За завісою на табуретках
сидять художник та електрик,
п’ють гіркий перекріплений чай
і приховують стан душі.

Подяка залишилася беззвучною,
подія залишилася невидною,
виставу скінчено, рубильники опущено,
декорації прибрано.

Так навряд чи тепер згадають
ті масиви кісток під ногами,
так триває недовго пам’ять,
а для нас взагалі не триває.

То потиснемо втомлені руки
хоча б один одному, друзі,
обміняємось подарунками,
відсвяткуємо перемоги…

Напишіть відгук