Ахерон
Мій біль то не просто
відчуття порушення,
то гострий ключ до
потаємних дверей,
крізь які відкривається
обшир любові,
заокруглений сльозою,
я стою у просторі
такої нової пустоти,
і вогник мій, такий малий,
не певен, що витримає
навалу вітрів… та я згоден
заплющити очі
і потонути у солоній сліпоті,
нехай… палац минулого палає,
і світла його буде доста, аби
показати дорогу до ранку,
там із попелу вигнеться
новий гніт для майбутнього квіту,
любов буде жити
поки…

Фото: Анастасія Смирнова

Напишіть відгук