Зірка стискається, бачачи плями на тілі своїм,
і сльози зіркові всередині морем гарячим ряблять.
Розчароване світло залежністю духа свого від темноти,
над заходом в чорну імлу осідає його жовтий відчай.

 

Малі світляки над квітками вечірніми линуть,
цвіркуни розсипають кришталь у спекотному серпні,
миле Сонце, не плач, лиш від тебе усім нам так тепло,
ми не бачимо плям, тільки чуємо серце твоє…

Напишіть відгук