Станіслава Доронченко запросила на показ Національні географії: короткий метр у кінотеатрі "Ліра". Було цікаво нарешті побачити її роботу, та й загалом наважитися зануритися в документалки, на які я останні 4 роки не дуже наважуюся. Занадто оголилися нерви. Але сьогоднішня добірка не била в душу смертельним фактажем, радше навпаки, послужила провідником через важкі явища, пом'якшила ефект і допомогла тверезо оцінити те, що відбувається/лося, виміряла точну відстань між реальністю і глядачем (мною), щоб торкнутися душі, але не проткнути її. За кожним фільмом стояло більше,…
Поезія як метод покликана "розлущувати" загадку життя, зазирати "всередину" явищ і речей, давати змогу хоч трохи осягнути неосяжне. Завжди повторюю і мушу зробити це знову: Музика є матір'ю поезії, і хоча ми звикли ставити слово вище, без музики слово – безнадійно мертве, утилітарне. Мелодія (як естетика в самій вібрації речовини) оживляє дійсність. Наукова фантастика була гімном науково-технічного прогресу. Її спів був присвячений можливостям людини, котрі в ХХ столітті запретендували на безкінечність. У другій половині століття життя внесло корективи, і в симфонії майбутнього…
Пам’ятаєте чудове кіно «V is for Vendetta”? Там у кінці чувак підірвав англійський Парламент під увертюру Чайковського. З тих пір «маска Ґая Фокса» стала жаданим символом усіх незадоволених існуючим порядком речей. Та чи правильно ми розуміємо підірваний Парламент? Здавалося б, символ простий, як палка, - «бери коктейль, пошли домой». Але в реальності того виявилося замало. Благі наміри відкупорили скриню Пандори, з якої повалилися ще й війна, феодальні розбірки, економічна криза та інші принади епохи змін. Не інакше, хтось нагородив нас китайським прокляттям.…
[caption id="attachment_901" align="alignleft" width="202" caption="Black Swan by Darren Aronofsky"][/caption]
Даррен Аронофскі – спаситель американського акторства. Сполучені штати, наскільки б великим не був потік поганого кіно звідти, все ж таки мають великий багаж акторського м’ясця. Мабуть, це не уникне слідство імміграційного характеру цієї країни. З мерехтливого натовпу етносів рано чи пізно будуть викристалізовуватися певна еліта, створена з найкращих представників кожної окремої спільноти. От і маємо наразі велику кількість дійсно видатних акторів, яким тільки не пощастило опинитися в наскрізно голлівудському контексті місцевого кінематографа. Але. Викристалізовуються не тільки актори, але й сценаристи й режисери. Тому з часом стали з’являтися фільми, які виразно контрастують з мейнстрімом, але при цьому залишаються поза межами арт-хаусного декадансу, продиктованого – за словами однієї цікавої статті – «каноном меланхолії».
[caption id="attachment_366" align="alignleft" width="300" caption="Андрій Арсенович Тарковський"][/caption]
Кіно Андрія Тарковського – потужне поетичне явище. Можна сказати, Тарковський затвердив, що музичність і поетика можуть існувати в будь-якому роді Мистецтва. Завдяки йому фільм можна сприймати не як третинну реальність, а як образну структуру, нелінійний рух, «радіальну фабулу». Не лякайтеся страшних слів, я поясню. =)
Death is the way to Awe…
[caption id="attachment_162" align="alignleft" width="203" caption="The Fountain - poster"]
The mediator between head and hands must be the heart!
[caption id="attachment_146" align="alignright" width="248" caption="Metropolis poster"]
The whales do not sing because they have an answer. They sing because they have a song.
Gregory Colbert
Живеш, наче кит… Ти плаваєш у шумних океанах людства, перетинаєш різноманітні течії – теплі, холодні… Така стихія, твоя стихія. Сподіваєшся бути з водою на «ти», наповнити її життям… Але час від часу треба спливати й ковтати повітря. Воно лежить понад водою, воно родом із іншого простору, аніж твій океан. Повітря чогось позалюдського, чогось такого, що лежить по той бік тебе… Або ж углибині тебе?