Житомир-тур 2018

Житомир-тур 2018

Це ще один пост річної давнини. Перший був про "Замок Барона". Так уже сталося, що я вкрай повільно перетравлюю події, особливо подорожі. Буває, з'їздиш кудись, а потім отак через рік раптом осяює: "Йой, та це ж я був там-то і там-то! І бачив те-то і те-то!" Таке собі "свято, що завжди з тобою", тільки з затримкою. В тур по Житомирщині з Дружиною збиралися довго, багато разів відкладали, один раз скасовували замовлення екскурсії, аж поки нарешті зорі не стали в ряд і силою…

Читати далі...
Думки проти ночі

Думки проти ночі

Вир дорослого життя відбив звичку гуляти на самоті. Погано. Голові потрібне вентилювання. Можна, звісно, вчергове нашпигуватися інформацією з інтернетів, але певної миті вони теж вичерпуються, і постає важка необхідність зазирати собі в душу і наводити там лад. Тоді береш ноги в руки і чикрижиш із фотіком, уходячи в "динамічну медитацію". Вихоплення картин із реальності допомагає створити потік ефективного мислення, з якого потім вистрибують рибини малих осяянь. Вже дуже багато разів проходив повз Меморіал жертвам Голодомору, є купа фоток його а-ля "30 видів…

Читати далі...
Житлово-комунальна екзистенція

Житлово-комунальна екзистенція

Зрозумів одну свою доволі важливу семантичну помилку. Поняття "буття" для мене завжди означало щось порожнє, щось на зразок чистого аркушу, який ще тільки треба чимось заповнити. Зараз, перебираючи різні свої спогади, розумію, що насправді "буття" включає в себе все. Мені згадалися об'їзди будинків-учасників конкурсу "70/30" у січні-лютому минулого року. Об'їзд стосувався фіксації технічних умов у будинках і технагляду за проведенням робіт. Ми з колегами мусили відвідати більше двох сотень осель, залізти у підвали та на горища, а також пройтися по місцях загального…

Читати далі...
“Замок барона” 2018

“Замок барона” 2018

Без трьох днів рік тому ми з дружиною потрапили до "Замку барона" вдруге, на цей раз уже цілковито легітимно, з екскурсією. Зізнаюся, мені тоді не вельми цікаво було слухати розповідь екскурсовода, хотілося фотографувати. Тож я весь час кружляв по периферії групи, клацаючи будь-що вподобане оком. Гадаю, ця думка вже неодноразово звучала, однак не можу її оминути: вкотре здивувався, як проектувальники модерну зламу ХІХ-ХХ ст. примудрялися впаковувати простір в свої будинки. Так, "замок", у порівнянні зі своїми ровісниками, споруда велика, проте менша за…

Читати далі...
Маріупольський жовтень – частина 2. Дух міста

Маріупольський жовтень – частина 2. Дух міста

У Маріуполі зараз чимало нового. Але водночас відчувається, що місто постаріло. Чи то, може, я постарів, а разом зі мною – бачення міста? Місто лишилось на місці, час переїхав у пам‘ять, на вулицю Ностальгії, всотався в звивини, як дощ у асфальт, меліруючи в сиве (хоч це вже давно не модно), тепер час – це ми, бадилля, з ким колись перетнулися пагонами, з ким малюємо на дозвіллі таємничий орнамент стежок, нитками нашими, білими, зшиті клаптики краєзнавства, ми вирощуємо будинки для пташок…

Читати далі...
Маріупольський жовтень – частина 1

Маріупольський жовтень – частина 1

Якось ішов приватним сектором у Маріку, і накотило солодке і гірке водночас відчуття: "Боже, як же ж у нас кльово!" Чому гірке? Тому що мало хто це розумів і розуміє, приймають люди якісь дикі рішення, ідуть на дикі вчинки, а потім жаліють про згублені принади тихого приморського містечка... В чому сіль мистецтва, так це в тому, що воно допомагає навчити любити щось без утрати. Принаймні, намагається...

Читати далі...