Інтимно про гроші

Фото з Музею грошей Національного банку України

Можу помилятись, але мені здається, що ставлення до грошей у суспільстві подібне до ставлення до сексу. Обидва явища є потенційно чудовими, але їх перемішують з лайном і упосліджують з якихось причин. Як результат, відношення з обома явищами стають часто хворобливими, вони показово зневажаються, хоча в душі кожен хоче їх, і тому вони стають предметом нечистої совісті, підпільної практики, чимось «поганим» (naughty).

Гроші – втілення альтруїзму

Самі по собі гроші є кров’ю матеріального існування соціуму, вираженого в економіці. Ця кров нейтральна, ані добра, ані погана, все залежить від того, у яке тіло її увіллють. Можна влити її в бандитизм, тероризм, тоталітаризм – і отримати на виході море страждань і поламаних доль, а можна займатися інвестуванням у соціальний розвиток, насичуючи освіту, медицину, сталі технології, створюючи «подушку» для безпечнішої, а отже – сміливішої та розмаїтішої соціальної гри. Гроші можуть убити, і гроші ж можуть урятувати життя. Скільки людей вижило на пожертви, отримавши необхідне лікування…

Ризикну перебільшити, але думаю, що чим більше ти заробляєш грошей, то краще від того іншим, бо тоді ти більше віддаєш, купуючи предмети і послуги, а отже гроші в певному сенсі є втіленням альтруїзму. Проблема виникає лише тоді, коли люди спокушаються на розбаланс системи, прагнучи отримати більше, віддавши менше, а то й зовсім не віддаючи.

Попри це, вважаю, що до грошей треба ставитися з повагою, відкинути лівацькі забобони і припинити демонізувати річ, яка є просто інструментом. Інструмент необхідно в першу чергу розглядати як те, що дарує творіння. Тоді цей інструмент з більшою вірогідністю таки буде творити, а не навпаки. І таку пошану необхідно відбивати в культурі поводження з інструментами.

Один мій знайомий прямо каже: «Я люблю гривню», – вважаючи нашу національну валюту опорою добробуту – зрозуміло, що за умови належного поводження з нею. І я погоджуюся, адже валюта, як це не дивно, може бути такою штукою, яка віддає тобі тим більше, що більше ти вкладаєш у неї.

Повага до цінності

Як люди прикрашають предмети побуту, створюють естетику утилітарного, так і прикрашаються гроші – як символ потенціалу, можливостей. Ця кров утворюється всім організмом країни: державою, інтелігенцією, робочими та підприємцями. Ця кров є паливом виживання і щастя, тому вона гідна бути гарно оздобленою. (Краса, до речі, сама по собі також є цінністю)

І хоча металеві монети несли цінність самі в собі, мене особисто приваблюють гроші паперові. Так, у них є вади, поза межами конкретної системи вони майже нічого не варті, однак вони –  немовби зразки колдоговору суспільства, які репрезентують конкретний економічний простір, і тому старі великоформатні асигнації найбільш відповідають естетично цим важливим засадам громадського кровообігу.

Зрозуміло, що наша електронна доба суттєво посунула готівку, і я сам – при всьому моєму консерватизмі – вже давненько перейшов майже повністю на електронний розрахунок. Тому тепер предметом поваги та необхідної естетизації є банківські картки. Вони теж повинні зовнішньо відповідати покладеній на них місії, а отже на художників та дизайнерів покладено справді важливу місію по вшануванню економіки своєї країни.

Справжні багатії

Який висновок  з цього всього? Гроші не існують без економіки, а отже любов до грошей повинна означати і любов до економіки. Економіка існує в просторі «свого», в просторі культури, сама є її елементом, а отже любов до економіки не може бути без любові до «свого», до власної культури. Той, хто зупиняє кровообіг – умертвляє кров, робить її марним тягарем, що волоче тіло суспільства до занепаду. І той, хто смокче кров у світових масштабах, є кліщем, який нищить Землю, піддаючи сумніву виживання людства і чималого шматка біосфери разом з ним. І неважливо при цьому, чи це інфантильний соціаліст, а чи ненажерливий олігарх. Справжній багатій – той, хто не боїться і не лінується інвестувати в розвиток своєї країни, свого суспільства, хто робить гроші живою кров’ю (lifeblood) для здоров’я суспільного тіла і вільного польоту його душі.

Я знаю людей, які, почавши заробляти більше, придбавши житло і народивши дітей, почали допомагати іншим, наприклад, беручи шефство над сиротами або подаючи гроші організаціям, які опікуються природою або культурою, зрештою, подаючи гроші людям у біді: хворим або людям з інвалідністю. Їх не штовхає до цього якась ідеологія чи релігія, просто вони мають у душі ту переповненість, з якої і походить справжня доброта. В них багато крові, і вони раді проявляти себе, даруючи її. Оце справжні багатії сьогодення.

Напишіть відгук