IV Коло

Я –
[краплина буття
з небуття
на гладь пустоти
впав
жестом волі
сліпим, кола
тепер по воді,
коло раз – білок,
два – клітини, три – тіло,
кавалькада кульгава,
разом з вірусами
і бактеріями,
лякливо жметься
до межі себе
перед простором,
створеним ним самим,
але має всередині
світло, тому агресивно
розчахує обійми
свíтові,
щоб розіп’ятим
усе поглинути,
стати гібридом
з усім,
це схоже на те,
як умерти,
це схоже на те,
як вибухнути
продовженням
наднової зірки,
що закохана
в кожну
свою планету,
не вмер,
а роквітнув,
на кілометри
простяг пелюстки
понад болем
і голодом,
і неможливим
це четверте,
могутнє
й тендітне,
коло –]
любов…

Напишіть відгук