24.09.19

24.09.19

Хвилі пестять берег, співом ллються у безодню голови, я ковтаю сіль часів, два обличчя дивляться в дві сторони, два полюси, чим ближче ти дійшов до світла, то більшу ти відкинув тінь…

Читати далі...
21.09.19

21.09.19

Сонце вересневе запарює в чашці терпкий напій,мудрість гірка з насолодою замішують дивний смакз усього, що коїться в голові,бентежні ноти тоном химерним у серці звучатьзбалансованим дисонансом… спокій, це короткий спокій у піхвах меча… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Житловик

Житловик

Я затуляю органи чуття у камері депривації, сни реальності полишивши по той бік стіни, землетруси і грози хиткої структури не вказують шлях, мій азимут рухається понад, він чує вітання гармат, ігноруючи шелестіння пошесті, світло з-за обрію, вежа до неба, крона величного дерева – єдиний дороговказ, корені в чорно-червоній землі – сувора наука, підвальна сажа на щоках – чорнила довгого вірша, що тросом єднає поверхи хребта, здіймаючи голову аж до бога з дзеркал, він танцює над хвилями попелу й крові, всміхаючись… Обкладинка: Darkzero…

Читати далі...
Пробудження

Пробудження

Прокидаюся від страшного сну, чорною липкою паростю подушку охопило, тягнеться за головою, відриваючись, я намотав його вночі веретеном з усіх страхів, усіх тривог, усіх марнот постійного неспокою, у плетиві його я видивлявся мову, мацав нить, що допоможе подолати лабіринт, знайти потрібне слово, відповідь, яка відкриє світ, немов обійми тому, хто стрибає з літака в безодню і ковзає по лінії життя – вздовж смерті, ловлячи мить, і в нього в серці вибухає час – я розчахую штори й стріла мого погляду вітає промінь…

Читати далі...
Мить бика

Мить бика

Бачив, як вона сідлає бика, і дракон звивався крізь неї, виходили разом до вівтаря і практикувалися у горінні, гарчали хором усі тварини, якими ми колись були, співали монади, якими ми колись станемо, у цьому величному храмі миті теперішнього, ми засвітлювали вітражі із картинками потаємної біографії на прихованій сцені під кістяним куполом… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://www.youtube.com/watch?v=WEJRyBWpuvA

Читати далі...
Трембітарі

Трембітарі

Деміург відкидає тінь, коли вона торкається землі – здіймається буревій, і ми здіймаємо трембіти, щоб народити звук… Обкладинка: Darkzero + фото з мережі + mix by М.Х.

Читати далі...
Т.К.

Т.К.

Ми не жаліємо простирадла, ми поширюємо свій запах, перебудовуючи хімічний склад ареалу, бо ми – тварини, крізь наші хребти пролітають дракони – мільйони років, вгризаючись у темну матерію жадібно, ненастанно і невблаганно, котиться хвиля нашої ДНК у лабіринті тіла, збурюючи його танцювати у ритмі відвойованої насолоди… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://youtu.be/qgbD-o_5lkw

Читати далі...
(?)

(?)

Сповнений дитячої погорди, я все життя жадав давати відповіді без питань. Зараз, після 1,5 років психотерапії, я був змушений визнати, що перед незрозумілою громадою Життя в мене самі тільки питання. Всі відповіді сплощилися, стали карикатурними, припинили задовольняти. Мій безжальний внутрішній скептик спочатку розтрощив релігію, а тепер розтрощив того, хто зайняв її місце. Хоча скептика до біса лякала утворена його ж руками порожнеча, істина була важливіша за Сократа, тому він крутив меч заперечення у животі новоявленого Будди, поки той не здався і не…

Читати далі...
(O)

(O)

Високі храми, довгі фігури в чорному, процесія в червоному світлі зі свічками, хор горловий, чорне небо, графіка італійським олівцем, порожнеча не може лишатись порожньою, відсутність характеристик уміщує в собі всі характеристики, з пітьми несвідомого в промінь виходять істоти, бо всі ми – діти єдиної сили під маскою бога, сингулярного щупальця з тіла Великого вибуху, що запліднює вакуум в агресивному коїтусі, язик ворушиться і краплею з нього падає слово на лоно землі – земля закипає, фігури рухаються, храм оголошений хором, утроба виштовхує плід…

Читати далі...
Pax

Pax

Ворота [в сад, призначені іржі], хитнувшись, скрипнули, холодна вереснева далечінь торкається плеча, червоний плід із золотого пледу викотився, пам’ять стрілою заходу від альфа до я – променить, і тіні обрію між гілля торкається, там руйнується спокій, народжуються близнюки [Радість і Біль – імена] струна часу покриває відстань, обабіч зростає полин, ти навчаєшся говорити, готувати гіркий напій і співати… співати, поки в осінній сутіні не лишаться самі ноти, плин подій – просто паливо музики, її мовою звучить істина, дає змогу пробачити і хоча…

Читати далі...
28

28

Людина – винахідлива істота. Ми часто вигадуємо виправдання своїм поразкам. Те не так, се не так, зорі не стали, злидні наврочили... Виправдання собі вигадують навіть ентузіасти: вони завжди скаржаться на дурних людей і неякісний матеріал. Бо ентузіасти часто сприймають життя спринтом, а не марафоном. Можливо, вони в чомусь тут і мають рацію... І я в жодному разі не засуджую нікого, бо сам такий, ніякого права чи авторитета в мене нема. Але яка думка прийшла в ході тривалої терапії, спостережень та власного досвіду:…

Читати далі...
Зеленбуд

Зеленбуд

Усе в наших долонях, на хребти спирається спокій, краса з’являється між я і я, в божественних нулях досягнутої рівноваги, коли навпомац, з уважністю годинникаря, прокладати доводиться шлях лісом нервів, неминуче завдаючи шкоди, але виправдовуючи біль почуттям, що породжує нове слово, з порожнього кулака випурхує птах, цей магічний коан зашито в світові коди, тож я сиджу, невмілий практикант, над рівняннями, із тисячі форм винаходячи одного Будду, з одного Будди винаходячи тисячі форм…   П.С.(?) …із тисячі форм винаходячи одну Іштар, з одної Іштар…

Читати далі...
Торнадо

Торнадо

Здуло вітром хижу зі слів, розлетілися сіном слова, все єдино – ця думка – мала насінина, і значенню її ще треба буде прорости, а поки вітри перетворюють межі на ґрадієнти, розкриваються пори, і шкіра – дихає, світло зірок поступово вповзає на арену всіх живих, і там намагається грати, як може, смичком по зв’язкам голосовим, ножем по жертовній шиї, креслячи схеми, мисливські сітки, на полі полиновому, «так» і «ні» розкидаючи на відтінки сірого мозаїками, все єдино – глина на гончарному колі часу –…

Читати далі...
Метод

Метод

Відсутність стражданняінкорпорує в себе біль,страждання відсутнє тоді,як ти знаєш, коли требастиснути кулаки, а колирозкривати долоні, так, тоді,коли ти відчуваєш таймінг,бо час – то потік і твоєї душів тому числі, тому требабути уважним, тому требавправлятися в мові жестіві слів, бо те місце, якого тихочеш дістатися, виникаєз тієї самої реальності, девсе починається, з тієї самоїголови, де ти… https://youtu.be/pXW5vAySOak

Читати далі...
Messiah Style

Messiah Style

бог – великий, гігантськабрила небесного тіла,над морем висить і дме,здіймаючи хвилі, на мене,гнуся я колоском, і тремтитьстебло мого хребта від ваги,скульптор несучих конструкційвипробовує силу на цьому мостічерез вічність, і часто так тріскаютьсямости, і падає душа кудись у позачасся,і там висить у просторі божого вілля,і тільки долоні чужих мостів не даютьпотонути по той бік осоння, допомагаютьвитримати тиск, мене бере диво, колиопор бики – витримують і здатні пройтипо воді, у стилі месії (messiah style), і хоч би нема куди, власне, йти, а приходять у…

Читати далі...
Палімпсест

Палімпсест

Ногами читаю шрифт Брайля міста, вбираю очами жестову мову дерев і дротів, пильную – намиваю багатство з іржавого пилу на стінах сховища пам‘яті, мегабіти мерехтять і сліплять, смакують гостро на зголоднілому язику, предмети перетворюються на сни, бо границя між яв‘ю та сном – один порух повік, немає насправді межі, все одна безкінечна тяглість, обшир ґрадієнтів між «місто» і «ти», і я наважуюся визирнути з мушлі знань туди, де у воду занурюється ойкумена, де краса торкається жахіть, і виникає потреба вигадати нову мову,…

Читати далі...
μυωπία

μυωπία

О, моя міопіє, напруги подруго! Шлюб з невдалого розрахунку балістики стосунків, лунко б‘ється крилами в стінах долонь під куполом відсутність, я лякаюся примар і загортаюся в безглуздість, марно! Марно прагнути тепла в серпанку близорукості, яка – ціна тривалої роботи навмання, без жодної притомної інструкції, те все, що я набудував, стікає аквареллю невпізнаваності, коригую дзеркала, щоб відчувати те, що мають у собі слова, що я загубив у словах, поки функціонував у котловані вежі храму...

Читати далі...
[…]

[…]

Життя дається з пакетом дармових умінь у комплекті, здається, вони не потребують зайвих слів, але якщо ти хочеш дійти далі, ти мусиш розлущити тривіальність і побачити всередині горіха – годинниковий механізм, простота – серпанок омани на геніальності – ховає складність складеності елементів, ти знаєш, твої м’язи зовсім не обов’язково мають утилітарне призначення, бо танець – це безглузде хвилювання – то є місце, де є найбільше тѐбе, й заради цього, на позір пустого, моменту вибухнув світ і палає матерія, й промінь біжить через…

Читати далі...
[…]

[…]

https://youtu.be/V9TcGV2SHtk …все це тільки початок… тіло – язик полум’я крізь паливо матерії, промінь світла – в системі свічад і лінз, перед оком твоїм – простерті до обрію руки, космічні степи нічев’я, роки падіння в рот страхітливої істини, свобода програти і згнити, свобода тягнутися і квітнути, божественна рівність і порожнеча дгарм через відсутність інструкцій з користування світом, слабкі орієнтири чужих картографій – підводять до власних морів, і там слова гублять значення, щоб стати насправді твоїми, скрапленими нотами на щоках… Обкладинка: Darkzero + mix…

Читати далі...
Depart

Depart

Понеділок зі скрипом прочинив потаємні двері храму, я дивлюся в чорноту зі страхом, уперше за стільки років не відводжу очі, раніше затирав її фарбами, малював чудернацькі картини, тепер лишилася тільки правда, і правда вимагає йти, я збираю в наплічник слова, саджаю віднайдене серце в грудну клітину, беру ліхтар, і вчорашній дім стає лімбом, осипаються стіни іржею, і ось я вже в центрі землі – зернина – прокладаю дорогу теренами пустоти, вусібіч посилаю хвилі у сподіванні луни… Обкладинка: Darkzero + Philipp Berndt +…

Читати далі...