMA II

Моя сестра – відьма, переповнена любов‘ю і страхом, величина її серця компенсується крайньою неврівноваженістю, чари, розхристані навсібіч, хитають мій цілий світ, і я хитаюся разом з ним, намагаюся взяти в руки її, приголубити і заспокоїти але, полохлива птаха, не довірить мені свій сумнів і пекучий вогонь своїх прагнень, доки руки не стануть плити, доки плечі не стануть гори, доки зможемо з нею відчути хитку рівновагу линви, натягнуту центром тяжіння всередині нас… це з’являється в результаті звикання до здіймання і втримання мас…

Читати далі...
Dance dance dance
Marco Chan via Unsplash

Dance dance dance

…відчуття неймовірної сили перед безкінечністю відсутності, де кожен щасливий поштовх розчиниться в тотальному холоді… …бог першим упав у безодню, на льоту розсипáв бісер, безцінне мерехтіння усмішок безнадійно згасало, і жаль скривив лице безумця, порушника статусу кво космосу… …загорнутися в байдужість? Примиритися зі шпаринами у власному домі? Контраст ніжної теплої шкіри із прохолодою довічного світанку – хіба звикнеш? Навіть бог змушений навчитися танцювати в пітьмі, сліпа рука світла, що виводить на глиняному глеку око…

Читати далі...