Instaвірш. Поезії Максима Холявіна

2016 – Тріщина в Пустоті (Книга на продаж)

Музичні гурти полюбляють заявляти “це найкраще з того, що ми робили досі!”, і часто потім видають зовсім і не найкраще… Але у випадку цієї книжки можу точно заявити – тут зібрані дійсно найкращі речі з написаних мною за останній час. Книгу було закінчено ще в минулому році, однак із публікацією довелося зачекати, оскільки сподівався перемогти…

Читати далі

2014 – Ландшафти і драми (Книга на продаж)

Ну, що ж, любі друзі, намагався подовше відкладати цей момент, щоб не стратити, та схоже, більше відкладати нема сенсу. Пишу я давно, але, мабуть, справді варті речі стали виходити з-під клавіш лише пару-трійко років тому. В цей час сформувалася книжка під назвою “Ландшафти і драми”, котру я довго тримав у відкритому доступі, але анонсував мінімально,…

Читати далі

Обкладинка: Giovanni Arechavaleta Війна іржавим цвяхом в грудях провертається, віпасана – це як ріка, що вийшла з берегів, і всі гострі предмети під поверхнею вод розчиняються. Бомбами прокреслена межа, кістлява рука плеча торкається, ти усміхаєшся – вода проливається за, у вічність без дна і з небес повертається… ***

Листопад (V)

Обкладинка: Yoal Desurmont Саван осанною осідає на щоки мереживом – в найчорнішу годину умащує білим, і час завмирає на вдиху – шуми обтікають із нього по стінах столітніх, і барви з ними – стікають в безбарв’я, в очах темніє, повіко небесне лягає, кружляють тінями по вулицях сни…

Листопад IV

Обкладинка: Alex Knight Ввечері чутно, як тихо співає genius loci, предмети в тумані сплітає в орнаменти значень, і тіні до тебе звертаються, вуха вібрують, я провалююся в сутінь існування між секунд, я знаю! знаю… знаю… знаю… …кола дзеркалом ідуть…

Листопад (ІІІ)

Обкладинка: Macie Jones Не знаю нічого, нікого не знаю – торкаюсь поверхні холодного дзеркала тільки: там листя кружляє, вкладаючись тихо під ноги гігантів зелених, щоб хмарами стати, що в напрямку Сонця з гілок відлітають…

Листопад (ІІ)

Обкладинка: Annie Spratt Лунка тиша моєї присутності відбивається від чорних тіл дерев – я зупиняюся – в повітрі зріджуються сни, і тисячі блакитних ранків уміщуються ув одній сльозі, яка мішається з туманом – в диханні безмежжя… тане… тане…

Листопад

Обкладинка: Jonah Pettrich Опадають міфи, маски осідають, останнє слово кружляє додолу, моє гілля лишилось голе, душа небу холодному обійми розкриває, і завертаються від захоплення корені під покровом минущого, що стало минулим – шарфом із золота на горлі на межі застуди – захищає якорем, щоби в блакиті тій не потонула, не захлинулася у захваті безмов’ям…

[…]

Обкладинка: Meta Zahren Моя рука на твоєму серці зберігає тепло, моя рука затерпла і перетворилася на дерево, вже майже не доносять нерви імпульси, і я майже забув, навіщо все це, я майже помер, тримаючи вогонь, вже майже скам’янів, мов той монах, що досі медитує, вже кілька століть, але ледь-ледь здригається рука – серце тріпоче, значить, я…

Читати далі

H.E.R.

В мовчанні храм Її, і кожне слово, що зірветься з твоїх губ, зруйнує мить присутності, я можу безкінечно загортати кожен слід Її у вірші, змушувати їх світитися, немов прадавні мандали, але щоб ти міг пізнати Її, мусиш сам переступити цей орнамент, та увійти до Її обителі…

[…]

Обкладинка: Greyson Joralemon Тобі хотілося би втримати цей клубочок в руці, ти ловиш його, а він прудкий скаче весело по кімнаті, мов сонячний зайчик, ти дитинно суворо на нього махаєш тонким пальцем, промовляєш слова виховання, а він просто стрибає й котиться, а він просто стрибає й котиться, нагадуючи, що ти – просто дитина, а світ…

Читати далі

Потойслів’я. Жовтень

Безжальний простір жовтня розриває межі моєї свідомості, і я задихаюся перед величчю поля сутностей за відсутності слів, мій мозок сприймає більше, ніж руки можуть дотягнутися, ніж прибори здатні поміряти функції – без літер, функції – без імен…

1 2 3 41