Структурний аналіз

Структурний аналіз

Як воно звучить? Як виглядає? Яке на запах?.. і на смак?.. я беру кожну літеру в слові «щастя» і піддаю структурному аналізу, бо саме там, між атомів, ховається відповідь на запитання, як і що відбувається, що походить з чорнил пера, коли воно торкається незаймано білого аркушу й проводить борону полями драм стомегаватними волами, заспівує осанну всім речам, бо кожна річ колись досягне слави, бо кожна річ – історія, і кожне «я» в собі ховає значно більше літер, ніж одна… Обкладинка: Darkzero +…

Читати далі...
Був…

Був…

Заснув і вийшов крізь скло у найтемнішу мить, не встиг лишити слова по собі, на подушці сам відбиток голови один, мов крапка, троїться у дзеркалі сльози… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Храм Водню

Храм Водню

І. Пізній світанок, червона стежка через ніч, не видно нічого, сама відсутність, яка від дотику перетворюється на простір у колі зіниці, тоді розумієш – ти – перший фотон у промені, мусиш розсіятися на відтінки, паттерни поведінки на светрі нейронів, гімнастику тривоги і любові в полум‘ї бажання й голоду, у храмі неспокою водню...   ІІ. Оманлива цілісність повна пустотами, реальність складається нотами... нотами... словами такої складної мови любові й болю, люболю, люлю, О! Вибухає водень, палає водень із домішками вуглецю, під тиском життя…

Читати далі...
Холодно…

Холодно…

Рудоволоса жінка знімає сукню, оголюючи білосніжну шкіру, з кожним сантиметром руху тканини – сивіє, вкривається хутром, випростується над обрієм, титанічна вовчиця, в очах палахкотить агресія, ми занурюємось у морози, ця гра циклічна, можливо, закінчиться скоро, але холоду в космосі більше, аніж тепла, наш сонячний бог старіє, наш сонячний бог червоніє – все більше із кожним нашим витком по спіралі, до архіву сліпого годинникаря, він гладить повільно вовчицю срібну, вона ковтає впольовані сни з язика… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Амбівалентність

Амбівалентність

Світанок пестить темінь хмар – еротика взаємної апофатики, фарби змішуються спіраллю – заворожує гра агресивного акту взаємної гармонізації миттю аннігіляції – так становиться життя під дією гравітації і ритму фрикцій під напором наміру, існування сонця означає кидати бісер перед чорною дірою, це все так природньо, до болю природньо, що я на мить виходжу за межі мови, туди, де на берег реальності накочують мрії, відбиваючись у моєму дзеркалі… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Таємна мова

Таємна мова

Мені здається, я знаю, про що ти, коли обличчя листопада за вікном змарніле убирається в грудневий покров, коли світло біле пестить плечі натомлені крізь фіранку, коли тепло половини світу занепадає і його залишок у чотирьох стінах зростає різко у ціні, коли час тече так нудотно повільно, і сутінь ховає в повітрі таємницю, я жодного слова не розумію, але відчуваю, про що ти... Обкладинка: Darkzero + М.Х.

Читати далі...
Деміургія

Деміургія

Цей бог – сліпе осердя пустоти – порушує спокій глибоким ударом – Ом-м-м-м-м-м-м!.. – і все, чого не було – стало бути, кров оживляє пітьму, народилися монстри, голодні і спраглі гармонії звірі… чуєш? – шелестять оглашенні крила, і розгоряються зірками очі, наливається достиглий вибух, з крони судин відривається чорний плід: Хай буде світло! – в безмежжі звучить… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. Hearts of No Light by Schammasch

Читати далі...
Минуще

Минуще

...про час і про розвиток повинні промовляти кращі символи: вони мають бути хвалою і виправданням усього минущого! Творити – ось велике звільнення від страждань і засіб полегшити життя. Та щоб бути творцем, треба зазнати страждань та істотних змін. Фрідріх Ніцше. "Так мовив Заратустра" Ковадло творіння… Коли зіниця вийде з берегів – нема руйнації, саме конструювання, все – одне, все – одно, вогонь роз’єднує і синтезує – знов, благословляю вічно тимчасове, час – кровоносна судина в плетиві пустоти, не триває – ніщо, та…

Читати далі...
Fatum

Fatum

Так важко вірити на фоні лісових пожеж у справдешність твоєї мови, отруйний дим затуляє обличчя любові, на троні дня сидить математика виживання, зачаровують її роги і вправність її рухів, я забуваю, що вона – твоя сестра, її руки розчахують простір великого нівчев‘я, де ти існуєш, та я – не можу його розгледіти за туманами, мушу вдихати і видихати – розплутувати клубок твоєї загадки, хоч би як пекло нутрощі, хоч би як било море в повіки зсередини, я вивчаю цю акробатику кореляції натяжіння,…

Читати далі...
Соліпсизм

Соліпсизм

Світ простягує мені істини,наперебій торочить слогани,я не чую жодного слова,білий шум на очах сріблиться,провалився в себе, як під лід,і там відкриваю простір,заповнений рідиною мовипрямої, до самого серцяпромови, і в ній нема жодногозмісту, лиш форма, порожня,заплутаний промінь у товщі води,мандрівка між голодом і любов‘юу спробах доторкнутися краси… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://www.youtube.com/watch?v=miPWHIYodJo

Читати далі...
Пісня піску

Пісня піску

Я – малюнок божої руки сліпої (вона існує у формі поля), нетривкий колір на лініях піску, і кожна істота, незалежно від поту і крові, верне до шуму моря множини, оглушивши пустотою того, хто лишився тут, на березі, бог – дитина, яка навчається рідної мови, по нотах нашого гуку її розбираючи, твоя симфонія луною тягнеться за мною понад хвилями, утомленою рукою підхоплюю ритм, на свій (тепер уже) манер наспівую мотив… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://www.youtube.com/watch?v=Sm3x-X5NcEE https://www.youtube.com/watch?v=-DDePrlB2Z4

Читати далі...
Епітафія моєму Батьку

Епітафія моєму Батьку

Смерть є неминучим актом приземлення, і від багатьох факторів залежить те, як саме ми зробимо це: чи вріжемося в бетон посадкової смуги, а чи м‘яко опустимося та зупинимося в призначеному місці. Літак рухається в потоці часу без нашої волі, багато різних вітрів коливають траєкторію, сила тяжіння безжальна, та й ресурс машини обмежений. Іноді в нас нема навіть шансів посадити літак нормально, сила обставин незрівнянно вища. Але коли курс життя хоч наскількись піддається корективам – треба не втратити можливість і спробувати зробити вихід…

Читати далі...
11.10.19

11.10.19

Збери докупи сонячні роки в букет – і дихай ароматом, діли повітря з травами, небесним кобальтом масти лице, по ложці додавай в солоне море спогади, аж поки не залишиться лиш терпкість – у куточку усмішки та ока…

Читати далі...
Евлогія моєму Батьку

Евлогія моєму Батьку

Сьогодні вночі, на 69 році життя, помер мій батько, Холявін Єгор Тимофійович. Такі події наносять глибокі рани людям, нанесено глибоку рану і мені. Я захищаюся від болю доступним мені способом: частково перетворюю його на текст. Таким чином я можу затиснути рану і пережити це. Мій батько прожив складне, але дуже правильне життя. Весь час він намагався гармонізувати і вдосконалити простір довкола себе. Технічна праця на багатьох фронтах була для нього не просто засобом виживання, але справжньою творчістю, кожну справу, за яку брався,…

Читати далі...
29.09.19

29.09.19

Люди, яких я не знав, дзеркала, які відбивали ландшафти, де я не бував, майорять фотографіями на екрані, як листя по той бік вікна, аплодують пришестю розкішної осені… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://www.youtube.com/watch?v=uVpcuAi1Gos

Читати далі...
24.09.19

24.09.19

Хвилі пестять берег, співом ллються у безодню голови, я ковтаю сіль часів, два обличчя дивляться в дві сторони, два полюси, чим ближче ти дійшов до світла, то більшу ти відкинув тінь…

Читати далі...
21.09.19

21.09.19

Сонце вересневе запарює в чашці терпкий напій,мудрість гірка з насолодою замішують дивний смакз усього, що коїться в голові,бентежні ноти тоном химерним у серці звучатьзбалансованим дисонансом… спокій, це короткий спокій у піхвах меча… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Житловик

Житловик

Я затуляю органи чуття у камері депривації, сни реальності полишивши по той бік стіни, землетруси і грози хиткої структури не вказують шлях, мій азимут рухається понад, він чує вітання гармат, ігноруючи шелестіння пошесті, світло з-за обрію, вежа до неба, крона величного дерева – єдиний дороговказ, корені в чорно-червоній землі – сувора наука, підвальна сажа на щоках – чорнила довгого вірша, що тросом єднає поверхи хребта, здіймаючи голову аж до бога з дзеркал, він танцює над хвилями попелу й крові, всміхаючись… Обкладинка: Darkzero…

Читати далі...
Пробудження

Пробудження

Прокидаюся від страшного сну, чорною липкою паростю подушку охопило, тягнеться за головою, відриваючись, я намотав його вночі веретеном з усіх страхів, усіх тривог, усіх марнот постійного неспокою, у плетиві його я видивлявся мову, мацав нить, що допоможе подолати лабіринт, знайти потрібне слово, відповідь, яка відкриє світ, немов обійми тому, хто стрибає з літака в безодню і ковзає по лінії життя – вздовж смерті, ловлячи мить, і в нього в серці вибухає час – я розчахую штори й стріла мого погляду вітає промінь…

Читати далі...
Мить бика

Мить бика

Бачив, як вона сідлає бика, і дракон звивався крізь неї, виходили разом до вівтаря і практикувалися у горінні, гарчали хором усі тварини, якими ми колись були, співали монади, якими ми колись станемо, у цьому величному храмі миті теперішнього, ми засвітлювали вітражі із картинками потаємної біографії на прихованій сцені під кістяним куполом… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://www.youtube.com/watch?v=WEJRyBWpuvA

Читати далі...