Ахерон ІІ
Ранок не настав,
ми знали відповідь,
ми знали… відсували
ніч мовчанням і туман
пускали в очі, і тягнули
промінь пальцями
так обережно, але сонце
намотало нитку й закотилося
під ковдру – тьохкнуло!.. –
тихенько, й полились дощі,
споруда спорожніла, й поплелись
плющі по стінах – пестощі удячної
природи, будь ласка, неси
обережно спогад, не розбий…
…краплини малюють коми на шкірі…
unsplash-logoPatricia Jekki

Напишіть відгук