Меотійська космогонія
І.
Ковтає море натиск часу,
він покривається іржею
й випадає в мул, міліє море,
зливається зі степом
в ідеальну площину,
єднальну смугу
злітно-посадкову
із океану глибини
у неба глибину…
 
ІІ.
Пагорби повторюють контури хвиль,
безпомічно плавають календарі та
годинники на сіро-зеленій поверхні,
сюди приїжджають, аби потонути,
місцевий простір заперечив час, усі
його сліди загубилися в напрямку обрію,
по собі залишивши самі тільки сни,
що блаженно кружлятимуть безкінечно
до теплової смерті Всесвіту… та після неї
теж…

Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Напишіть відгук