Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #6 – Світло і пил

Попереду так безкінечно довго, ми такі безкінечно короткі, що зору не стане докинути стріли до горизонту подій, мій здогад зухвало сміливий, що все ще можливо, бо вічний цей пил… *** Перемазані глиною люди, чия доля записана зморшками, чия доля рясніє сивинами – у століттях лишились невидимі, в хроніках залишились без імені. Споруди тільки бовванять і…

Читати далі

По той бік слів

…Філософське мовлення часто ображає красу, викриваючи її буцімто безглуздість. Просто мовлення як засіб інтелекту зазвичай шукає в речах суто механічний «глузд», тобто – користь. Краса не має користі, бо сама по собі є користь, є вираженням довершеності речі відносно уявлення про неї тут і зараз. Уявлення змінюється разом із чутливістю істоти, із мірою її знання…

Читати далі

Instaвірш Pack #5 – Світанок серпня

Віщують сутінь року цвіркуни, акомпанує першій скрипці сарана, в зелених стільниках течуть меди в малі долоні сонячних дріад. Смичком по серцю в’ється дивний сум, співає по колоссю рух серпа, збирає в полог літа квіти довга тінь, готуючи вбрання на жовтий бал. Відносить з порога сухі слова вітрами з-за обрію темного завтра, махає руками руда трава,…

Читати далі

«Горизонтальний» світ. Частина 2 – Робітники сцени

Я задумався про те, які цілі переслідує той, хто сповідує інституціоналізм? Чи зробити суспільство “шлунково задоволеним”? – Та ніби ні, адже з’ясування питання керування спільним навпаки вивільнює час і сили для занять красою життя. Але чому ж тоді така зав’язаність на матеріальному, що буцім відкидає культурну сферу, зосередившись суто на речовому боці людських відносин? Чи…

Читати далі

«Горизонтальний» світ. Частина 1 – Естетика та утилітаризм

Ми вийшли з вертикального світу ієрархічних структур. Перед нами розкривається поле свободи та демократії, омріяний ідеал учорашніх митців та революціонерів. Нібито все ок, але разом із новою епохою постають нові проблеми та виклики. Як то кажуть, «не все так просто». Капіталізм (супутній сучасній демократії) є новим пристроєм в руках падких на ігри лисих мавп, і…

Читати далі

Instaвірш Pack #4 – Міфи

Насіння падало на камінь, насіння створювало ґрунт, насіння помирало раз за разом, насіння, врешті, проросло, знайшло свій колір і любов, і гру… *** На темну сторону відходить Персефона, туди, де мандрує тінями Аїд – із острахом відкриває діва у серці любові великої потребу пітьми. *** Будівельник раю відчуває смерть у серці кожної цеглини, у мармурових…

Читати далі

Instaвірш Pack #3 – Чай

Відлетіло літо в зиму, вітер сумно в глеку заспівав, у водах цих навколоплідних повинна народитися любов нова. *** Серед безкінечності спраги в пітьмі утроби Пустоти народилась краплина чаю і падає – диво – на губи твої. *** Слово «люблю» опускаю в чайник – буде чай міцніший, і тобі тепліше в правдивій тиші. ***

Гучномовець

Віршова гілка віднині називається “Instaвірш”. Чому? Тому що на часі ця назва найкраще описує підхід до написання поезій. Докладніше з тим, що таке instaвірш можна ознайомитися в оцьому нарисі

Нова Вавилонська вежа. Фундамент

Тобі може хотітися винайти велосипед. Однак ти ніколи не зробиш цього, тупо розмахуючи молотком. Потрібно вчитися, потрібно знати, де застосувати силу, а де – інтелект, де бити, а де крутити. Розрахунок і жменька мистецтва творять дива. Так само і в громадському будівництві. Суспільство – стихія, пожежа амбіцій – подекуди примітивних, подекуди витончених і високих. Окріп…

Читати далі

Інставірш Pack #2

Зал очікування зі скла, за вікном поїзди дзеленчать, рейки стогнуть, течуть вогні, поспішають довкола усі – я – ні… сиджу в стороні. *** Пролийтесь, хвилі, химерні мушлі лишіть у піні днів минущих… *** Коли засохне глина на руках й паралізує нерви втома, бо напрям коренів – пітьма, на мить поглянь у небеса – там згодом…

Читати далі

Не плутай себе з V, постукуючи по клавішах свого ноутбука

Пам’ятаєте чудове кіно «V is for Vendetta”? Там у кінці чувак підірвав англійський Парламент під увертюру Чайковського. З тих пір «маска Ґая Фокса» стала жаданим символом усіх незадоволених існуючим порядком речей. Та чи правильно ми розуміємо підірваний Парламент? Здавалося б, символ простий, як палка, – «бери коктейль, пошли домой». Але в реальності того виявилося замало….

Читати далі

Робота, яка зробить із нас людей

З паном Романом Співаком я познайомився по роботі. Оскільки у ВГО «Ефективний власник» з ним спільна тема, ми спілкувалися про діяльність пана Романа у сфері впровадження енергоефективності. Почувши реальні історії про те, як люди, незалежно від віку і статків спромагалися зробити собі тепло і економно, я зрозумів, що творчість – одне з базових прагнень у…

Читати далі

Instaвірш Pack #1 – Спека

Роздягнути тебе від ролі, зняти спіднє, покров хибних віддзеркалень і страждання – буде вітер тільки в флейті тіла… і над квітами звучання. *** Мені здавалося, що стерлася давно ця загадка з порядку денного, але вона так само там, серед гілок, у затінку засмажених будинків, відданих на поталу сонцю липня. ***

Гучномовець

Сто років не оновлював “гучномовець”, пора залагодити цю прикрість, тим більше, що справді маю новини. Після роздумів “за жисть” вирішив, що пора свою творчість дещо структурувати. Досі моя писанина валилася на френдів і підписників у довільному ритмі, до того ж, перемішувалися між собою вірші та статті, а через вади сервісів sharing’у важко було відрізнити одне…

Читати далі

[…]

Цей спалах короткий в душі не побачать ніколи… Надіюся, в серці торкне він поверхню води, і підуть нею хвилі відлуння достатньо широкі, щоб торкнулось тепло через шкіру твоєї руки…

[aftermath]

І справа в тому, що нікому не втекти від стрілки на годиннику, що всіх стриже під нуль, лишаючи розгубленими: хто ми? нащо все? чому так боляче? Дорослі… тріснули, мов глеки, і утекло все молоко дитинства в землю, вітер холодить порожні груди, і добре, якщо хтось за руку візьме й скаже, мов старий і мудрий індіянець:…

Читати далі

Вірші з нотатника (ІІ)

У героїв майже ніколи не лишається власних імен, на землю падають насінням – рясніють ланами іменням квіток польових. *** Лезами женці проводять по стерні, додолу хилиться колосся і трава, по жмені з кожного, кого колись любив, духмяні спогади вдихати вечорами, допоки збіжжям сам не став пахучих бур’янів в руці когось, кого, можливо, і не знав,…

Читати далі

Будинок барона Штейнгеля (інтер’єри)

Декілька років тому мені з Дружиною пощастило потрапити всередину будинку барона Штайнгеля. Інтригуючий фасад приховує не менш цікавий інтер’єр, де кожна кімната може розповісти чимало історій. Стіни ввібрали в себе дух декількох епох, у закутках куйовдяться тіні, в повітрі висять спогади… Не знаю, чи досі там усе так, як на цих уже застарілих фото, але…

Читати далі

Кровоносна система милосердя

Поширився нині мережею американський анекдот: Якось у гостях в своїх друзів, я спитав у їхньої маленької доньки, ким би вона хотіла стати, коли виросте. – Президентом! – впевнено відповіла дівчинка. – Вау! – сказав я, – а що ти зробиш у першу чергу, коли станеш президентом? – Я забезпечу дах над головою та їжу всім…

Читати далі

1 10 11 12 13 14 34
%d блогерам подобається це: