Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #13 – Інтроспекція

Я – тінь від моноліту, вир від видиху Пустоти у потік… *** Я – око тайфуну, море, солона точка падіння світла шаленого наміру жити… *** Я – райдужний образ між крапель пролитого богом недбалим у пітьму молока… ***

Напрямки у пітьмі

Логіка ігнорує абсурд дійсності, відкидає його, вперто вимагає від подій (пробачте за тавтологію) логічності, ясності. Це – така сама маячня, що й умовляти ґвалтівника під час ґвалту «не коїти гріха», звертаючись до його сумління. Дійсність, коли всі вже подумавши, зважились, а зважившись, не думають, пізно заганяти в рамки здорового глузду. Руку, що вже наносить удар,…

Читати далі

Instaвірш Pack #12 – Темний храм

Гері, адже мандрує. Мар’яні, адже запалює маяки. Сакральне To put it in words, To write it down That is walking on hallowed ground Depeche Mode, “Sacred” Вогонь в лабіринті керує крок – під ногою дрижить канат. Мушлі дивні кладе хвиля на пісок, забираючи письмена. Заворожує погляд героя загадкова непрямота. Біля темряви серця солодко дзвенить нитка…

Читати далі

Angelic Holograms

Читаючи Юнґа, раптом розумієш, що “я” – то просто аватар, голограма з дзеркала свідомості, у яке дивиться несвідоме. Воно таке мале у бурхливому морі життя, його бентежать потужні голоси первісного, нестримного буття, йому загрожують хвилі. “Я” таке відмінне від усього того безформного, але живого існування, котре проступає крізь риси богів і демонів, але водночас воно…

Читати далі

Баляда про творчий дух

Ми чинимо погано, бо живемо погано, і живемо погано, бо чинимо погано. Таке замкнене коло виходить. І розірвати його може тільки вольове творче зусилля. Повинен бути присутній «творчий дух». Цей геній притаманний людям, адже творчі люди, лідери народжуються всюди й повсякчасно. Не завжди вони спрямовують свої сили в правильне русло, часто помиляються, але, еволюціонуючи, згодом…

Читати далі

Втілення («входження в тіло») ідеї в реальність завжди супроводжується її деформацією. Прагнення жити, що стало деревом, не поступаючись наміром, набирає форми, відповідної до середовища й часу, в яких дерево народилося й виросло. Деформація – ознака живого. Саме тому, мабуть, естетичне почуття вимагає недовершеності або акцентів у мистецтві. Занадто досконале вираження ідеї, наприклад, у скульптурі, викликає…

Читати далі

Instaвірш Pack #11 – Злаки

Святкувати круглі дати трошки банально, тому давайте святкувати квадратні. 11 пак інставіршів означає, що вже 11 тижнів не минають без творчого слова, а отже 11 тижнів мали хоча б одне, хоча б невеличке осяяння, що відлилося в слово. Хай слова в нашому житті не заважають, а допомагають. Осіннє гірке молоко, в ньому плаває сонне Сонце,…

Читати далі

Спогади без прив’язки до дат

Придбав книгу «Маріуполь. Останній форпост». Це збірка журналістських текстів і фото, присвячених подіям минулого року в Маріуполі. Можна більш-менш точно простежити хронологію подій. І хоча я би провів глибшу аналітичну роботу, спробував би точніше розібратися в мотивації та страхах нашого народу (адже досі нам не вистачало саме відвертої розмови про наболіле, того сумнозвісного «діалогу», про…

Читати далі

Вічно втрачений рай

Мені здається, що наявність явищ, як-от “інтерес” чи “амбіції” унеможливлюють вирішення суспільних проблем і виконання політичних завдань виключно технологічним шляхом. Для цього суспільству потрібно було б стати цілковито логічним, а отже – механічним. Інтереси й амбіції існують у вимірі відчуттів, а отже й засоби менеджменту для них повинні бути відповідними. В усі часи менеджментом почуттів…

Читати далі

Instaвірш Pack #10

Нічого немає… збираю крихти, одна за одною, ось уже жменя – хлібу… і весь той пил, що несе над землею, учора був цеглою веж, на нього долоню хтось інший вкладе колись, і збере по жмені нові сходи в безмежжя по той бік слів… *** Зніми пилюжні фіранки з очей моїх, промий моє вікно, а краще…

Читати далі

Instaвірш Pack #9 – Міжсезоння

Міжсезоння занурює в мене руки й грається із серцевим ритмом, перебирає пальцями спогади, дні збирає в намиста довгі, обертає довкола тіла, дзеленчать бісерини, мов голос, що вічно запрошує жити… *** Дожити до тих часів, коли, сидячи на горбах, одне одному салютуватимем чашками чаю на знак поваги до опікуваної краси єбенів… ***

Геть від слів!

Мова несе на собі дуже багато функцій. Без мови неможливе життя людського суспільства. Але слова – то не вся мова, і не так уже й добре слова відбивають реальність. Слугуючи якорями для запам’ятовування понять, вони можуть вводити в оману. Розум лінивий, тому завше воліє зачепитися за якомога більш прості та зрозумілі речі. Тому гасла і…

Читати далі

Instaвірш Pack #8 – Vaporwave

Ковтає кожний ранок скрик, поки шукають очі мрії колір між речей, а на подушці – сіль, і ми – суцільний біль, а доля – кулька для Pinball 1973. *** Зачаття – pinball, відтягнув – відпустив, понеслась вірогідність полями можливостей, учора – клітина, сьогодні – хто ти? Між полиць супермаркета незграбна тварина. *** Токіо – перший…

Читати далі

Одноборства. 2 – Гра на рівних

Правила гри виникають серед рівних. Поки присутня нерівність (не важливо, який клас чи яка соціальна група опиниться при цьому у виграші), егоїстична природа людини підохочуватиме її залізти ближньому на голову і звісити ніжки. Звісно, це супроводжуватиметься насильством. І краси в такому поводженні не буде, тільки розбещення одного і страждання іншого. Зрештою обидва впадуть у яму….

Читати далі

До свят…

Навіть найпрудкіший бігун, рано чи пізно, втомиться (цей марафон тягнеться століттями), але дістатися мети необхідно і треба, тому хоч би черепахою, а матиме вчорашній бігун повзти у напрямку своєї мрії… Дехто опиняється поза межами будь-якої бравади, там, де закінчилися красиві слова, і далі треба тільки діяти, зішкрібуючи залишки сил зі стінок серця. Мабуть, кожний герой,…

Читати далі

Instaвірш Pack #7 – Off…

Я всередині кожного з них – навіть коли повний гніву, я всередині кожного – навіть коли не люблю, кожна нота чужих почуттів, наче вібрис, торкає вії, і я чую приховані в черепах голоси. *** Пісок під ногами змінився склом, знизу піна малює на чорній безодні, я знаю, ця тиша повинна тріснути, пустота довго в спокої…

Читати далі

Одноборства. 1 – Культура нападу.

Роздуми мурахи-фуражира Про одноборства часто співають мантру «це тільки для самозахисту». Благородно, але, як на мене, не відповідає дійсності. Всі одноборства, де практикується атака, можна використати для нападу, і гарантувати, що передані знання не зашкодять іншим, неможливо. Мантра про «самозахист» повторюється, аби переконати себе в чистоті та законності намірів, і це тільки шкодить справі. Бо…

Читати далі

Спіймана instance…

Сьогодні позачерговий пост у віршах, бо не можу не відмітити цей день, коли вперше відчув, що Сонце вже пірнуло в осінь, і тепер ми увійшли в містичний простір міжсезоння, коли з видовжених тіней на нас визирають дива. Перший день, коли Сонце минуло точку невороття над обрієм, міжсезоння лягло розламом у тінях, терпких, мов цикорій, згусло…

Читати далі

Instaвірш Pack #6 – Світло і пил

Попереду так безкінечно довго, ми такі безкінечно короткі, що зору не стане докинути стріли до горизонту подій, мій здогад зухвало сміливий, що все ще можливо, бо вічний цей пил… *** Перемазані глиною люди, чия доля записана зморшками, чия доля рясніє сивинами – у століттях лишились невидимі, в хроніках залишились без імені. Споруди тільки бовванять і…

Читати далі

По той бік слів

…Філософське мовлення часто ображає красу, викриваючи її буцімто безглуздість. Просто мовлення як засіб інтелекту зазвичай шукає в речах суто механічний «глузд», тобто – користь. Краса не має користі, бо сама по собі є користь, є вираженням довершеності речі відносно уявлення про неї тут і зараз. Уявлення змінюється разом із чутливістю істоти, із мірою її знання…

Читати далі

1 10 11 12 13 14 34
%d блогерам подобається це: