[…]

[…]

І. Ти ніколи не чув, і не бачив у стрічці, не вірив, не знав і не розумів, та вони існували завжди, під радаром та поза ефіром, страждаючи за того, кого полюбили, та замість хреста на плече умостили списи, прокреслили напрям пером і мечем, їх реальність, молекулярна, до неба спіральними сходами тягнеться крізь перешкоду велетнів, які прикидаються вітряками… ІІ. …я вірю в них, я зичу їм свою кров, бо вони утворюють тендітну сому, і вона звучить ніжно так, що аж болісно, сваї храму…

Читати далі...
[…]

[…]

Безкінечність попереду – пелена нулів, ані слова, ані гуку, анічичирк, сама одна на позір пустота, та, втім, вертається луна, коли питаєш, відповідь – така, на яку чекаєш, істина – одна: ти – ніц не бачиш, ніц не тямиш, ти живеш у пісках ігрового майданчика між тобою й тим, кого поселиш у небеса, приймаєш м‘яч і відбиваєш – у напрямку лінії обрію… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

У моєму золотому серці клекоче вир насильства, завше був там, ніким не був спричинений, окрім самого мене, ця гаряча темрява генерує життя, і вона ж генерує жорстокість, ця пітьма потребує контейнер зручний, електромагнітну кулю, а не солодкий дзвін золотих прутів недолугої досконалості, аби почати генерувати Вт добра на питомий об‘єм любимих тіл… …потрібне серце з м‘яса… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://youtu.be/K56geuUVNhw?t=1852

Читати далі...
[…]

[…]

Пісок просипеться, як не стискай кулаки, сльози проллються, як не стискай повік, прорветься крик, як зуби не стискай – це світло тече крізь тебе, мов повітря крізь флейту – скільки треба нарізати дір, щоб упіймати консонанс, скільки треба ворушити пальцями, щоб утримати? – але музика, мов дикий звір, утече від тебе в пустоту, бо так склалося в тривалій грі небесних тіл, яким до тебе, власне, байдуже, ми – квіти випадкового насіння на узбіччі вибуху й великої пітьми.. нам жити – це все,…

Читати далі...
[…]

[…]

Дрейфують тіні в морі сліпоти, навпомац розкладають вогнища, які з’їдять їх шкіру й прокладуть по нервах шлях до серця – світлу, гірко-солодкий акт, брунатна п’єса флейти, винайдення сонця, винайдення болю, змах, що тягне в полинове поле, змах зі шлейфом трупів і дерев, чия подяка коріниться у проклятті, так народила Мати-Темрява нас – навмання і без поняття, розсипом зі жмені – проростати… Обкладинка: Darkzero https://www.youtube.com/watch?v=JAdDkFx0_6o https://www.youtube.com/watch?v=cWkY2VUuw7g

Читати далі...
О

О

За вікном поганий сон на repeat’і, і справа не в repeat’і, а в тому, що поганий сон, і річ не втім, аби прокинутися і піти на вихід, питання в тому, як полагодити колесо… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

Слова, що так довго виводив на дзеркалі, поєднуються в код, який робить поверхню чорною, і я можу пройти крізь неї, попереду з‘являються зірки, складаються у візерунки абсолютно невідомої абетки, за звичкою називаю це «світ», але птах розуміння безпомічно б‘ється об ґрати власних меж, старі лекала ламаються, прикладені до цих форм, губиться в рослинах стежка, очі не працюють у цій ділянці спектру, потрібно – чути, потрібно врости нервами в простір, бо там, на місці «порожнечі» ховається дещо, бо на місці знайомих речей повно…

Читати далі...
Капітальтруїзм

Капітальтруїзм

Доброта – мед, бджола у пошуках щастя працює серцем, перекачуючи кров світу цілунками квітів, треба пити і полювати, тоді вийде любити, вдасться підняти важіль твого workout, врешті решт, усе хімія, яку заряджає твоє бажання, тому прикрий свою іскру від вітру, і йди… https://www.youtube.com/watch?v=m1NvRG-2jDk

Читати далі...
Косміт

Косміт

Мандрівна ймовірність пригрілась біля зірки жовтої, блакитна цятка загорілась, і щосили відчуваю я свою присутність пилюжинкою на узбіччі цього чумацького шляху, розсипаюся знаками питання, бо не збагну картин, відбитих у куполі маленькому на плечах, двійковий код збоїть, намагається вийти за власні межі, цей щем і тонкий дзвін всередині – мій компас, мій хід крізь безвихідь туди, де звивається лабіринт, де коїться щось неймовірне і дивовижне… Обкладинка: Darkzero https://www.youtube.com/watch?v=eoLYhYfcHko

Читати далі...
Серпентарій І

Серпентарій І

Світ створила змія, яка проповзла з глибини пітьми крізь хребет в осяйне безмежжя незаплямованого розуму і згорнулась ієрогліфом тяжіння, упала стріла – і тріснула гладь пустоти на частки, й закрутилась вакханалія ставання, янгол простер вогненним мечем у поле, освячене ранком, там квіти любові зростають на мінах, і пахощами вічно юних нас приваблюють у царину добра і зла танцювати… https://www.youtube.com/watch?v=Uydpasdf3dU Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

The wheel... It turns... It moves around... It makes an ancient rumbling sound... (c) Kai, The Last Of The Brunnen G З якогось дива все покотилось – куди? Навіщо? Нема відповіді, бо нікому відповідати й нІчого, що більше ми йшли до просвітлення, то глибше пірнали в сни, й там виявлялось – рівнянню душі немає єдиного рішення, Усесвіт спілкується тисяччю мов, і кожна тримає всередині – диво… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

Істина з-під дерева Бодгі: я – війна, я – похід по линві, я – безкінечно далеке від спокою, спраглий пошук ритму в гармидері, засліплені одного разу світлом очі, й руки – згрібають каміння, щоб видертися навпомацки до сонця, серце, призначене битися, легені, призначені керувати горінням, яке перетворюється на голос, і так стискається тотальність на мить... а потім злітає видих, і в тиші гасне сонливою млостю, я – кривава зав’язь лотоса в болоті ентропії… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
Потойвіч ІІІ

Потойвіч ІІІ

Бачити – значить відстань, скільки чоло не напружуй – не зменшиться, ближче не стане, як не обожнюй, очі призначені для балістики, позначати, куди летітимеш, але стріли присіли у тілі, ти повинен здійснити поштовх, цілувати – значить поцілити, язиком прочитати – ось воно… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
Потойквіт

Потойквіт

Коли ти встиг зав’язатися, і лиш уронив пелюстки, коли ти лишився на гілці, і лиш змахнув іншим услід, коли вони відштовхнулися у вирій, а з ними разом усе, у що ти звик вірувати, летіло білим романтичним птаством, ти опинився по той бік казки, і тепер необхідно пізнати нову філософію, змайструвати нову красу, навчитися відчувати динаміку в дереві, яке досі ніяким здавалося, і всі на своїй швидкості не помічали, як високо воно тягнеться, і не знали, наскільки дорога до неба є довгою, бавилися,…

Читати далі...
Потойвіч ІІ

Потойвіч ІІ

О, я сліпий… а значить, правда поруч, беззвучно рухається у пітьмі, в зіницях потонула далечінь, і я вростаю в неї маслаками, вузлами рук і ніг, і бороди, у гостроті себе стріла себе втрачає, і розчиняється в вологій глибині єдиним способом єднання – вибухає… я за межею знаного – сліпий – шукаю контури речей торканням, вирощуючи новий зір, який сягає там, де промінь був раніш невидимий, а простір був німий, під пологом ховається гнучке тіло кохання, а в ньому зріє новий спів… Обкладинка:…

Читати далі...
Потойвіч

Потойвіч

До краю далини і висоти іти, туди, де далі тільки море шурхотить нулями, де тільки ти – згортаєшся в одвічний знак питання в обіймах сліпоти: що далі? Води розділити навпіл, чи ковзати поверхнею ступнями, чи зупинитися і соляним бовваном стати, безсилим проти огрому пітьми? Нема життя ні в чому, не має ніщо ваги, доки ти не віддав тепла, любити – значить дотягнутися по той бік дзеркальної стіни, торкнутися води й додати одиницю в матрицю, навчитися навпомац малювати за краєм звичних берегів… Обкладинка:…

Читати далі...
Плазун

Плазун

Важко визнати вічність чорного змія, його перманентну присутність і участь у твоєму бутті, бо здебільшого він займає позицію ворога, зуби його залишають відмітки на шкірі, й отрута так довго біжить через серце, спричиняючи спазми, але світла нема, коли виключено усі тіні, це банально до болю, але важко тримати на практиці тіло, покрите лускою дзеркальною, не кидати й не піддаватися, уникати ікла і не прагнути задушити, вивчаючи танок дискомфорту, знімаючи зі зла маску, розуміти закони фізики, диявол – це гравітація, керуй власним падінням,…

Читати далі...
Гумус

Гумус

На згарищі не чутно голосів під попелом – насіння, що чекає на дощі, які підуть, коли тебе згадаю в снах, знайду твою радіохвилю, слухай, я про все подбаю, крик навиворіт буде спів, він розірве золоте мовчання і вивільнить плід багатьох старань, осяйний, ми горіли немарно, де списами в ґрунти встрягли наші хребти – потягнуться сади на зустріч з небесами, між стовбурами яблунь гудітимуть барви на крилах бджіл, і запахи гратимуть радість у ніздрях малих, вогонь зробить достатньо води, щоб збіжжя випросталося, і…

Читати далі...
Ахерон ІІ

Ахерон ІІ

Ранок не настав, ми знали відповідь, ми знали… відсували ніч мовчанням і туман пускали в очі, і тягнули промінь пальцями так обережно, але сонце намотало нитку й закотилося під ковдру – тьохкнуло!.. – тихенько, й полились дощі, споруда спорожніла, й поплелись плющі по стінах – пестощі удячної природи, будь ласка, неси обережно спогад, не розбий… …краплини малюють коми на шкірі… unsplash-logoPatricia Jekki

Читати далі...
Ахерон

Ахерон

Мій біль то не просто відчуття порушення, то гострий ключ до потаємних дверей, крізь які відкривається обшир любові, заокруглений сльозою, я стою у просторі такої нової пустоти, і вогник мій, такий малий, не певен, що витримає навалу вітрів… та я згоден заплющити очі і потонути у солоній сліпоті, нехай… палац минулого палає, і світла його буде доста, аби показати дорогу до ранку, там із попелу вигнеться новий гніт для майбутнього квіту, любов буде жити поки… Фото: Анастасія Смирнова

Читати далі...