2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

Період, під час якого писалася ця книга, був справжнім випробуванням для мене. До всіх старих навантажень додалися нові, й усе це треба було втримати в рівновазі. Вірші стали розрадою і відбитком внутрішньої роботи з подолання кризи. Внутрішній голос виявився не таким благим, як його звикли малювати, той рев і крекіт ще тільки треба було навчити співати. Книга була опорою для нового кроку по все більш тонкому льоду над безоднею, і тепер може стати в нагоді всім, кому доводиться йти схожими маршрутами до…

Читати далі...
2016 – Тріщина в Пустоті (Книга на продаж)

2016 – Тріщина в Пустоті (Книга на продаж)

Музичні гурти полюбляють заявляти "це найкраще з того, що ми робили досі!", і часто потім видають зовсім і не найкраще... Але у випадку цієї книжки можу точно заявити – тут зібрані дійсно найкращі речі з написаних мною за останній час. Книгу було закінчено ще в минулому році, однак із публікацією довелося зачекати, оскільки сподівався перемогти в літературному конкурсі видавництва "Смолоскип". На жаль, перемоги не сталося, тому презентую свій доробок вже традиційно – в електронній формі, у форматі pdf та epub. З fb2…

Читати далі...
2014 – Ландшафти і драми (Книга на продаж)

2014 – Ландшафти і драми (Книга на продаж)

Ну, що ж, любі друзі, намагався подовше відкладати цей момент, щоб не стратити, та схоже, більше відкладати нема сенсу. Пишу я давно, але, мабуть, справді варті речі стали виходити з-під клавіш лише пару-трійко років тому. В цей час сформувалася книжка під назвою "Ландшафти і драми", котру я довго тримав у відкритому доступі, але анонсував мінімально, бо... бо гладіолус, а вірніше, зайнятість іншими справами вкупі з певною непевністю в собі (пардон за каламбур). Тепер, переглянута і як то кажуть "перероблена і доповнена", книжка…

Читати далі...
[…]

[…]

О сліпа скульпторко! Твій намір кришить порожнечу, із глини власного черева ти виліплюєш 3-є око для власного черепу, ти створюєш нове почуття голоду, невротичну безкінечність пам’яті, що крутиться спіраллю хорди, на тілі проступає вишиванкою, бо я художник, і я шаленію від того, що так бачу, перебираю нерви речей у пошуку взаємності, й коли знаходжу – ми граємо… Обкладинка: unsplash-logoOscar Keys

Читати далі...
[…]

[…]

Гей, Рожаниця, в полі пшениця, нумо гуляти і залітати – вільно! – для того Дружина тобі знадобиться, щоб разом до неба стрибати, як вихор з гармати хати крізь стріху… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
Апофатика

Апофатика

Тиша вбирається в шати звуків, тінь убирається в гру відтінків, вперто будується в небо вежа, всередині вежі небесна шахта, мотузка вірша оплітає руку, мотузка веде тебе лабіринтом, де порожнеча згорнулась у центрі, там залишаться в реченні три крапки, там забудеш, як розмовляти, там залишиться тільки намір статися і відчути, що стався, весь цей час урочиста хода зростання вела до вищої форми безумства, бо задовго до розуму ти почався, з-поза всіх кордонів вела дорога, й ось на долонях твого існування хороводом танцює глиняна…

Читати далі...
Речовина

Речовина

Ця речовина задовго до мене була жива, тремтіла й жадала задовго до мене, і маршувала крізь трагедію – від болю до блаженства по спіралі ДНК, і маршуватиме після, з вітрами змішається пісня, відгукнеться колись, надіюся, в листі, ненавмисне, просто так... Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

Час прийшов сюди померти,час приречений стати шумом,твоє щастя, як зможеш дістатиз усього цього кілька нот івідчути, до чого це можна приткнути,до якої фігури в основу покласти кут… Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

В тунелі хребта змій перетворюється на янгола і трубить крізь горло звістку апокаліпсису – час розсипається піною, і світло одвічне мерехтить у ньому спектром, я знаю, чим закінчиться ця гра, але хіба це привід не грати?.. Обкладинка: Darkzero

Читати далі...
[…]

[…]

Одного поля ймовірностей ягоди – чого не вистачає, здавалося б, у безкінечному морі спокою, але ні, ми зриваємося, щоб статися, зіткнутися з формою й болем, навіщо?! – здавалося б, шум прибою та й годі, і нічого проти сказати, та тільки грою світла заворожене дзеркало погляду, і радісно так знаходити фокус, розбирати проміння по кольору і складати у калейдоскопи, один за одним, червоний, зелений та синій, і все, що ховається поміж, воно відзивається усередині повінню невимовного – відкриває дещо важливе між скронями, й…

Читати далі...
Машина ілюзій

Машина ілюзій

Крокує крізь ранок машина ілюзій, бісерина на нитці променю – від неба до ґрунту, у вірші дерев – знак пунктуації, інтерлюдія, смичок невмілий у пошуках тону, кожний крок – нота, не чутна нікому, лиш слово, обгорнуте довкола луною, натякає на присутність… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Ми з тобою – промені зірок, що вже давно вибухнули, і я зможу пестити твої щоки лиш доти, доки останній фотон не добіжить свого пункту призначення, все, що я зміг зробити всупереч непереборній силі існування – відхилитися від заданого курсу доста, щоби перетнутися з тобою… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
00:00

00:00

Північ наближається, стіни опускаються на ґрунт з глухим ударом, змах володаря змагань випускає бігуна у лабіринт, і він переслідує сонце, слідом тягнеться рядок, цитуючи напруження кожного м’яза, дихання не припускає безмежжя порожнього аркуша, рух прокреслює обрій, являючи образи, промінь зникає, торкнувшись щоки, відбившись у бісеринах поту, закінчення світла, початок тепла – я – це робота… …щастя – це фокус у лінзі Ω … Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Доля любить мене, як тигриця любить тіло оленя у пащі, бог любить мене, як Орел, що розлущує дзьобом бульбу моєї душі, Диявол простягає мені скрижаль анархічної суті Усесвіту рукою убивці, він усміхається сумно, бо обидва ми, зрештою, листя, і час нашого життя – осінь, я знаю, що буде, не знаю лиш – як, тому стискаю зуби, брови, кулаки та сідниці, й прочиняю двері… …ласкаво прошу, новий день, я чекав… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Німб обіймає провалля, що поглинає час, його потік у коробці кістяній шумить – знаходить берег, знаходить смерть – у зграї образів, що тліють, крилами б’ючи напроти Сонця, формуюють я – останню літеру буттєвої абетки, і після змаху – тільки вітер тягне нетривалий спів, життя прожити – поле перейти й засіяти – полин, спокутувати пелюстками світла – тінь – писати попелом по шкірі – вірш…

Читати далі...
XII

XII

…на дереві світовому достигають плоди форм, щоб розлущитись у чужому роті, віддаючи невільно насолоду і життя – ціною болю й небуття, це майже щоразу – ґвалт, якщо лишень не знайдеш собі хижака у бестіарії долі, до якого відчуєш любов за красу його сваволі, й відкриєш грудну клітину сам, наповнюючи чашу з почуттям месіанської погорди, будеш – дар, будеш – бог, що сходить до людської подоби сходами до хреста, у короні з терну й винограду, й споює вином, пролитим у поцілунок, через вінця…

Читати далі...
[…]

[…]

Немає відповіді – лише питання летять над землею і над водою, відлунням вертають від розбитих предметів, і ми викладаємо вітраж з уламків у сподіванні дістати бога із сонячного променю, написати мову самого факту нашого існування, так рукою кожної істоти продовжується акт створення, і бог, вочевидь, не має своєї форми, й імення свого не знає, лиш пробує і перебуває в усіх ознаках, смакуючи кожне промовлене слово, радіючи кожній удалій ноті, рухається навмання, навпомацки, від щастя до щастя, від коми до коми, за кожним…

Читати далі...
[…]

[…]

Тіло конденсує наміри, зважені у просторі, вони збираються у краплини – на шкірі і віях, паливо дії, форми невмілі полум‘ям синім палахкотять, розкидаючи крила у вирі до ирію криво летять… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Струни вічності натягнуті через простір, життя – рука сліпого кобзаря на цій бандурі у степах порожніх, з-під пальців тече ріка, з уст падає в потік каміння, крутить вир, проміння грає кольорами у завісі водяній – звеселяє, хоч би й згасає, звеселяє, хоч би й біль, звучить і тягнеться, звиваючись, усміхається – на мить, лишає – на пам’ять – тінь… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Творитиму бога в сутінках,водитиму руками в повітрі,шукаючи його обрис,співставлений з усіх предметів,слова стають шумом бісеру,я беру навмання по однійі пришиваю до полотна видіння,моя ікона набирає тривимірності –гра світла, дорогоціннаоптична ілюзія… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Дві порожнечі знаходять одна одну, між ними виникає дещо, відчувають усередині поштовхи, ритмічні удари глибокі – так закінчується безкінечність, так знаходить свій берег море, так душа робить крок на першу з одного мільйона сходинок на вершину гори любові… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

О гра луни від вибуху великого у хвилею прибитих мушлях біля берегів часів… …у ній мене відсотка доля тисячна, ребро долоні з тіла пустоти… …відгомін цей і голоси, що прагнуть співу, з нічого роблять дещо – у потоці слів я відчуваю – ідіому… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Свята детонація (богобуд)

Свята детонація (богобуд)

Бог, якого ти твориш, визначає твій рух, а отже бог – об’єктивно існує на поверхні твого поля нейронів, колихається образ вітрами реальності,вперто тягнеться колос у космос, здивований, голий, як двоє готовихпокинути цноту, на нитці тонкій між екстазом і болем, повні собою і повні любов’ю, будує пускову конструкцію з відчуттів і гуків,з губ у простір зривається голос пелюсткою, ти стаєш пекучоюосяйною точкою, докупи зібранимиминулим і майбутнім, колосальною цілістю чорної безодні, бог станеться тоді, коли ти вибухнеш, бог створить нову історію, нове завершення безкінечності,…

Читати далі...