[…]

[…]

Хочеться провести лінію, спокійне чорне полотно бентежить дух, і б’є він по чорній воді псевдоподіями, ставить питання, на які ніхто не чекає, гукає, хоча нікому чути, грається у чорній ванні, розбиваючи пітьму на фотони, згрібаючи атоми у кетяги фігур, плутає сенс між словами, ховає значення між секунд… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Величезний палац, нагромадження обелісків до неба, піраміда мечів, там, де ярість життя врізалася в холод пустоти, і на межі утворилася свідомість, дитина приходить і дивиться в криве дзеркало, невідомість своєї природи ділиться на багатокутники ідей – обирай будь-яку, іди за нею, то перший крок до себе, якщо пощастить і не впадеш завчасно – доторкнешся до власного серця, а воно – частка зірки розпечена, досвід вартий того, що ти тут промайнеш і хмарою зіркового пилу за вітром у мандри забуття підеш, дитино, у…

Читати далі...
[…]

[…]

О сліпа скульпторко! Твій намір кришить порожнечу, із глини власного черева ти виліплюєш 3-є око для власного черепу, ти створюєш нове почуття голоду, невротичну безкінечність пам’яті, що крутиться спіраллю хорди, на тілі проступає вишиванкою, бо я художник, і я шаленію від того, що так бачу, перебираю нерви речей у пошуку взаємності, й коли знаходжу – ми граємо… Обкладинка: unsplash-logoOscar Keys

Читати далі...
[…]

[…]

Гей, Рожаниця, в полі пшениця, нумо гуляти і залітати – вільно! – для того Дружина тобі знадобиться, щоб разом до неба стрибати, як вихор з гармати хати крізь стріху… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
Апофатика

Апофатика

Тиша вбирається в шати звуків, тінь убирається в гру відтінків, вперто будується в небо вежа, всередині вежі небесна шахта, мотузка вірша оплітає руку, мотузка веде тебе лабіринтом, де порожнеча згорнулась у центрі, там залишаться в реченні три крапки, там забудеш, як розмовляти, там залишиться тільки намір статися і відчути, що стався, весь цей час урочиста хода зростання вела до вищої форми безумства, бо задовго до розуму ти почався, з-поза всіх кордонів вела дорога, й ось на долонях твого існування хороводом танцює глиняна…

Читати далі...
Речовина

Речовина

Ця речовина задовго до мене була жива, тремтіла й жадала задовго до мене, і маршувала крізь трагедію – від болю до блаженства по спіралі ДНК, і маршуватиме після, з вітрами змішається пісня, відгукнеться колись, надіюся, в листі, ненавмисне, просто так... Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

Час прийшов сюди померти,час приречений стати шумом,твоє щастя, як зможеш дістатиз усього цього кілька нот івідчути, до чого це можна приткнути,до якої фігури в основу покласти кут… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

В тунелі хребта змій перетворюється на янгола і трубить крізь горло звістку апокаліпсису – час розсипається піною, і світло одвічне мерехтить у ньому спектром, я знаю, чим закінчиться ця гра, але хіба це привід не грати?.. Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

Одного поля ймовірностей ягоди – чого не вистачає, здавалося б, у безкінечному морі спокою, але ні, ми зриваємося, щоб статися, зіткнутися з формою й болем, навіщо?! – здавалося б, шум прибою та й годі, і нічого проти сказати, та тільки грою світла заворожене дзеркало погляду, і радісно так знаходити фокус, розбирати проміння по кольору і складати у калейдоскопи, один за одним, червоний, зелений та синій, і все, що ховається поміж, воно відзивається усередині повінню невимовного – відкриває дещо важливе між скронями, й…

Читати далі...
Машина ілюзій

Машина ілюзій

Крокує крізь ранок машина ілюзій, бісерина на нитці променю – від неба до ґрунту, у вірші дерев – знак пунктуації, інтерлюдія, смичок невмілий у пошуках тону, кожний крок – нота, не чутна нікому, лиш слово, обгорнуте довкола луною, натякає на присутність… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Ми з тобою – промені зірок, що вже давно вибухнули, і я зможу пестити твої щоки лиш доти, доки останній фотон не добіжить свого пункту призначення, все, що я зміг зробити всупереч непереборній силі існування – відхилитися від заданого курсу доста, щоби перетнутися з тобою… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
00:00

00:00

Північ наближається, стіни опускаються на ґрунт з глухим ударом, змах володаря змагань випускає бігуна у лабіринт, і він переслідує сонце, слідом тягнеться рядок, цитуючи напруження кожного м’яза, дихання не припускає безмежжя порожнього аркуша, рух прокреслює обрій, являючи образи, промінь зникає, торкнувшись щоки, відбившись у бісеринах поту, закінчення світла, початок тепла – я – це робота… …щастя – це фокус у лінзі Ω … Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Доля любить мене, як тигриця любить тіло оленя у пащі, бог любить мене, як Орел, що розлущує дзьобом бульбу моєї душі, Диявол простягає мені скрижаль анархічної суті Усесвіту рукою убивці, він усміхається сумно, бо обидва ми, зрештою, листя, і час нашого життя – осінь, я знаю, що буде, не знаю лиш – як, тому стискаю зуби, брови, кулаки та сідниці, й прочиняю двері… …ласкаво прошу, новий день, я чекав… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Німб обіймає провалля, що поглинає час, його потік у коробці кістяній шумить – знаходить берег, знаходить смерть – у зграї образів, що тліють, крилами б’ючи напроти Сонця, формуюють я – останню літеру буттєвої абетки, і після змаху – тільки вітер тягне нетривалий спів, життя прожити – поле перейти й засіяти – полин, спокутувати пелюстками світла – тінь – писати попелом по шкірі – вірш…

Читати далі...
XII

XII

…на дереві світовому достигають плоди форм, щоб розлущитись у чужому роті, віддаючи невільно насолоду і життя – ціною болю й небуття, це майже щоразу – ґвалт, якщо лишень не знайдеш собі хижака у бестіарії долі, до якого відчуєш любов за красу його сваволі, й відкриєш грудну клітину сам, наповнюючи чашу з почуттям месіанської погорди, будеш – дар, будеш – бог, що сходить до людської подоби сходами до хреста, у короні з терну й винограду, й споює вином, пролитим у поцілунок, через вінця…

Читати далі...
[…]

[…]

Немає відповіді – лише питання летять над землею і над водою, відлунням вертають від розбитих предметів, і ми викладаємо вітраж з уламків у сподіванні дістати бога із сонячного променю, написати мову самого факту нашого існування, так рукою кожної істоти продовжується акт створення, і бог, вочевидь, не має своєї форми, й імення свого не знає, лиш пробує і перебуває в усіх ознаках, смакуючи кожне промовлене слово, радіючи кожній удалій ноті, рухається навмання, навпомацки, від щастя до щастя, від коми до коми, за кожним…

Читати далі...
[…]

[…]

Тіло конденсує наміри, зважені у просторі, вони збираються у краплини – на шкірі і віях, паливо дії, форми невмілі полум‘ям синім палахкотять, розкидаючи крила у вирі до ирію криво летять… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Струни вічності натягнуті через простір, життя – рука сліпого кобзаря на цій бандурі у степах порожніх, з-під пальців тече ріка, з уст падає в потік каміння, крутить вир, проміння грає кольорами у завісі водяній – звеселяє, хоч би й згасає, звеселяє, хоч би й біль, звучить і тягнеться, звиваючись, усміхається – на мить, лишає – на пам’ять – тінь… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Творитиму бога в сутінках,водитиму руками в повітрі,шукаючи його обрис,співставлений з усіх предметів,слова стають шумом бісеру,я беру навмання по однійі пришиваю до полотна видіння,моя ікона набирає тривимірності –гра світла, дорогоціннаоптична ілюзія… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Дві порожнечі знаходять одна одну, між ними виникає дещо, відчувають усередині поштовхи, ритмічні удари глибокі – так закінчується безкінечність, так знаходить свій берег море, так душа робить крок на першу з одного мільйона сходинок на вершину гори любові… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...