[…]

[…]

Істина з-під дерева Бодгі: я – війна, я – похід по линві, я – безкінечно далеке від спокою, спраглий пошук ритму в гармидері, засліплені одного разу світлом очі, й руки – згрібають каміння, щоб видертися навпомацки до сонця, серце, призначене битися, легені, призначені керувати горінням, яке перетворюється на голос, і так стискається тотальність на мить... а потім злітає видих, і в тиші гасне сонливою млостю, я – кривава зав’язь лотоса в болоті ентропії… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
Потойвіч ІІІ

Потойвіч ІІІ

Бачити – значить відстань, скільки чоло не напружуй – не зменшиться, ближче не стане, як не обожнюй, очі призначені для балістики, позначати, куди летітимеш, але стріли присіли у тілі, ти повинен здійснити поштовх, цілувати – значить поцілити, язиком прочитати – ось воно… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
Потойквіт

Потойквіт

Коли ти встиг зав’язатися, і лиш уронив пелюстки, коли ти лишився на гілці, і лиш змахнув іншим услід, коли вони відштовхнулися у вирій, а з ними разом усе, у що ти звик вірувати, летіло білим романтичним птаством, ти опинився по той бік казки, і тепер необхідно пізнати нову філософію, змайструвати нову красу, навчитися відчувати динаміку в дереві, яке досі ніяким здавалося, і всі на своїй швидкості не помічали, як високо воно тягнеться, і не знали, наскільки дорога до неба є довгою, бавилися,…

Читати далі...
Потойвіч ІІ

Потойвіч ІІ

О, я сліпий… а значить, правда поруч, беззвучно рухається у пітьмі, в зіницях потонула далечінь, і я вростаю в неї маслаками, вузлами рук і ніг, і бороди, у гостроті себе стріла себе втрачає, і розчиняється в вологій глибині єдиним способом єднання – вибухає… я за межею знаного – сліпий – шукаю контури речей торканням, вирощуючи новий зір, який сягає там, де промінь був раніш невидимий, а простір був німий, під пологом ховається гнучке тіло кохання, а в ньому зріє новий спів… Обкладинка:…

Читати далі...
Потойвіч

Потойвіч

До краю далини і висоти іти, туди, де далі тільки море шурхотить нулями, де тільки ти – згортаєшся в одвічний знак питання в обіймах сліпоти: що далі? Води розділити навпіл, чи ковзати поверхнею ступнями, чи зупинитися і соляним бовваном стати, безсилим проти огрому пітьми? Нема життя ні в чому, не має ніщо ваги, доки ти не віддав тепла, любити – значить дотягнутися по той бік дзеркальної стіни, торкнутися води й додати одиницю в матрицю, навчитися навпомац малювати за краєм звичних берегів… Обкладинка:…

Читати далі...
Плазун

Плазун

Важко визнати вічність чорного змія, його перманентну присутність і участь у твоєму бутті, бо здебільшого він займає позицію ворога, зуби його залишають відмітки на шкірі, й отрута так довго біжить через серце, спричиняючи спазми, але світла нема, коли виключено усі тіні, це банально до болю, але важко тримати на практиці тіло, покрите лускою дзеркальною, не кидати й не піддаватися, уникати ікла і не прагнути задушити, вивчаючи танок дискомфорту, знімаючи зі зла маску, розуміти закони фізики, диявол – це гравітація, керуй власним падінням,…

Читати далі...
Гумус

Гумус

На згарищі не чутно голосів під попелом – насіння, що чекає на дощі, які підуть, коли тебе згадаю в снах, знайду твою радіохвилю, слухай, я про все подбаю, крик навиворіт буде спів, він розірве золоте мовчання і вивільнить плід багатьох старань, осяйний, ми горіли немарно, де списами в ґрунти встрягли наші хребти – потягнуться сади на зустріч з небесами, між стовбурами яблунь гудітимуть барви на крилах бджіл, і запахи гратимуть радість у ніздрях малих, вогонь зробить достатньо води, щоб збіжжя випросталося, і…

Читати далі...
Ахерон ІІ

Ахерон ІІ

Ранок не настав, ми знали відповідь, ми знали… відсували ніч мовчанням і туман пускали в очі, і тягнули промінь пальцями так обережно, але сонце намотало нитку й закотилося під ковдру – тьохкнуло!.. – тихенько, й полились дощі, споруда спорожніла, й поплелись плющі по стінах – пестощі удячної природи, будь ласка, неси обережно спогад, не розбий… …краплини малюють коми на шкірі… unsplash-logoPatricia Jekki

Читати далі...
Ахерон

Ахерон

Мій біль то не просто відчуття порушення, то гострий ключ до потаємних дверей, крізь які відкривається обшир любові, заокруглений сльозою, я стою у просторі такої нової пустоти, і вогник мій, такий малий, не певен, що витримає навалу вітрів… та я згоден заплющити очі і потонути у солоній сліпоті, нехай… палац минулого палає, і світла його буде доста, аби показати дорогу до ранку, там із попелу вигнеться новий гніт для майбутнього квіту, любов буде жити поки… Фото: Анастасія Смирнова

Читати далі...
Пісні темного логоса

Пісні темного логоса

І. Зіткнення з дзеркалом неминуче, рахуй секунди до гріхопадіння, рай був приречений задовго до першого дня його створення, художник був той ще психотик, і зараз він просто побачив себе у болючому акті самоусвідомлення, він і гадки не має, для чого це все, як дійти до суті, коли слова – лише знаки після коми, і вони ніколи вже не добіжать нуля, світло завжди розчиняється в чорноті, і від того його цінність гостріша й щемкіша, просто губи ніяк не наважаться вимовити «дякую» своєму ворогові,…

Читати далі...
[…]

[…]

Чи зможу я? – питання щоразу ятрить, культ волі в серці протиріч, заплющую вічі й непевно беру на долоні тягар любові, випрямляюся й шкірюся, кожен суглоб тріщить, чи впораюся? Тануть у морі зусилля межі свідомості, відкривається аркуш чистий… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
Речовина

Речовина

Доброта – як нафта, тече в надрах тіла, на серце постав динамо, й ти – маленька ТЕЦ, складно так регулювати клапани, тримати тиск і знати, коли випускати пару, щоб доброта змогла синтезуватись осадом усього твого зла… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
2020 – ВОДЕНЬ

2020 – ВОДЕНЬ

Отже, "Водень". 4 повноцінна книжка. Сьогодні підсумував її і ось пропоную до уваги читачів.Що під обкладинкою? Продовження процесу самопізнання і самоконструювання, подорож, до якої я запрошую читача щоразу, коли публікую вірш. Слова про власний досвід покликані, немов електрони в потоці струму, підштовхнути саморефлексію читача, дати йому паливо для власного голосу. Тут є боротьба та агресія, яку відкриваєш у собі в процесі психоаналізу. Виявляється, всередині живуть страшні звірі, котрі, втім, здатні бути величними. Життя постає з точки зору світової водневої пожежі, звідки й…

Читати далі...
29 лютого

29 лютого

Смерть повна весною, цього року крізь тіло твоє вперше пустять коріння квіти, життя не терпить відсутності форми, життя ковтає колючий ковтУн страждань, кожен сонячний промінь робить струною, і душі – оновлені й нові – звучать евлогією, вбираючи того, хто пішов, і навічно він залишається тут, навіть коли буде забутий… Обкладинка:unsplash-logoJay Jay

Читати далі...
c.y.b.e.r.f.l.y.
The softness cloud on sky in sunset time

c.y.b.e.r.f.l.y.

Пронизлива синь тягне вгору поставу, як наче ти – квітка, і в жилах тече хлорофіл, крізь вітражі очей світло розбивається на спектр уяви, пекучою струною проходить у стеблі безмежжя, стрічається у тобі з собою, і розквітає синтетичними пелюстками довкола твого стану.

Читати далі...
Між двох дзеркал

Між двох дзеркал

Тотальна розгубленість, безпомічно розмахую руками, і незграбні мої мотиляння – єдина відома реальність, присутність моя намальована двома кольорами неіснування, один може бути лиш там, де два, і це знання розриває мене навпіл, бо як тільки маятник припинить вдарятися в крайнощі, припиниться також краса завмирання – у точці максимальної кінетики – стане точка нуля, і от я стою перед усеосяжністю відсутності, і не можу навіть сформулювати питання, усі речення – брижі на гладі язика за зубами, мірило в долоні – зламане, на плечі…

Читати далі...
[…]

[…]

Секунда німоти, немовби птаха мови вдарилася в скло – де порожньо було, раптом з’явилося щось невідоме, і не зробиш крок, і не наблизишся, немов до моркви перед носом віслючок, але ж морквина справжня, то ж про що б не розмовляли там буддисти на початку шляху, зрештою всі не туди прийдуть, куди знайомий вів маршрут… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
Дві глосолалії

Дві глосолалії

І. Збери докупи тисячі любовей, вибудуй до неба пантеон, нехай збирає світло долі, й бджоли в цьому вулію із нього роблять мед секунд… ІІ. Мою любов відбито в кожнім звуці, луна відтінками у піднебінні храму, фіолет і золото стікають млосно на коріння язика, і вивергає він у звивах зливу глосолалії, короткої присутності протяжний гімн, чий слід труситиме ще довго між зірками океан радіохвиль… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
Інтимно про гроші

Інтимно про гроші

Фото з Музею грошей Національного банку України Можу помилятись, але мені здається, що ставлення до грошей у суспільстві подібне до ставлення до сексу. Обидва явища є потенційно чудовими, але їх перемішують з лайном і упосліджують з якихось причин. Як результат, відношення з обома явищами стають часто хворобливими, вони показово зневажаються, хоча в душі кожен хоче їх, і тому вони стають предметом нечистої совісті, підпільної практики, чимось «поганим» (naughty). Гроші – втілення альтруїзму Самі по собі гроші є кров’ю матеріального існування соціуму, вираженого…

Читати далі...
Денниця

Денниця

О Янголе променистий, з широкими крилами, ти так довго качав спину заради одного-єдиного геть від зорі, яка тебе створила, стрибка в безодню тіні, ти врізався в неї й розпався на червоний, зелений і синій, став триєдиним змієм світанку, гібридом порожнечі й світла, що запліднює землі тіло – квітами, молитовними співами, і разом усе вібрує і горить, танцює і звучить, крізь біль, допоки атом тліє… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...