Жовтий вигин ятрить синє,
поїзд виє спів китовий,
сонце ранок щедро сіє
понад рани териконів.

Рейки гострі – скоби серця,
міст на Дарницю – додому,
в зарость хлібу, безкінечність,
де скінчилась влада слова.

Напишіть відгук