Торнадо
 Здуло вітром хижу зі слів,
розлетілися сіном слова,
все єдино – ця думка – мала
насінина, і значенню її ще
треба буде прорости, а поки
вітри перетворюють межі
на ґрадієнти, розкриваються пори,
і шкіра – дихає, світло зірок
поступово вповзає на арену
всіх живих, і там намагається грати,
як може, смичком по зв’язкам
голосовим, ножем по жертовній шиї,
креслячи схеми, мисливські сітки,
на полі полиновому, «так» і «ні»
розкидаючи на відтінки сірого
мозаїками, все єдино – глина на
гончарному колі часу – груда,
що хочеш, із неї ліпи…

Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Напишіть відгук