Instaвірш. Поезії Максима Холявіна

Холодний вірш

Закутатися в реглан –
максимальний захист,
якого удасться добитися,
будь-які стіни ламаються
легше, ніж плоть, а плоть,
як відомо, слабка, тому
я дрижу з остраху і від захоплення
перед видивом хмар,
що ковтають увечері сонце,
обіцяючи шторм уночі
і пониження температури…
Пам’ятаєш, як ходять жінки,
що малих заганяють у дім на вечерю,
в оцих своїх мішкуватих кофтах,
надійних мішкуватих кофтах,
уособлюючи тотальну безпеку
ліпше від броніків і шоломів,
що віщують недобре, їм не страшно
від того, як видовжилися тіні,
їм не страшно, що хмари несуть
сюди зливу, тому, коли я бачу їх –
між секунд прочиняється змога
побачити диво – там, куди досі
не виникло й гадки дивитися,
і від дива особливо так серце
стиснеться, вдихнеш і видихнеш…
…і час побіжить за малими вслід…

Обкладинка: Ronald Yang та Jason Blackeye

екзистенціямиттєвістьрозчинення в просторіспоглядання

Максим Холявін • 2015.07.21


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *