[…]
Пожбурнуті у чорну далечінь,
невидиму для неозброєних очей,
тож ми майструємо стріли і лук,
передаємо естафету від батьків
і матерів – до доньок і синів –
наскільки вже вистачить рук,
так часто це – тягар, та, часом –
смолоскип, і він освітлює суть
міріадами див, коштовні крапають
секунди у безодню голови, стає зрозуміло,
навіщо сліпому тягнути до Сонця гілки –
озветься всесвіт з пустоти луною
від акорду тятиви… на мить

Обкладинка: Darkzero

Напишіть відгук