Fatum
 Так важко вірити
на фоні лісових пожеж
у справдешність твоєї мови,
отруйний дим затуляє
обличчя любові, на троні дня
сидить математика виживання,
зачаровують її роги і вправність
її рухів, я забуваю, що вона –
твоя сестра, її руки розчахують
простір великого нівчев‘я,
де ти існуєш, та я – не можу його
розгледіти за туманами, мушу
вдихати і видихати – розплутувати
клубок твоєї загадки, хоч би як
пекло нутрощі, хоч би як било море
в повіки зсередини, я вивчаю цю акробатику
кореляції натяжіння, щоб у точці рівноваги
хиткої розплющити очі й увібрати до серця
промінь ранковий, розуміючи пісню дня…

Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Напишіть відгук