Півшляху до Ханаану

Йде двадцять перший рік Незалежності, люди потроху вчаться ходити на власних двох. 40 років Мойша водив свій народ пустелею, аби виросло покоління вільних людей. Мабуть, така доля всіх постколоніальних народів, і Україна вже виконала свою норму на половину. Принаймні, все дуже струменять джерельця громадської активності, громадської самооборони. Краса і гідність відроджуються в житті багатьох громадян, а потім перетікають через їхні вчинки в суспільство. Повільно, крок за кроком, але невпинно народ перетворюється із натовпу на громаду. Далі ще один довід на користь.

Читати далі...

Маріуполь екологічний. Коментар

Експозиція. Все почалося зі смогу. Смог для Маріуполя – явище звичне, від нього позмінно страждають мешканці обох берегів Кальміусу, в залежності від напрямку вітру. Смог проявляє себе в кращому випадку в формі легкого неприємного запаху в повітрі, в гіршому – у вигляді білого півпрозорого туману з різким неприємним запахом. Причиною громадських виступів послужило погіршення ситуації, коли смог перетворився на густий білий туман, який навіть знизив видимість, і запах уже почав перетворюватися на смак у слині. Метеорологи камлали тривогу: високе забруднення повітря I і II ступеня ("Надо", 0629). Але й без зайвих нагадувань було відчутно, що сморід над містом загус до незнаного досі рівня. Час від часу подібне траплялося, адже «несприятливим метеорологічним умовам» все ж таки властиво відбуватися. Але цього разу металургійні підприємства перевершили самих себе, оскільки по декілька днів підряд густий затягав собою райони міста. Жартувати з цим не варто, оскільки викиданий у небо коктейль вміщує в собі канцерогени, і Маріуполь уже давно зайняв лідерські позиції в реєстрі онкохворих дітей. Тому терпець громадськості урвався, і маріупольці зібралися на протестний мітинг «Дайте кисню» перед міськрадою.   http://www.youtube.com/v/CzqmRBjHpUw?version=3&hl=uk_UA

Читати далі...

Час DIYати. Мистецька платформа (відео)

Разом із дорослішанням нових поколінь ми вступаємо в епоху славнозвісного DIY (do it yourself – зроби сам). Оскільки життєвий досвід показує людям і молодим зокрема, що ні від кого нічого чекати не доводиться, вони все більше схиляються до простої думки «коли не я, то ніхто». І беруться, зрештою, до роботи: захищають свій життєвий простір, організують свій час конструктивно на противагу деструктивним тенденціям часу.   Штучний світ відмираючої європейської цивілізації при всьому своєму безглузді ще має порох в порохівницях і використовує його переважно…

Читати далі...

Укренесанс. Додаток

[caption id="attachment_985" align="alignleft" width="221" caption="Велика подяка сайту давно.ру за надзвичайну "історію в плакатах""][/caption] Політик виконує роль посередника між людиною й сповідуванню ним ідеєю. Культ особистості дійсно є культом, де певна особа стає втіленням ідеалу, божественної сутності. Так само, як це відбувалося тисячі років тому в Єгипті та Древньому Римі, у столітті ХХ і ХХІ люди досі шукають собі месій, наділяючи їхніми рисами перших сяк-так ліпших персон. А на фоні сучасних маніпуляцій свідомістю мас цей культ узагалі стає ледь не розмінною монетою для політичних сил. Але так само, як імператори і духовенство, сучасні ікони існують як паразити суспільства, використовуючи його ідейну підтримку та ентузіазм для прикриття і ствердження власної позиції серед інших таких претендентів на трон. Тож посередник у даному випадку є завадою на шляху громадянина до втілення ідеї. Він може оперувати захопленням своїх фанатів у напрямках інколи прямо протилежних сповідуваним ними, обертати їх проти самих себе. І йому абсолютно байдуже до самої ідеї та до його послідовників. Він фіксує пошану до себе через рейтинги, статистику, холодні цифри, що гріють душу лише збільшуючись. Мабуть, у тому і сенс вампіризму сучасних «підприємців», що в їхній дірявий шлунок треба постійно лити кров Землі і людей, аби вони відчували хоч якусь ситість. Класова боротьба зараз – не боротьба нещасних зі щасливими, а боротьба нещасних з нещасними. І поки ми знаходимося в лабіринті масок, ікон, натовпів і піару, світло жодної конструктивної ідеї до нас не прорветься. Аби побачити його, треба подумати і прибрати посередника зі своєї голови. Можливо, для цього знадобиться робота над власною лінню, яка завше воліє перекласти обов’язки на плечі іншого. Можливо, набрати сміливості й зрозуміти, що доведеться все робити самому, бо інший за тебе не зробить.

Читати далі...

Укренесанс

[caption id="attachment_943" align="alignleft" width="300" caption="Оксана Мась - Погляд у Вічність. Ключове значення цієї картини - відтворення духовності, ренесанс її у новій формі при незмінній глибині. Фото - Тетяна Котова"][/caption] Декілька років тому мій Друг запропонував поїхати в Харків на концерт відомої багатьом російської групи "Пікнік".  Під час виступу охорона жорстко "всаджувала" всіх, хто намагався встати з місця. Одна справа, коли всаджували не в міру активних хлопаків посеред залу, що попами заважали дивитися іншим, але чіпали й тих, хто собі спокійно сидів у проході. Не тому що це виправдано, а тому що так треба. Зрештою на фінальних піснях потроху, непевно, але - піднявся весь зал. Весь. Тоді вже нікого не всадиш, хоч би як напружишся. Цей спогад догодливо сплив у пам'яті якраз під час виношування подальшого тексту. Харків і в цьому контексті став першою пташкою на обрії великих, на мою думку, змін...    Розглядати процес соціального відродження треба як мінімум з двох боків – перший: поле дій, проявлень певного роду мислення - і другий: розвиток самого мислення, тобто свідомості. В кожному суспільстві в усі часи була певна передова, фронт суспільної еліти (чи просто відчайдушних), який у концентрованому вигляді являв дух, притаманний народу, але вони не свідчили про розвиток власне суспільства. Були Герої Крут, Нове Козацтво, Герої УПА, а також Герої СРСР, Герої праці, а також Герої Культури – такі як діячі Розстріляного Відродження, Юрій Шевельов, Василь Стус, Василь Симоненко та інші. Доля в них була різною, але цілі схожі – благо народу, благо суспільства. Когось надихав Український націоналізм, когось соціалістична ідеологія, але всі вони були віддані високій меті, хоч би й знаходилися при цьому по різні боки барикад. Такі люди свідчать про потенціал народу, але часто діагностують прямо протилежний стан суспільства. Тому що групи тих людей часто залишаються «одними в полі воїнами» на тлі величезної безмовної маси. Так, народжувати героїв ця маса вміє, але слухати їх і вчитися жити поки що ще – ні. Знову ж таки, неможливо однозначно протрактувати ситуацію в різних місцях і в різний час, але загальні результати історії (воцаріння блочної системи, Холодна війна, гонка озброєнь і екологічні катастрофи) свідчать за себе.

Читати далі...

Голос почуто!

Vox populi не лишився непочутим владою. Мабуть тому, що наміри у людей дійсно були «від dei». Продовження скандального будівництва на горі Щекавиця стало під іще більший знак питання. Робоча група КМДА, до складу якої увійшли заступник голови КМДА М.Кучук, голова Комісії з питань культури і туризму КМДА О. Бригинець, а також головний архітектор С. Целовальник та інші чиновники і депутати, - зупинила роботи до подальшого з’ясування обставин. Є вірогідність того, що будівництво буде заборонено, а проти замовників буде порушено кримінальну справу. 20…

Читати далі...

У пошуках громадянського суспільства. Декілька міркувань

[caption id="attachment_826" align="alignleft" width="300" caption="Козаччина - один з найкращих зразків громади"][/caption] Події навколо Щекавиці змушують вкотре задуматися про головну, мабуть, на даний час проблему нашого суспільства – проблему громади. А точніше – її відсутності. За великим розрахунком, українське суспільство сьогодні активно відроджується з пострадянського попелу. У нас є громадські організації, рухи і просто небайдужі люди, котрі своєю працею прокладають шлях до майбутнього. Це добре, так і має бути. Але треба рухатися далі, треба сягати наступного щабля розвитку – створювати громади.

Читати далі...

Більше, ніж просто гора

В чому різниця між національним інтересом і бізнес-інтересом? Нібито – перший інтерес пов’язаний суто з явищем соціально-психологічним, культурним і трохи біологічним – нацією. Другий – нібито – більш нагальний, більш явний і осяжний. Перший інтерес породжений самою історією, другий – днем сьогоднішнім, тимчасовістю і швидкоплинністю. Ми рідко можемо безпосередньо спостерігати досягнення нації на тлі брутальних історичних подій, зате ми чітко бачимо досягнення сьогоднішніх «еліт» у вигляді маєтків, висотних бізнес-центрів тощо. Технологія – досягнення культури, а отже – національного інтересу, зразок технології – досягнення бізнес-інтересу. Нам сьогодні здається, нібито рушійною силою суспільства є саме другий, матеріальний інтерес. Мовляв, раз у підприємців є все, що нині вважається благом, значить на їх боці й «сувора правда життя». Але якщо придивитися, то швидко стане ясно, що замки бізнес-еліт побудовані на піску. Сліпа гонитва за капіталом народжує байдужість до метод, ресурсів, усе починається розглядатися з точки зору вигоди, яку воно може дати, і не більше. Навіть те, що інтелігенти вважають «нематеріальним» вже давно слугує засобом накопичення цілком матеріальних благ. Гонитва за благом народжує споживацтво, яке в пересічних громадян і «еліт» розрізняється за одним лишень масштабом, але не за сутністю. Споживацтво зрештою приводить до варварського грабунку всіх можливих ресурсів, у першу чергу – ресурсів природних. Фіналом ланцюгової реакції є знищення екологічної системи, у якій ми всі живемо.

Читати далі...

Духу час: На захисті зеленого міста – країни – світу!

Не можна лишатися осторонь! Треба, щоби з громадською думкою рахувалися! Якщо Вам небайдужа доля Харківського лісопарку ім. Горького, перейдіть за цим посиланням і почитайте інформацію, можливо, Ви зможете чимось допомогти. http://www.greenfront.kh.ua/ І треба запам'ятати, що поки народ мовчить і ховається, то він не народ а аморфна біомаса. З такою біомасою роблять, що захочуть, і якщо вона хоче довести свою гідність звання людини і народу, то має захищати себе і багатство власної землі! upd. 9.06.2010 Події в Харкові дуже чітко прояснили ситуацію в…

Читати далі...

Батьківщина – є! (неполіткоректний матеріал)

Ретроспективний період. Після розпаду СРСР народ болісно переживає зміну ментальної парадигми. Ті вожді, любов до яких в людях культивували більшу частину їхнього життя, виявилися безглуздо жорстокими тиранами, ворогами культури та індивідуальності. В це можна не вірити, від цього можна відвертатися, але про це кажуть історичні факти. В такому зневіреному інформаційному просторі часто чулися презирливі репліки: „Яка то тепер батьківщина?! Немає ніякої Батьківщини!” Мовляв: „Мені нема за що її любити, бо про мене ніхто не піклується”. Типу – коли дадуть мені, тоді й я дам.

Читати далі...