2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

Період, під час якого писалася ця книга, був справжнім випробуванням для мене. До всіх старих навантажень додалися нові, й усе це треба було втримати в рівновазі. Вірші стали розрадою і відбитком внутрішньої роботи з подолання кризи. Внутрішній голос виявився не таким благим, як його звикли малювати, той рев і крекіт ще тільки треба було навчити співати. Книга була опорою для нового кроку по все більш тонкому льоду над безоднею, і тепер може стати в нагоді всім, кому доводиться йти схожими маршрутами до…

Читати далі...
2016 – Тріщина в Пустоті (Книга на продаж)

2016 – Тріщина в Пустоті (Книга на продаж)

Музичні гурти полюбляють заявляти "це найкраще з того, що ми робили досі!", і часто потім видають зовсім і не найкраще... Але у випадку цієї книжки можу точно заявити – тут зібрані дійсно найкращі речі з написаних мною за останній час. Книгу було закінчено ще в минулому році, однак із публікацією довелося зачекати, оскільки сподівався перемогти в літературному конкурсі видавництва "Смолоскип". На жаль, перемоги не сталося, тому презентую свій доробок вже традиційно – в електронній формі, у форматі pdf та epub. З fb2…

Читати далі...
2014 – Ландшафти і драми (Книга на продаж)

2014 – Ландшафти і драми (Книга на продаж)

Ну, що ж, любі друзі, намагався подовше відкладати цей момент, щоб не стратити, та схоже, більше відкладати нема сенсу. Пишу я давно, але, мабуть, справді варті речі стали виходити з-під клавіш лише пару-трійко років тому. В цей час сформувалася книжка під назвою "Ландшафти і драми", котру я довго тримав у відкритому доступі, але анонсував мінімально, бо... бо гладіолус, а вірніше, зайнятість іншими справами вкупі з певною непевністю в собі (пардон за каламбур). Тепер, переглянута і як то кажуть "перероблена і доповнена", книжка…

Читати далі...
Блискавка

Блискавка

Імена забудуться, як блискавиці, але світло їх запалить довгий слід вогню на лані часу, він зробить день, і ти будеш радіти дню, вдихнеш їх попіл, у душі зібравши саміт солідарності колишніх протилежностей, споруда майбуття – вчорашня мрія, той кристал чуття, чиїми гранями ковзали предки у бажанні трансценденції, як А та Я, як альфа і омега, плюс і мінус на всесвітніх полюсах – збирали сили, щоб вграти з окраю на край потоком світла з усіма відтінками блакиті в потужності розпеченого білого гіллястим стовбуром…

Читати далі...
У грозах…

У грозах…

Життя жадає вийти в грози, торкнутися стихії… обпектися, програвати тисячі боїв і – плакати, пізнаючи відтінки смаку сліз, сліпе, наївне, вже так бажає мати зір, і тягнеться до світла, переслідує запекло ціль під перехресними вогнями, на перелогах мрії за надію тримається з останніх сил, щоб через тисячу падінь поцілувати небо квітами – корінням двері в літо відчинити у серці темному зими…   …життя запекло жадає жити, б’ється і дихає… б’ється і дихає… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
[…]

[…]

Ноти зберігають голоси світанків,будь ласка, продовжуй грати! –ми наближаємось до чогось дивовижного…воно зростає двома пелюстками,чорною й білою… між ними виникаютьусі кольори –райдуги… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Метаморф

Метаморф

Пензель відпускає штрих, і фарба є більше не фарба, а мова… про що ця картина, про що свідчить промінь у танці кольору, куди прочиняються стулки слова?..   …я за порогом, я намалював своє життя, буття торкнулось майбуття, і все не так, як голос ззовні напророкував, наврочив, полотно ґрунтів порожнє змах руки перетворив на сад із музикою бджіл у кронах й гронами плодів у намозолених долонях, втрачена невинність плямою червоною на простирадлі й жодного жалю в очах…   …я – повивальна баба бога,…

Читати далі...
Структурний аналіз

Структурний аналіз

Як воно звучить? Як виглядає? Яке на запах?.. і на смак?.. я беру кожну літеру в слові «щастя» і піддаю структурному аналізу, бо саме там, між атомів, ховається відповідь на запитання, як і що відбувається, що походить з чорнил пера, коли воно торкається незаймано білого аркушу й проводить борону полями драм стомегаватними волами, заспівує осанну всім речам, бо кожна річ колись досягне слави, бо кожна річ – історія, і кожне «я» в собі ховає значно більше літер, ніж одна… Обкладинка: Darkzero +…

Читати далі...
Був…

Був…

Заснув і вийшов крізь скло у найтемнішу мить, не встиг лишити слова по собі, на подушці сам відбиток голови один, мов крапка, троїться у дзеркалі сльози… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Храм Водню

Храм Водню

І. Пізній світанок, червона стежка через ніч, не видно нічого, сама відсутність, яка від дотику перетворюється на простір у колі зіниці, тоді розумієш – ти – перший фотон у промені, мусиш розсіятися на відтінки, паттерни поведінки на светрі нейронів, гімнастику тривоги і любові в полум‘ї бажання й голоду, у храмі неспокою водню...   ІІ. Оманлива цілісність повна пустотами, реальність складається нотами... нотами... словами такої складної мови любові й болю, люболю, люлю, О! Вибухає водень, палає водень із домішками вуглецю, під тиском життя…

Читати далі...
Холодно…

Холодно…

Рудоволоса жінка знімає сукню, оголюючи білосніжну шкіру, з кожним сантиметром руху тканини – сивіє, вкривається хутром, випростується над обрієм, титанічна вовчиця, в очах палахкотить агресія, ми занурюємось у морози, ця гра циклічна, можливо, закінчиться скоро, але холоду в космосі більше, аніж тепла, наш сонячний бог старіє, наш сонячний бог червоніє – все більше із кожним нашим витком по спіралі, до архіву сліпого годинникаря, він гладить повільно вовчицю срібну, вона ковтає впольовані сни з язика… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Амбівалентність

Амбівалентність

Світанок пестить темінь хмар – еротика взаємної апофатики, фарби змішуються спіраллю – заворожує гра агресивного акту взаємної гармонізації миттю аннігіляції – так становиться життя під дією гравітації і ритму фрикцій під напором наміру, існування сонця означає кидати бісер перед чорною дірою, це все так природньо, до болю природньо, що я на мить виходжу за межі мови, туди, де на берег реальності накочують мрії, відбиваючись у моєму дзеркалі… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х.

Читати далі...
Таємна мова

Таємна мова

Мені здається, я знаю, про що ти, коли обличчя листопада за вікном змарніле убирається в грудневий покров, коли світло біле пестить плечі натомлені крізь фіранку, коли тепло половини світу занепадає і його залишок у чотирьох стінах зростає різко у ціні, коли час тече так нудотно повільно, і сутінь ховає в повітрі таємницю, я жодного слова не розумію, але відчуваю, про що ти... Обкладинка: Darkzero + М.Х.

Читати далі...
Деміургія

Деміургія

Цей бог – сліпе осердя пустоти – порушує спокій глибоким ударом – Ом-м-м-м-м-м-м!.. – і все, чого не було – стало бути, кров оживляє пітьму, народилися монстри, голодні і спраглі гармонії звірі… чуєш? – шелестять оглашенні крила, і розгоряються зірками очі, наливається достиглий вибух, з крони судин відривається чорний плід: Хай буде світло! – в безмежжі звучить… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. Hearts of No Light by Schammasch

Читати далі...
Минуще

Минуще

...про час і про розвиток повинні промовляти кращі символи: вони мають бути хвалою і виправданням усього минущого! Творити – ось велике звільнення від страждань і засіб полегшити життя. Та щоб бути творцем, треба зазнати страждань та істотних змін. Фрідріх Ніцше. "Так мовив Заратустра" Ковадло творіння… Коли зіниця вийде з берегів – нема руйнації, саме конструювання, все – одне, все – одно, вогонь роз’єднує і синтезує – знов, благословляю вічно тимчасове, час – кровоносна судина в плетиві пустоти, не триває – ніщо, та…

Читати далі...
Fatum

Fatum

Так важко вірити на фоні лісових пожеж у справдешність твоєї мови, отруйний дим затуляє обличчя любові, на троні дня сидить математика виживання, зачаровують її роги і вправність її рухів, я забуваю, що вона – твоя сестра, її руки розчахують простір великого нівчев‘я, де ти існуєш, та я – не можу його розгледіти за туманами, мушу вдихати і видихати – розплутувати клубок твоєї загадки, хоч би як пекло нутрощі, хоч би як било море в повіки зсередини, я вивчаю цю акробатику кореляції натяжіння,…

Читати далі...
Соліпсизм

Соліпсизм

Світ простягує мені істини,наперебій торочить слогани,я не чую жодного слова,білий шум на очах сріблиться,провалився в себе, як під лід,і там відкриваю простір,заповнений рідиною мовипрямої, до самого серцяпромови, і в ній нема жодногозмісту, лиш форма, порожня,заплутаний промінь у товщі води,мандрівка між голодом і любов‘юу спробах доторкнутися краси… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://www.youtube.com/watch?v=miPWHIYodJo

Читати далі...
Пісня піску

Пісня піску

Я – малюнок божої руки сліпої (вона існує у формі поля), нетривкий колір на лініях піску, і кожна істота, незалежно від поту і крові, верне до шуму моря множини, оглушивши пустотою того, хто лишився тут, на березі, бог – дитина, яка навчається рідної мови, по нотах нашого гуку її розбираючи, твоя симфонія луною тягнеться за мною понад хвилями, утомленою рукою підхоплюю ритм, на свій (тепер уже) манер наспівую мотив… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://www.youtube.com/watch?v=Sm3x-X5NcEE https://www.youtube.com/watch?v=-DDePrlB2Z4

Читати далі...
Епітафія моєму Батьку

Епітафія моєму Батьку

Смерть є неминучим актом приземлення, і від багатьох факторів залежить те, як саме ми зробимо це: чи вріжемося в бетон посадкової смуги, а чи м‘яко опустимося та зупинимося в призначеному місці. Літак рухається в потоці часу без нашої волі, багато різних вітрів коливають траєкторію, сила тяжіння безжальна, та й ресурс машини обмежений. Іноді в нас нема навіть шансів посадити літак нормально, сила обставин незрівнянно вища. Але коли курс життя хоч наскількись піддається корективам – треба не втратити можливість і спробувати зробити вихід…

Читати далі...
11.10.19

11.10.19

Збери докупи сонячні роки в букет – і дихай ароматом, діли повітря з травами, небесним кобальтом масти лице, по ложці додавай в солоне море спогади, аж поки не залишиться лиш терпкість – у куточку усмішки та ока…

Читати далі...
Евлогія моєму Батьку

Евлогія моєму Батьку

Сьогодні вночі, на 69 році життя, помер мій батько, Холявін Єгор Тимофійович. Такі події наносять глибокі рани людям, нанесено глибоку рану і мені. Я захищаюся від болю доступним мені способом: частково перетворюю його на текст. Таким чином я можу затиснути рану і пережити це. Мій батько прожив складне, але дуже правильне життя. Весь час він намагався гармонізувати і вдосконалити простір довкола себе. Технічна праця на багатьох фронтах була для нього не просто засобом виживання, але справжньою творчістю, кожну справу, за яку брався,…

Читати далі...
29.09.19

29.09.19

Люди, яких я не знав, дзеркала, які відбивали ландшафти, де я не бував, майорять фотографіями на екрані, як листя по той бік вікна, аплодують пришестю розкішної осені… Обкладинка: Darkzero + mix by М.Х. https://www.youtube.com/watch?v=uVpcuAi1Gos

Читати далі...
24.09.19

24.09.19

Хвилі пестять берег, співом ллються у безодню голови, я ковтаю сіль часів, два обличчя дивляться в дві сторони, два полюси, чим ближче ти дійшов до світла, то більшу ти відкинув тінь…

Читати далі...