XII
…на дереві світовому достигають

плоди форм, щоб розлущитись
у чужому роті, віддаючи невільно
насолоду і життя – ціною болю
й небуття, це майже щоразу – ґвалт,
якщо лишень не знайдеш собі хижака
у бестіарії долі, до якого відчуєш любов
за красу його сваволі, й відкриєш
грудну клітину сам, наповнюючи чашу
з почуттям месіанської погорди,
будеш – дар, будеш – бог, що сходить
до людської подоби сходами до хреста,
у короні з терну й винограду,
й споює вином, пролитим у поцілунок,
через вінця тектиме душа і не буде в душі
чужого, потоне все у терпкій воді
досконалого моря – світла, добутого з полум’я…

Обкладинка: колаж by М.Х.

Напишіть відгук