Мелофілія #14 – Джаз, відлитий у металі

Мелофілія #14 – Джаз, відлитий у металі

Стосунки з джазом у мене складаються… дивно. З одного боку, я безмірно поважаю цю музичну філософію, натурально музичний спосіб життя, адже справжні джазмени всі трохи (а деякі й зовсім) не від світу цього, і це просто чудово. З іншого боку, я надзвичайно туго відчуваю цю музику. Так, окремі композиції, мелодії – безперечно, однак з моменту імпровізації, коли звук відправляється у вільне плавання, втрачаючи береги концепції, стає важко. І це при тому, що сам я за максимальне звільнення звуку від грубого сенсу. Вочевидь,…

Читати далі...
Герої невидимого фронту

Герої невидимого фронту

Я оточений героїчними людьми. Вони не ризикують життям на передовій, як це роблять воїни, однак вони ціле своє життя присвятили будуванню та вдосконаленню суспільства. Щодня вони працюють зранку й часто без відбою, приймаючи кожен виклик, що не втомлюється кидати їм в обличчя машина історії. Про них не торочать на центральному телебаченні, їхніх імен нема на устах кожного, на відміну від політиків, однак внесок їх у майбутнє України має вагу, на відміну від усієї маси слів та обіцянок, що ми чули і чуємо…

Читати далі...
Мелофілія #13 – 12 альбомів, що зробили моє півріччя

Мелофілія #13 – 12 альбомів, що зробили моє півріччя

Червень – гарний привід підбити проміжні музичні підсумки року. Це дуже суб'єктивний чарт, котрий, до того ж, не має особливої хронологічної прив'язки, сюди можуть втрапити як свіжоспечені, так і класичні альбоми та теми. Крім того, тут нема прив'язки до жанрів. Отже, як склався звуковий 2017-й  на сьогодні. #1 – Schammasch – Triangle (2016) black metal Чи можна назвати таку музику духовною? Що взагалі є ознакою духовної музики? Чи лише приналежність до певного культу? Або все ж таки мається на увазі зосередженість її на духовності…

Читати далі...
Говорити про хороше

Говорити про хороше

Обкладинка: Andrea Celesti – Festín de Baltasar (1705) Недосконалість та утилітарність мови видає вже те, наскільки виразні засоби перекошені в бік негативу. Легше розмовляти про погане, описувати погане, для цього в нас є ціла купа мовленнєвих засобів, а от розписувати гарне – важче, тут намір спотикається об лічену кількість слів. Мова – перш за все є засобом виживання, тому логічно, що стільки уваги приділяється шкідливим та небезпечним речам та явищам. Однак нездатність зосереджуватися на гарному підриває сам сенс виживання. Це вже класичне питання…

Читати далі...
Мелофілія #12 – In Remission

Мелофілія #12 – In Remission

Neurotech – In Remission (2016) Цілий рік у мене пішов на те, щоб розкурити цей альбом. Спочатку він ну ніяк не хотів подобатись, хоч я і ганяв його в плеєрі десь близько двох місяців. Потім позіхнув і закинув на полицю, змирившись із тим, що навіть дуже круті артисти іноді видають слабкі речі. Можливо, на той момент я був занадто вражений “Infra Versus Ultra”, можливо, просто був інший настрій, однак глибинна пам'ять зберегла в собі звук, і з першими відлигами 2017-го почали вигулькувати…

Читати далі...
Мелофілія #11 – Добра ONUKA

Мелофілія #11 – Добра ONUKA

ONUKA – це, мабуть, найвеличніше явище в сучасній українській музиці. Чому так? Тому що саме Наті Жижченко з чоловіком Євгеном Філатовим удається через призму електрофольку дати нове дихання українській народній музиці. При цьому, на відміну від не менш потужної, але більш «консервативної» (кажу умовно, для того і поставлені лапки) в плані виразності ДахаБрахи, ONUKA влучає в саме серце мешканця мегаполісу в світі мегаполісів. Мов та кульбабка крізь асфальт, такий буцімто чужий сучасному місту, дух українського фольку проривається в свідомість слухача і свідчить…

Читати далі...
Мелофілія #10 – Душа Океану

Мелофілія #10 – Душа Океану

Саме по собі імітування природи в музиці мені не дуже до вподоби, адже я прихильник того, щоб передавати, як звучить сама душа, а не формальний пейзаж на сітківці. Втім, імітування при достатній степені уваги та фокусу може бути формою медитації, і тоді виходить, що ти саму свою душу змушуєш проживати імітовані предмет/явище. Тоді імітація стає порталом для поширення душі в світ, шаманським камланням на мові духів Природи. Але для цього потрібна достатня серйозність, вдумливість творчості. Шопен умів чути дихання явищ, ту саму…

Читати далі...
Староноворічні дрібнички

Староноворічні дрібнички

Життя (особливо за сучасної епохи) – це постійне споживання інформації. Ми копирсаємося на всесвітньому звалищі відомостей, обираючи повідомлення до вподоби, і так накочуємо велику таку багатошарову кулю – в кого з чого – іноді з багна, а іноді – з коштовностей. В будь-якому разі, це дуже затишна, комфортна і комформна інформація, навіть якщо вона якісна. Щоб не деградувати, доводиться визирати за межі насидженого крісла, адже на звалищі ще стільки всього цікавого! Довгоочікувана відпустка почалася для мене відсутністю інтернету, а разом з ним…

Читати далі...
Проблеми кубофутуризму

Проблеми кубофутуризму

Одна гарна людина спостерегла, що facebook живе «від agenda до agenda», і мало не щотижня в море користувачів падає якась інформаційна каменюка, розбурхуючи хвилі не надто ароматних дискусій. І хоча до певної миті вважав себе імунним до цих «метеоритних дощів», знайшовся триґер і для мене. Для всіх, мабуть, рано чи пізно, знаходиться, вберегтися можна лише виключивши себе з контексту. Але якщо вже втрапив у пастку, варто зробити реакцію на подію максимально адекватною. Здається, з самого понеділка мою стрічку розірвали вибухи про архітектуру…

Читати далі...
Рецепти апофеозу

Рецепти апофеозу

Сила, подібна до моря, у якому тонуть усі негаразди… На мою думку, саме цей ідеал переслідував Ніцше, коли говорив про «силу». Як відомо, він фанатів від античних греків, а у греків є такі поняття, як «атараксія» та «автаркія». Краса рівноваги Автаркія (грец. autárkeia — самовдоволення) — незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей. Життєвий ідеал кініків і стоїків. Хрисипп: «Автаркія є стан, який задовольняється необхідним і який здатен приводити життя до належного». Автаркія досягається через роботу над собою. Віддаючись у достатній мірі…

Читати далі...
Мелофілія #09 – “07” та інші

Мелофілія #09 – “07” та інші

Зазвичай про Висоцького згадують або на день народження, або на день смерті. А мені-от у голові просто так посеред вулиці заграла «07». І подумав я: «Боги, яка все-таки крута пісня!» З цієї пісні я в підлітковому віці вкурив Висоцького по-справжньому. Доти були тільки дитячі прослуховування разом із Батьком, і тоді мені здавалося, що Висоцький – це такий червоношкірий дядько з квадратним лицем штибу тих, що радянські авангардні пам’ятники. І от коли я почув «07» (здається, на касеті, що лежала в нашій «копійці»,…

Читати далі...
Гуманітарна дженга. Думка без напрямку

Гуманітарна дженга. Думка без напрямку

Що значить «займатися політикою»? Мабуть, ніхто не скаже, що політика – це засівання цінностей? Швидше це – вправляння у грі на дудочці щуролова. Почухай тим, налякай інших, і отримай профіт. Ось і вся політика. Така політика може існувати лише в готовій суспільній системі, де з’являється змога паразитувати, і з часом «пухлинна маса» паразитичних відносин підміняє собою кров суспільства. Хоча початковий сенс політики якраз і полягає в будуванні політичних систем, тобто політика – це така собі гуманітарна архітектура, де кінцевим завданням є зведення…

Читати далі...
Геометрія Осокорків

Геометрія Осокорків

Новобудови крадуть у неба порожнечу. Їх лінії вихоплюють простір, накидають на нього сітку масштабів і перспективи. Це така чиста, нелюдська і нелюдяна геометрія, область чистих форм, що лише віддалено мають справу з житлом. Народжені в електронних нутрощах комп’ютера, сформовані як ідея в одній з програм для креслення, вони зберегли в собі той дух стерильних математичних алгоритмів, що на них, мов на скелях лишайник, нашароване людське життя, повне потреб, що рідко перетинаються з естетикою. Сонце підсмажує на цій склобетонній пательні чахлі дрібні деревця…

Читати далі...
Безглузді мізкування: Темний бік сили рятує від занепаду

Безглузді мізкування: Темний бік сили рятує від занепаду

Я хворію, а отже вивільнився час для безглуздого мізкування. Бояться люди занепаду. Мовляв, от усі отупіють, і все пропало. А мені здається, все не пропаде. Бо завжди в людині лишається зло. В занадто задоволеному суспільстві товстунів-споживачів бургерів згодом виникне якийсь пророк, революціонер, диктатор чи ще якийсь лідер, і почне будувати свою ієрархію. Або ж він чи його вчення зіллються з існуючою, як це сталося з християнством. Релігійні лідери та амбітні політики-полководці поженуть маси на смерть, на цій кривавій заквасці настоїться нова естетика,…

Читати далі...
Мелофілія #08 – Subliminal mainstream

Мелофілія #08 – Subliminal mainstream

Знаю, що цей альбом став перехідним етапом Slipknot до мейнстріму, однак для мене особисто його пропорційна зваженість між божевіллям класичного Slipknot та мелодизмом нового стала рецептом вподобання. В альбомі намішано багато всього: брутальні блек-дез вибухи, ритмічний кач ню-метала, електронні та атмосферні запили і навіть парочка солодкавих балад, котрі свого часу так зненавиділи інші fellow фани гурту. Робота вийшла дуже цільною та якісною, але, на жаль, останньою з усього добутку гурту, до якої я час від часу повертаюся. І так дивно усвідомлювати, що…

Читати далі...
Мелофілія №07 – Чотиривимірні вініли

Мелофілія №07 – Чотиривимірні вініли

Це не нове відео, але воно доводить, що дерева не поступаються за музичністю сучасним академістам, що дерева самі зіткані з музики, мов чотиривимірні вініли вони зростають, несучи в собі мову Сонця. Маленькі, мов прелюди, кривенькі, мов скерцо, величні симфонії лісових велетів, пасторалі садових мудреців... Вони звучать, і все звучить, і все має метамову, в людському вимірі виражену Музикою. Чи не значить слухати порожнечу – то вчитися чути цю метамову? YEARS from Bartholomäus Traubeck on Vimeo. Years by Bartholomäus Traubeck

Читати далі...
Мелофілія #06 – Більше, ніж 34.788%

Мелофілія #06 – Більше, ніж 34.788%

Це – другий почутий мною альбом My Dying Bride (перший був класичний “Turn Loose The Swans”). На початку 00-х ходила т.зв. «Домашня колекція» - серія піратських, але гарно оформлених дисків з mp3 дискографіями різних виконавців. Записано було в карколомній на той час якості 192 kbps (здавалося – куди більше?). У серії «Чорна колекція», зрозуміло, виходили різні металеві колективи. От саме з цієї серії мені трапилася друга частина дискографії MDB. І першим альбомом був “34.788% ...Complete”. Що я маю сказати щодо цього альбому?…

Читати далі...
Фотосет інтимних місць

Фотосет інтимних місць

Японці мають свої "вабі" і "сабі" – красу природності та красу старості. Але старість у даному випадку швидше означає досвідченість. Старі, потріпані предмети мають власну біографію, на них нанесено досвід, почуття – або їх власні, або чиїсь. Нові райони, нові будинки – стерильні, їх біографії ще тільки мають бути написані. А ще – в них досі нема "інтимних місць", закутків, повних локальної та персональної історії – любові, філософії, просто гарно проведеного часу... Старі будинки теж колись були нові, але сьогодні їх цінність полягає навіть не стільки…

Читати далі...
Мелофілія #05 – У пошуках контри

Мелофілія #05 – У пошуках контри

Хоча я сам запеклий слухач важких музичних жанрів, у метафізику рок-н-ролу я не вірю. Вся позірна «позасистемність» року закінчується там, де починається боротьба за авторські права чи ще якісь суперечки, коли за вирішенням питань брутальні металхеди звертаються до суду. До суду, Карл! Що може бути більш «системним», ніж суди?! І от остання історія з Ліндеманном, котрому прималювали Путіна на футболку – замість того, щоб відлупцювати кривдника гумовим фалосом на сцені під акомпанемент піроефектів, Ліндеманн як правовірний європеєць звертається до суду. Ну, ще,…

Читати далі...
Мелофілія #04 – sbljøv зараховано

Мелофілія #04 – sbljøv зараховано

Чи стали б ви слухати гурт під назвою «бомж», який випустив альбом під назвою «збльов»?.. А дарма. Мені «збльов» підкинула (підсунула?) подруга з-за океану. Але сам збльов родом зі Сходу, Середнього, а саме – з казахської Алмати. Що таке «збльов»? Це лютий, потужний дум, котрий записують до сладжу, але здебільшого це натуральний звук Esoteric’а епохи “The Pernicious Enigma” та “Metamorphogenesis”. Глибокий, гуркотливий, важелезний. Але крізь це море гнівливого грому з глибин психіки видираються мелодійні пасажі, накидаючи додаткові сенси, запобігаючи спрощенню думки. Нарочите…

Читати далі...