Зеніт ІІ
 На висоті, вікна душі
втягують у себе світ
із протягом, хвилює
фіранки, мішається з
духом, і разом ви пахнете
горизонтом як сумою
всіх речей, тебе п’янить
твоя присутність, і ти
в кулак хапаєш мить,
вона згортається там
клубочком і спить,
і між пальцями світиться…

Напишіть відгук