[…]
Божий скальпель
пише по обличчю
в пошуку довершення,
утроба раю була
чистий аркуш, пізніше
з'явилися вірші,
коли згорнувся змієм
ієрогліф і хрумкотом
фрукту порушило тишу,
проторували стежину
винні ступні босі, з тих пір
у куточках очей і губ
лишається літопис,
зрештою схожий стаєш на
печене яблучко, з голови
до ніг у шрифті Брайля,
нотатник часу, поки не
пожбурить вітер сторінки
над полем пам'яті... літати,
тримаєш у кулачку
перлинку досконалості малу,
безмежно варту...

...змахуєш сльозу –
ідем гуляти!..

Обкладинка by Markus Spiske on Unsplash

Напишіть відгук