Лють

Вдягали у вовну вовка,
за шкірою ступлених губ
заховався вишкір,
повен шлунок трави,
та в лімбічних вузлах
досі пам’ять про кров
на зубах, кишки на рогах,
і разом з тим у гіллі
заливається білий птах,
бо диявол живе у спинному
мозку бога, стискається серце,
як стискається кулак,
і між травами виблиск хутра
говорить: без цього вогню
не буває любові – не буває
любові без цього вогню…

…доброта буває лише там,
де лють…

Напишіть відгук