[…]

[…]

Я – стіна, що підпирає спину, вона списана тлумачним словником, попереду – туман, сонце крізь нього кругом білим вабить крок, а далі – втрачаєш опору, балансуєш сяк-так, навшпиньках, балерон незнаних літер між тіней незнаних мов, і що більше світла приносиш у край туманний, то більше стає він, як сон, неможливо його охопити, обійняти лиш можна і плити крізь нього… Обкладинка: Darkzero + М.Х.

Читати далі...
Дим

Дим

Руку на серце – всім, хто пішов, хто дожив і хто зламався під натиском, хто тепер – шелестіння радіохвиль по піску, хто тепер – білий шум у зеленому листі, ми з тобою – антени, вони – повідомлення, на які ми чекаємо, бо сигнал лиш тоді повідомлення, як на нього чекають, отже все неживе і живе вщент заповнено мовою, чиє слово – у ритмі зливи, у змаху крони, у танці хмарин, у вогнищах, де ми куримо свої душі – заради захоплення, що викликає…

Читати далі...
[…]

[…]

Коли ти рухаєшся найшвидше – світ довкола заспокоюється, коли ти рухаєшся найшвидше – проживаєш тисячу життів за мить, що треба руці дівчини здійнятися, аби поправити пасмо… Коли ти рухаєшся найшвидше – світ стає нерухомим, і можна гуляти між людьми, як між деревами, поки існуєш для них як імовірність, припущення, адже рухаєшся геть іншим виміром, живеш у майбутньому, їм доступний лиш слід проти неба, реактивний прощальний змах крила метелика, що згорає на розпеченій нитці вечірнього обрію, новому дню показуючи шлях… https://www.youtube.com/watch?v=yhnkD7YxJ1s Обкладинка: Darkzero…

Читати далі...
Пізнай себе

Пізнай себе

…це, наче завдання сліпому описати колір очей навпомац відображення в дзеркалі, й попри абсурдну неможливість сказаного – це виходить, пальці перебирають барви райдуги, мов струни, і вони відкривають свої імена, музика малює на повіках хмари – це я – о, так ось який він – я насправді… https://youtu.be/K56geuUVNhw?t=1850 Cover: Viktor Talashuk on Unsplash + Darkzero + М.Х.

Читати далі...
Зеніт

Зеніт

Ґрунт – сума кісток – у пітьмі натягує тятиву – дзвенить тонко, лоскоче, малюючи контур бажання, коли тиск вибухне, губи відпустить мовчання, в небо з інфрачервоного поля вилетить промінь, і буде звук, так щомиті творення до зеніту тримає маршрут з надр ярості й болю… https://www.youtube.com/watch?v=S-N2m8yR5jE Cover: Darkzero + М.Х.

Читати далі...
Молитва спеці

Молитва спеці

Сонце, розплав мізки нам, хай течуть по розжарених плечах, і далі, рівчаками в пляжному піску – до води, там шкварчать яєчнею, позбавляючись від викопної мерзлоти, всім – пляжний волейбол і мир! https://www.youtube.com/watch?v=9P4xEBY82P0 https://www.youtube.com/watch?v=0ifMwhNqsgY Cover: Darkzero + М.Х.

Читати далі...
Пали(е)вні одкровення

Пали(е)вні одкровення

І. Я – той, хто відкриває вогонь у штольні хребта, він пече зсередини, перетворює на домну, справа лишається за малим – навчитися виплавляти залізо, коли треба – плуги, коли треба – мечі…   ІІ. Цей дивний вогонь… як вивчити мову, сховану в його язиках? вони тягнуться з глибини, крізь храми тіл, укладених одне в одне, аж поки, врешті-решт, початок не відкриває тотальну пожежу водню, збуреного голосом з хору Великого вибуху… досі у дзвоні крові в судинах вуха чутно реліктову ноту цю –…

Читати далі...
Поводириця

Поводириця

Т.К. Цей світ яскравий – картинка, спроектована на екрани повік ізсередини, я в пітьмі, я нічого не бачу, тільки руки твої – дотягуються і дають відчуття опори у сферичному вакуумі голови, Поводириця, що йде поруч зі мною у лабіринті моїм… Обкладинка by Darkzero + М.Х. https://youtu.be/Pzsxxkkh4eU

Читати далі...
По той бік ікони

По той бік ікони

Дивись довгона знайоме тіло,вникай повільно,не грай пальцями,стопою не смикай,зроби поглядєдиною дією,розбирай стінустереотипу,проходь уперед,між цеглинами,в лабіринт її світу,слухай звук, щогуляє звивами –ось вона,джерело світла,простягуй руки,аби зустрітись,чуєш, як руки проходятькрізь шкіру? Обкладинка: Берніні, "Викрадення Прозерпіни" (1621-22) (Wiki) https://www.youtube.com/watch?v=zh7nUQujE7o https://www.youtube.com/watch?v=zlPQkB1y_z8

Читати далі...
Полотно

Полотно

Так довго вимахував пензлем, ґрунтуючи хаос, який проступав, мов кров, що коли опинився на березі тиші, второпав – не відаю жодної мови, крім хитання кисті знову і знов, без думки про «після», тепер білизна розчахнутим «до» питально губи стисла, пензель в руці, наче голка над білою шкірою голою, зброя в очікуванні вторгнення, бог у просторі перед початком часу, і коли я нарешті намацаю пальцями слово десь між потилицею і заплющеним оком, рух, падіння хижого сокола, буде Великим Вибухом… https://www.youtube.com/watch?v=Rg36ugKhUFA

Читати далі...
[…]
Metropolis (1927), реж. Fritz Lang

[…]

Я заплющую очі, щоб не бачити розміру жорен, які мені треба зрушити, я настільки малий, що масштаби задачі стають тектонічні, я сріблю собі голову хромом, покладаю руки на кам’яну поверхню, і плачу за годину енергії тижнями втоми, вогонь бо кришиться на жарини, я дмухаю на нього, тримаючи на долонях, і гадаю – якщо відчуваю пекло, то чи значить, що руки мої вже скоро торкнуться неба?.. натомість у відповідь чутно скрегіт – млин провертається трохи…

Читати далі...
Бути мною
Фото: Володимир Чеппель

Бути мною

Бути мною – значить миритися з примхливою погодою над мінливим ландшафтом, який то розквітне, то знову в осінніх кайданах вклоняється царюванню зими, бути мною – то грати на перетягнутих струнах під постійною загрозою вибуху і руйнування, неначе картковий будинок на семистах вітрах – занадто тендітні суглоби вивертаються від обіймів, бути мною – закопувати страх, що інфікує любов, і в льосі виритому відкривати полум‘я, звабливе, як змія, зі смертю на зубах, бути мною – бути сіллю землі, що зарано перетворюється на прах, і…

Читати далі...
[…]

[…]

І.Пішла гуляти гілочка, і впала дамба, що спиралася на неї, вийшли води з берегів, ковтнула повінь, закрутило, понесло, наче війна – думок зіткнулись легіони, б’ється брязкіт в стінах кістяних, клекоче піна – закипів казан на плечах, на очі впала довга тінь – всередину дорога, завше чорна, всередину – від Сонця геть, туди, де пропадають води, туди, де починається хребет, де звірі твої дивляться на тебе з-за дерев, де на руках тримають боги квіти болю де ти тримаєш на руках себе, а потім…

Читати далі...
[…]

[…]

Народжений на Великій Рівнині, вітер вільний, перетворений на стріли рукою постаті в чорному, яка провела лінію – горизонту, і відтоді стали події плестися в історію – вихору стовбуром над ґрунтом, його підкидаючи вгору – височіти – стіною звуку, складеною з кожного слова – вони іменами тривожать поверхню спокою, і всі розсипаються зрештою грою марнотного пороху в реготі леготу, знову вертаючись в лоно сонне, відбиваючись у зіницях того, хто в чорному, блискавицею скоєного… …і більше нічого… https://youtu.be/f4X251_xpU4

Читати далі...
[…]
Photo by Ricardo Gomez Angel on Unsplash

[…]

Сам поставив до стовпа, сам прив’язав, сам доклав скирту хмизу, і сам підпалив, і сам палав, йобаний піроман’як, сам палав, аж поки не набридло, та вогнище не чує нарікань і не рахується із забаганками, собі, знай, тріскає, махає маховик у голові, кого карати? Батожи себе – лише сильніш саднитиме, це коло розносу, що палить двигуни, дурні машини, неспроможні витримати ритму, вчинок їх нікому не зробив тепліше, бо не зігріють вибухи нікого і ніколи… …у дзеркало криве кидаю виклик – розтискай долоні, цей…

Читати далі...
Лють

Лють

Вдягали у вовну вовка, за шкірою ступлених губ заховався вишкір, повен шлунок трави, та в лімбічних вузлах досі пам’ять про кров на зубах, кишки на рогах, і разом з тим у гіллі заливається білий птах, бо диявол живе у спинному мозку бога, стискається серце, як стискається кулак, і між травами виблиск хутра говорить: без цього вогню не буває любові – не буває любові без цього вогню… …доброта буває лише там, де лють… Blood Lust by Tyrant Of Death

Читати далі...
Тисяча дрібниць

Тисяча дрібниць

Тисяча дрібниць бісером з долоні часу сиплеться в розчахнуті груди, робить прямий масаж серця, солона мжичка випада на вії, нагадує, що всередині частка моря, у кожній краплині лежить мій якір, і я не знаю, як і чи зможу віддячити взагалі – цьому місцю за безмежжя тепла подароване, коли повернуся, не лишиться ознаки жодної того міста, з якого відчалив, хіба занурю пальці в тісто ґрунтів з насінням – вони пам’ятають! – нехай проростає на радість вітрам і з ними разом шумить…

Читати далі...
Amor fati. Демони життєлюба

Amor fati. Демони життєлюба

І. Моє тіло дрейфує у морі гніву, розчиняється в кислій пекучій воді повільно, тонуть у глотці безумного звіра плоті моєї шматки… ІІ. я – невільник, і тисяча запропонованих виходів – не мої, бо завше кортіло не вийти, а дійти до провалля могили на самій вершині, і в ньому, немов у прозорній трубі зібрати докупи все, що любив, і спалити, загорнуте в тіло, щоб до хмари полинув дим, і дощем розкидало по планеті, й поріднило з усім, що любити не встиг, така перспектива…

Читати далі...
Фалічний гімн

Фалічний гімн

Наша Праматір, перша молекула ДНК, що зійшла крізь небеса у сонячному промені, прагла цілісності цілостей, так зварилися наші тіла з первісного бульйону, так здіймається хмарочос із маси, политої кров‘ю, так болісно кожне я стоїть над безоднею, і пензлем водить, долаючи гравітацію, енсо змія звивається одиницями і нулями, пустота піддається маніпуляціям, кожен із нас – споруда з білка, крокує стежиною вгору збери нас разом – буде рій комах у піджаках, із моря живої речовини постає святий Вавилон, вертикальна спіраль коду досконалого існування, божественна…

Читати далі...
Музотерапія. Neurowulf – Prototype (2018)
Neurotech - Prototype (2018)

Музотерапія. Neurowulf – Prototype (2018)

Годі відкладати, пора віддати належне альбому, який от уже кілька місяців не сходить зі слуху. Я почав слухати Neurowulf’а, коли він творив у рамках проекту Neurotech. Нейротек був потужним симфо-індастріалом, що пильно розглядав персональний вимір, масштабуючи його до епічних величин. Існував проект протягом 10 років, за цей час він еволюціонував від більш жорсткої форми до м’якшої, але не менш виразної, і навіть музично цікавішої. Починаючи з Infra Versus Ultra, кожний альбом глибоко чіпляв мелодіями, резонував текстами, і загалом дуже близько лягав до…

Читати далі...