Холодно…
Рудоволоса жінка знімає сукню,
оголюючи білосніжну шкіру,
з кожним сантиметром руху тканини –
сивіє, вкривається хутром,
випростується над обрієм, титанічна
вовчиця, в очах палахкотить агресія,
ми занурюємось у морози, ця гра
циклічна, можливо, закінчиться скоро,
але холоду в космосі більше, аніж тепла,
наш сонячний бог старіє,
наш сонячний бог червоніє –
все більше із кожним нашим витком
по спіралі, до архіву сліпого
годинникаря, він гладить повільно вовчицю
срібну, вона ковтає впольовані сни з язика…

Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Напишіть відгук