[…]
Величезний палац,
нагромадження обелісків
до неба, піраміда мечів,
там, де ярість життя
врізалася в холод пустоти,
і на межі утворилася
свідомість, дитина приходить
і дивиться в криве дзеркало,
невідомість своєї природи
ділиться на багатокутники
ідей – обирай будь-яку,
іди за нею, то перший крок
до себе, якщо пощастить
і не впадеш завчасно –
доторкнешся до власного серця,
а воно – частка зірки розпечена,
досвід вартий того, що ти тут
промайнеш і хмарою зіркового пилу
за вітром у мандри забуття підеш, дитино,
у палаці зі знаків оклику, пов‘язаних
у снопи питаннями, я святкую твоє пришестя!..
Обкладинка: unsplash-logoLance Anderson

Напишіть відгук