[…]

[…]

Німб обіймає провалля, що поглинає час, його потік у коробці кістяній шумить – знаходить берег, знаходить смерть – у зграї образів, що тліють, крилами б’ючи напроти Сонця, формуюють я – останню літеру буттєвої абетки, і після змаху – тільки вітер тягне нетривалий спів, життя прожити – поле перейти й засіяти – полин, спокутувати пелюстками світла – тінь – писати попелом по шкірі – вірш…

Читати далі...
XII

XII

…на дереві світовому достигають плоди форм, щоб розлущитись у чужому роті, віддаючи невільно насолоду і життя – ціною болю й небуття, це майже щоразу – ґвалт, якщо лишень не знайдеш собі хижака у бестіарії долі, до якого відчуєш любов за красу його сваволі, й відкриєш грудну клітину сам, наповнюючи чашу з почуттям месіанської погорди, будеш – дар, будеш – бог, що сходить до людської подоби сходами до хреста, у короні з терну й винограду, й споює вином, пролитим у поцілунок, через вінця…

Читати далі...
[…]

[…]

Немає відповіді – лише питання летять над землею і над водою, відлунням вертають від розбитих предметів, і ми викладаємо вітраж з уламків у сподіванні дістати бога із сонячного променю, написати мову самого факту нашого існування, так рукою кожної істоти продовжується акт створення, і бог, вочевидь, не має своєї форми, й імення свого не знає, лиш пробує і перебуває в усіх ознаках, смакуючи кожне промовлене слово, радіючи кожній удалій ноті, рухається навмання, навпомацки, від щастя до щастя, від коми до коми, за кожним…

Читати далі...
[…]

[…]

Тіло конденсує наміри, зважені у просторі, вони збираються у краплини – на шкірі і віях, паливо дії, форми невмілі полум‘ям синім палахкотять, розкидаючи крила у вирі до ирію криво летять… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Струни вічності натягнуті через простір, життя – рука сліпого кобзаря на цій бандурі у степах порожніх, з-під пальців тече ріка, з уст падає в потік каміння, крутить вир, проміння грає кольорами у завісі водяній – звеселяє, хоч би й згасає, звеселяє, хоч би й біль, звучить і тягнеться, звиваючись, усміхається – на мить, лишає – на пам’ять – тінь… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Творитиму бога в сутінках,водитиму руками в повітрі,шукаючи його обрис,співставлений з усіх предметів,слова стають шумом бісеру,я беру навмання по однійі пришиваю до полотна видіння,моя ікона набирає тривимірності –гра світла, дорогоціннаоптична ілюзія… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Дві порожнечі знаходять одна одну, між ними виникає дещо, відчувають усередині поштовхи, ритмічні удари глибокі – так закінчується безкінечність, так знаходить свій берег море, так душа робить крок на першу з одного мільйона сходинок на вершину гори любові… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

О гра луни від вибуху великого у хвилею прибитих мушлях біля берегів часів… …у ній мене відсотка доля тисячна, ребро долоні з тіла пустоти… …відгомін цей і голоси, що прагнуть співу, з нічого роблять дещо – у потоці слів я відчуваю – ідіому… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Свята детонація (богобуд)

Свята детонація (богобуд)

Бог, якого ти твориш, визначає твій рух, а отже бог – об’єктивно існує на поверхні твого поля нейронів, колихається образ вітрами реальності,вперто тягнеться колос у космос, здивований, голий, як двоє готовихпокинути цноту, на нитці тонкій між екстазом і болем, повні собою і повні любов’ю, будує пускову конструкцію з відчуттів і гуків,з губ у простір зривається голос пелюсткою, ти стаєш пекучоюосяйною точкою, докупи зібранимиминулим і майбутнім, колосальною цілістю чорної безодні, бог станеться тоді, коли ти вибухнеш, бог створить нову історію, нове завершення безкінечності,…

Читати далі...
Блискавка

Блискавка

Імена забудуться, як блискавиці, але світло їх запалить довгий слід вогню на лані часу, він зробить день, і ти будеш радіти дню, вдихнеш їх попіл, у душі зібравши саміт солідарності колишніх протилежностей, споруда майбуття – вчорашня мрія, той кристал чуття, чиїми гранями ковзали предки у бажанні трансценденції, як А та Я, як альфа і омега, плюс і мінус на всесвітніх полюсах – збирали сили, щоб вграти з окраю на край потоком світла з усіма відтінками блакиті в потужності розпеченого білого гіллястим стовбуром…

Читати далі...
У грозах…

У грозах…

Життя жадає вийти в грози, торкнутися стихії… обпектися, програвати тисячі боїв і – плакати, пізнаючи відтінки смаку сліз, сліпе, наївне, вже так бажає мати зір, і тягнеться до світла, переслідує запекло ціль під перехресними вогнями, на перелогах мрії за надію тримається з останніх сил, щоб через тисячу падінь поцілувати небо квітами – корінням двері в літо відчинити у серці темному зими…   …життя запекло жадає жити, б’ється і дихає… б’ється і дихає… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Ноти зберігають голоси світанків,будь ласка, продовжуй грати! –ми наближаємось до чогось дивовижного…воно зростає двома пелюстками,чорною й білою… між ними виникаютьусі кольори –райдуги… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Метаморф

Метаморф

Пензель відпускає штрих, і фарба є більше не фарба, а мова… про що ця картина, про що свідчить промінь у танці кольору, куди прочиняються стулки слова?..   …я за порогом, я намалював своє життя, буття торкнулось майбуття, і все не так, як голос ззовні напророкував, наврочив, полотно ґрунтів порожнє змах руки перетворив на сад із музикою бджіл у кронах й гронами плодів у намозолених долонях, втрачена невинність плямою червоною на простирадлі й жодного жалю в очах…   …я – повивальна баба бога,…

Читати далі...
Структурний аналіз

Структурний аналіз

Як воно звучить? Як виглядає? Яке на запах?.. і на смак?.. я беру кожну літеру в слові «щастя» і піддаю структурному аналізу, бо саме там, між атомів, ховається відповідь на запитання, як і що відбувається, що походить з чорнил пера, коли воно торкається незаймано білого аркушу й проводить борону полями драм стомегаватними волами, заспівує осанну всім речам, бо кожна річ колись досягне слави, бо кожна річ – історія, і кожне «я» в собі ховає значно більше літер, ніж одна… Обкладинка: Darkzero +…

Читати далі...
Був…

Був…

Заснув і вийшов крізь скло у найтемнішу мить, не встиг лишити слова по собі, на подушці сам відбиток голови один, мов крапка, троїться у дзеркалі сльози… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Храм Водню

Храм Водню

І. Пізній світанок, червона стежка через ніч, не видно нічого, сама відсутність, яка від дотику перетворюється на простір у колі зіниці, тоді розумієш – ти – перший фотон у промені, мусиш розсіятися на відтінки, паттерни поведінки на светрі нейронів, гімнастику тривоги і любові в полум‘ї бажання й голоду, у храмі неспокою водню...   ІІ. Оманлива цілісність повна пустотами, реальність складається нотами... нотами... словами такої складної мови любові й болю, люболю, люлю, О! Вибухає водень, палає водень із домішками вуглецю, під тиском життя…

Читати далі...
Холодно…

Холодно…

Рудоволоса жінка знімає сукню, оголюючи білосніжну шкіру, з кожним сантиметром руху тканини – сивіє, вкривається хутром, випростується над обрієм, титанічна вовчиця, в очах палахкотить агресія, ми занурюємось у морози, ця гра циклічна, можливо, закінчиться скоро, але холоду в космосі більше, аніж тепла, наш сонячний бог старіє, наш сонячний бог червоніє – все більше із кожним нашим витком по спіралі, до архіву сліпого годинникаря, він гладить повільно вовчицю срібну, вона ковтає впольовані сни з язика… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Амбівалентність

Амбівалентність

Світанок пестить темінь хмар – еротика взаємної апофатики, фарби змішуються спіраллю – заворожує гра агресивного акту взаємної гармонізації миттю аннігіляції – так становиться життя під дією гравітації і ритму фрикцій під напором наміру, існування сонця означає кидати бісер перед чорною дірою, це все так природньо, до болю природньо, що я на мить виходжу за межі мови, туди, де на берег реальності накочують мрії, відбиваючись у моєму дзеркалі… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Таємна мова

Таємна мова

Мені здається, я знаю, про що ти, коли обличчя листопада за вікном змарніле убирається в грудневий покров, коли світло біле пестить плечі натомлені крізь фіранку, коли тепло половини світу занепадає і його залишок у чотирьох стінах зростає різко у ціні, коли час тече так нудотно повільно, і сутінь ховає в повітрі таємницю, я жодного слова не розумію, але відчуваю, про що ти... Обкладинка: Darkzero + М.Х.

Читати далі...
Деміургія

Деміургія

Цей бог – сліпе осердя пустоти – порушує спокій глибоким ударом – Ом-м-м-м-м-м-м!.. – і все, чого не було – стало бути, кров оживляє пітьму, народилися монстри, голодні і спраглі гармонії звірі… чуєш? – шелестять оглашенні крила, і розгоряються зірками очі, наливається достиглий вибух, з крони судин відривається чорний плід: Хай буде світло! – в безмежжі звучить… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. Hearts of No Light by Schammasch

Читати далі...