Київська зона бойових дій
Ще одна цитадель. Мабуть, такими спорудами забудовники хочуть витіснити все, що в Києві лишилося автентичного.
Як я вже неодноразово зазначав, життя в Києві для культурної людини ліпше скидається на бойові дії. Чергувати день і ніч попід адміністративними будівлями треба не прихильникам політичних персоналій, а саме соціальним активістам, що борються за збереження історичного спадку і просто гуманність простору свого життя. Забути про роботу до дозвілля, переїхати в намети на тротуарах і майданах. Бо як тільки Олександр Бригинець постить у facebook новину про якесь позитивне зрушення, якусь перемогу – тієї ж миті опріч з’являється новина про якусь нову атаку. Така собі чехарда. Складається враження, що існує ціла армія ворожих усьому гарному сил, що тільки й чекають, поки захисники розслабляться.
МЗС не полишає спроб знищити Пейзажну алею. Захисники втомлено позіхають («що, знову?..») і збираються знову ставати на захист. Чи є сенс вкотре повторювати, що це культурний об’єкт, привабливе місце для туристів, просто гарне місце, необхідне для відпочинку душі та тіла киян? Кожному здорово мислячому громадянинові це зрозуміло без пояснень. Однак людям, засліпленим навіженим прагненням самих лише грошей, навряд чи це буде зрозуміло. Хоча для себе вони завжди прагнутимуть гарних речей. Просто далі від квартири чи котеджу вони не бачать сенсу творити і підтримувати красу. Тільки свічки ставити. Хмарочоси – то заупокійні свічки європейської цивілізації. Розпродати все – мета невігласів. І їм ніколи не второпати, що разом з усім вони продають і себе також. Бо нічого не залишиться їхнього, а з часом нічого буде ані продати, ані купити. А створювати самотужки вони нічого не вміють. Ну то добре, це їхні особисті складнощі. Але ж громадськість уже багато разів показала, що справа не пройде, що тут ворота закриті, що неможна і не дадуть винищувати ще один історичний символ Києва. То чого ж вони добиваються? Ненависті? Бійок? Судів? Чи це, може, такий химерний постмодерний спосіб тренування мас з обстоювання своїх прав та інтересів?
Важко взагалі сказати щось нове про це все. Жителі не полишають оборону, їхні супротивники не припиняють атаку. Для збереження історичної спадщини і сучасної культури, тобто всього того, що й зветься «Україна» в Києві, – громадянам треба боротися до кінця, а забудовникам і замовникам – позбавитися своєї запеклості.
Поки писав це – отримав ще новину – на Андріївському вже починає ворушитися ще одне варварське будівництво ТЦ «Андріївський Плаза». Враховуючи закритість Андріївського узвозу від масованого транспортного руху і загрозливість нової будівлі для історичних пам’яток навколо роблять чергову меркантильну затію нонсенсом, який, тим не менш, стає реальністю.
