Перемога?

Історія показала, що будь-яка вартість може стати розмінною монетою політиків і комерсантів. Торгують майже всім. Неможливо продати лише справжнє. Але справжнє стає майже непомітним за вивісками та транспарантами, під прапорами та гаслами. Для того, щоби знайти справжнє, доводиться напружувати очі та брати на допомогу вогонь удень.

Читати далі...

Інформаційний шум

Насправді, сучасний стан інформаційної сфери є викиданням реплік у порожній простір. Таке відбувається через інстинкт домінування, що змушує власну думку ставити понад іншими, вважати єдиною вартою уваги. Тому відбувається інформаційна інфляція, де реалізовані в текстах досвіди багато в чому дублюються, мало проробляються, стає дедалі менше висновків. Через це також з’являється ілюзія пришвидшення процесів життєдіяльності людської цивілізації, бо кожне нове повідомлення дійсно вважається новим, а отже кількість нового постійно примножується. Саме це інформаційне «прискорення» є наслідком технічного прогресу, що створив нові комунікаційні засоби. Насправді ж прискорення як такого немає, є тільки велика кількість дублювання повідомлень (як у журналістиці, так і в мистецтві), що самі по собі мало відрізняються. Поняття «загубитися в океані інформації» втрачає чинність, бо при більш докладному аналізі «океан» зникає, тобто диференціюється за певною кількістю тем. Всередині таких тем повідомлення будуть мало одне від одного відрізнятися.

Читати далі...

Новини-лавини

Якщо зробити перебування в мережі трохи більш активним, спробувати зазирнути за межі необхідного інформаційного простору, на голову вивалюється лавина інформації, очі розбігаються й потрапляєш у стан майже кататонії. Чорт! І як тут розібратися? Розібратися допоможе святий Google, бо без чіткої мети в цьому водоспаді новин можна швидко потонути. Все просто: вбив назву потрібного гурту – отримав усі про нього новини. Щастя й блаженство. Але як бути, коли хочеться ширше зорієнтуватися в музичному процесі, так би мовити, подивитися понад хвилями й зрозуміти – чим живе світ, що від нього можна чекати найближчим часом і таке інше. Отут важче. Мало аналітики. Вона, фактично, взагалі відсутня. Суцільні звіти, рецензії, анотації та скандальні новини – жовтизна. Аргх. Щоб хоч якось уявити собі картину в тій чи іншій музичній галузі, треба перевернути купу постів, більшість з яких не буде відрізнятися цікавістю та значущістю.

Читати далі...

Думки про Журналізм

Необхідний посередник В чому є сенс публіцистики? Здавалося б, треба просто звертатися до першоджерел, навіщо витрачати час на цю вторинну сировину? Якщо журналіст – це недорозвинений письменник, то публіцист – це недорозвинений філософ? Давайте розберемося.

Читати далі...

Будівництво демосу

У світлі сучасних психологічних досліджень вже ні для кого не є секретом, що запорука успіху справи полягає у вмотивованості її виконавця або виконавців. Але, як не дивно, чомусь про це постійно забувають. Хоча, якщо згадати, наскільки часто люди забувають „прописні істини”, то цей факт вже не ввижатиметься таким дивним. Отже, для того, щоб побудувати формулу успіху сучасної розбудови як індивідуального, так і суспільного життя, треба згадати засади мотивації та особливості її існування.

Читати далі...

Батьківщина – є! (неполіткоректний матеріал)

Ретроспективний період. Після розпаду СРСР народ болісно переживає зміну ментальної парадигми. Ті вожді, любов до яких в людях культивували більшу частину їхнього життя, виявилися безглуздо жорстокими тиранами, ворогами культури та індивідуальності. В це можна не вірити, від цього можна відвертатися, але про це кажуть історичні факти. В такому зневіреному інформаційному просторі часто чулися презирливі репліки: „Яка то тепер батьківщина?! Немає ніякої Батьківщини!” Мовляв: „Мені нема за що її любити, бо про мене ніхто не піклується”. Типу – коли дадуть мені, тоді й я дам.

Читати далі...

Міфи демократії

Досить розмовляти про „свободу”, „рівність” та „єдність”! Розуміння цих понять, напевно, одна з найбільших помилок суспільства. Не одна година спілкування інтелектуалів проходить у безплідних суперечках на тему „що таке свобода і з чим її їдять”. Демократія оперує цим поняттям: „свобода слова”, „свобода особистості”, - і на цьому щедрому ґрунті ростуть подвійні стандарти моралі, етики та юриспруденції. „В тебе є свобода слова, але ти не повинен казати те, те і те”. До того ж, що саме ти не повинен казати – визначає хтось десь. Висновок із дискусій з цього приводу виноситься до Конституції, де це звучить як „поважати свободу іншої людини”. Тобто, свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. Але це вже питання не свободи, а поваги до особистості.

Читати далі...