Pax
 Ворота [в сад, призначені іржі],
хитнувшись, скрипнули,
холодна вереснева далечінь
торкається плеча, червоний плід
із золотого пледу викотився,
пам’ять стрілою заходу
від альфа до я – променить,
і тіні обрію між гілля торкається,
там руйнується спокій,
народжуються близнюки
[Радість і Біль – імена]
струна часу покриває відстань,
обабіч зростає полин, ти навчаєшся
говорити, готувати гіркий напій і співати…
співати, поки в осінній сутіні
не лишаться самі ноти,
плин подій – просто паливо музики,
її мовою звучить істина, дає змогу
пробачити і хоча б припустити,
що марно не все, і не все марно,
прокинути над проваллям
линву, і крокувати нею, балансуючи
між травм, збираючи плоди
своїх зенітів, поки сам не осядеш
цукром і насінням в трави
і дотичну пам’ять…

Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Напишіть відгук