Instaвірш. Поезії Максима Холявіна

Терапія

І. Відсутність осуду дозволить запустити руку в нутрощі, намацати пухлину і повільно витягнути з пітьми на світло, де вона повинна розтанути в процесі спокути і виправлення… ІІ. Як вижити після такого звиху? Як виправити, як зашити такі розриви? Ми зайшли далеко за рису поняття провини, на цьому рівні вже не працює інструмент осуду, тепер тільки…

Читати далі

Instaвірш Pack #52 – Кома жовтня

Важкі кити і кораблі висять в повітрі між вітрів з натертими боками, стогнуть стиха, колихаючись на висхідних потоках, тримаючись за якорі в приборканому морі снів, що в спокої хибкому відбиває зорі, що майже не буває в спокої… *** Чарівність проростає крізь танцюючу безглуздість, знаходячи притулок в змозі насолоди: тріпає вітер відклеєне оголошення – слова відшаровуються…

Читати далі

Рубедо

Я примирився з тисячею вір, з мільйонами богів, бо їх списи уже не ранять, їх обіцянки не звисають тягарем з тонкої шиї, а за руками їх вірян уважно наглядаю, зчитуючи наміри, ми всі на рівних в череві Землі, одного поля квіти, одного неба покидьки, наш зір замилений, душа із домішками, змушує тягтись усіх примарне видиво…

Читати далі

Травень 2017

І. Молюся на знуджені полудні без заліза в статичнім повітрі у липні, у полум’ї, що зігріває кожен фібр, і поволі згораєш у напрямку моря, мліючи, повз сади, повз паркани, повз вибоїни, повз мрії, тіла і функції, завмирає життя на вдиху, завмирає десь на годину, затискає до сліз пружину… і відпускає… божественне літо мільйонного року лине……

Читати далі

[…]

Обкладинка: WEB AGENCY Щораз бере образа бачити, наскільки низькою та виявилась сходинка, що ти на неї витратив останні сили й лежиш тепер в калюжі поту, хапаючи дорогоцінний кисень з неба жменями…

Опади

Обкладинка: Krystle Mikaere Вріже, всвердлить, проореш борону і встрягнеш, виточений, вирячений, героїчний, та незчуєшся, не почуєш, за болем, за важкістю дзеркало завішене, радості світло – вогонь, що злітає над вỳглями, долоням – тепло, очам – кіптява, темрява, погляд крота крізь землю, насінина з руки недбалої, прорізається, свердлить, проорює борону, вистеблюється, виквітає- ться… ***

Штрих-код

тонка лінія між молотом і ковадлом, коротка згадка про того, хто там опинився, чи-то через обставини, чи-то через переконання – його справа – сочитися найсмачнішим на світі соком, котрий питимуть потім нащадки, може, якщо декілька строк із підручника зможуть розкрити прихований в лінії світ…

Перша година вересня

Обкладинка: Marta Pawlik І. Ландшафт співає, і немає значення, що він того не знає – ти це знаєш, й того доста, вам на двох цього знання – вистачить. ІІ. Мої мозаїки невмілого сприйняття у дзеркалі, вкритому попелом, залишаться невидимими, бо я не зможу дістати їх з-за того боку скла, доведеться самому їх перебирати, відчуваючи, як до…

Читати далі

Безпосередність

Фото в обкладинці: Kristian Seedorff Реальність – жало променю в розбурханій хмарі живого, опівдні в жовтні, коли дерева яро в небо б’ють тілами в знак присутності, і вітер точить лінзи з солі, щоб ти бачив правду прямо, ось, перед собою, ось, ось! О! Сонце! Ось це! Це… 777 – Cosmosophy by Blut Aus Nord

1 2 3 4 41