Персональний сайт Максима Холявіна

Вічно втрачений рай

Мені здається, що наявність явищ, як-от “інтерес” чи “амбіції” унеможливлюють вирішення суспільних проблем і виконання політичних завдань виключно технологічним шляхом. Для цього суспільству потрібно було б стати цілковито логічним, а отже – механічним. Інтереси й амбіції існують у вимірі відчуттів, а отже й засоби менеджменту для них повинні бути відповідними. В усі часи менеджментом почуттів…

Читати далі

Instaвірш Pack #10

Нічого немає… збираю крихти, одна за одною, ось уже жменя – хлібу… і весь той пил, що несе над землею, учора був цеглою веж, на нього долоню хтось інший вкладе колись, і збере по жмені нові сходи в безмежжя по той бік слів… *** Зніми пилюжні фіранки з очей моїх, промий моє вікно, а краще…

Читати далі

Instaвірш Pack #9 – Міжсезоння

Міжсезоння занурює в мене руки й грається із серцевим ритмом, перебирає пальцями спогади, дні збирає в намиста довгі, обертає довкола тіла, дзеленчать бісерини, мов голос, що вічно запрошує жити… *** Дожити до тих часів, коли, сидячи на горбах, одне одному салютуватимем чашками чаю на знак поваги до опікуваної краси єбенів… ***

Геть від слів!

Мова несе на собі дуже багато функцій. Без мови неможливе життя людського суспільства. Але слова – то не вся мова, і не так уже й добре слова відбивають реальність. Слугуючи якорями для запам’ятовування понять, вони можуть вводити в оману. Розум лінивий, тому завше воліє зачепитися за якомога більш прості та зрозумілі речі. Тому гасла і…

Читати далі

Instaвірш Pack #8 – Vaporwave

Ковтає кожний ранок скрик, поки шукають очі мрії колір між речей, а на подушці – сіль, і ми – суцільний біль, а доля – кулька для Pinball 1973. *** Зачаття – pinball, відтягнув – відпустив, понеслась вірогідність полями можливостей, учора – клітина, сьогодні – хто ти? Між полиць супермаркета незграбна тварина. *** Токіо – перший…

Читати далі

Одноборства. 2 – Гра на рівних

Правила гри виникають серед рівних. Поки присутня нерівність (не важливо, який клас чи яка соціальна група опиниться при цьому у виграші), егоїстична природа людини підохочуватиме її залізти ближньому на голову і звісити ніжки. Звісно, це супроводжуватиметься насильством. І краси в такому поводженні не буде, тільки розбещення одного і страждання іншого. Зрештою обидва впадуть у яму….

Читати далі

До свят…

Навіть найпрудкіший бігун, рано чи пізно, втомиться (цей марафон тягнеться століттями), але дістатися мети необхідно і треба, тому хоч би черепахою, а матиме вчорашній бігун повзти у напрямку своєї мрії… Дехто опиняється поза межами будь-якої бравади, там, де закінчилися красиві слова, і далі треба тільки діяти, зішкрібуючи залишки сил зі стінок серця. Мабуть, кожний герой,…

Читати далі

Instaвірш Pack #7 – Off…

Я всередині кожного з них – навіть коли повний гніву, я всередині кожного – навіть коли не люблю, кожна нота чужих почуттів, наче вібрис, торкає вії, і я чую приховані в черепах голоси. *** Пісок під ногами змінився склом, знизу піна малює на чорній безодні, я знаю, ця тиша повинна тріснути, пустота довго в спокої…

Читати далі

Одноборства. 1 – Культура нападу.

Роздуми мурахи-фуражира Про одноборства часто співають мантру «це тільки для самозахисту». Благородно, але, як на мене, не відповідає дійсності. Всі одноборства, де практикується атака, можна використати для нападу, і гарантувати, що передані знання не зашкодять іншим, неможливо. Мантра про «самозахист» повторюється, аби переконати себе в чистоті та законності намірів, і це тільки шкодить справі. Бо…

Читати далі

Спіймана instance…

Сьогодні позачерговий пост у віршах, бо не можу не відмітити цей день, коли вперше відчув, що Сонце вже пірнуло в осінь, і тепер ми увійшли в містичний простір міжсезоння, коли з видовжених тіней на нас визирають дива. Перший день, коли Сонце минуло точку невороття над обрієм, міжсезоння лягло розламом у тінях, терпких, мов цикорій, згусло…

Читати далі

Instaвірш Pack #6 – Світло і пил

Попереду так безкінечно довго, ми такі безкінечно короткі, що зору не стане докинути стріли до горизонту подій, мій здогад зухвало сміливий, що все ще можливо, бо вічний цей пил… *** Перемазані глиною люди, чия доля записана зморшками, чия доля рясніє сивинами – у століттях лишились невидимі, в хроніках залишились без імені. Споруди тільки бовванять і…

Читати далі

По той бік слів

…Філософське мовлення часто ображає красу, викриваючи її буцімто безглуздість. Просто мовлення як засіб інтелекту зазвичай шукає в речах суто механічний «глузд», тобто – користь. Краса не має користі, бо сама по собі є користь, є вираженням довершеності речі відносно уявлення про неї тут і зараз. Уявлення змінюється разом із чутливістю істоти, із мірою її знання…

Читати далі

Instaвірш Pack #5 – Світанок серпня

Віщують сутінь року цвіркуни, акомпанує першій скрипці сарана, в зелених стільниках течуть меди в малі долоні сонячних дріад. Смичком по серцю в’ється дивний сум, співає по колоссю рух серпа, збирає в полог літа квіти довга тінь, готуючи вбрання на жовтий бал. Відносить з порога сухі слова вітрами з-за обрію темного завтра, махає руками руда трава,…

Читати далі

«Горизонтальний» світ. Частина 2 – Робітники сцени

Я задумався про те, які цілі переслідує той, хто сповідує інституціоналізм? Чи зробити суспільство “шлунково задоволеним”? – Та ніби ні, адже з’ясування питання керування спільним навпаки вивільнює час і сили для занять красою життя. Але чому ж тоді така зав’язаність на матеріальному, що буцім відкидає культурну сферу, зосередившись суто на речовому боці людських відносин? Чи…

Читати далі

«Горизонтальний» світ. Частина 1 – Естетика та утилітаризм

Ми вийшли з вертикального світу ієрархічних структур. Перед нами розкривається поле свободи та демократії, омріяний ідеал учорашніх митців та революціонерів. Нібито все ок, але разом із новою епохою постають нові проблеми та виклики. Як то кажуть, «не все так просто». Капіталізм (супутній сучасній демократії) є новим пристроєм в руках падких на ігри лисих мавп, і…

Читати далі

Instaвірш Pack #4 – Міфи

Насіння падало на камінь, насіння створювало ґрунт, насіння помирало раз за разом, насіння, врешті, проросло, знайшло свій колір і любов, і гру… *** На темну сторону відходить Персефона, туди, де мандрує тінями Аїд – із острахом відкриває діва у серці любові великої потребу пітьми. *** Будівельник раю відчуває смерть у серці кожної цеглини, у мармурових…

Читати далі

Instaвірш Pack #3 – Чай

Відлетіло літо в зиму, вітер сумно в глеку заспівав, у водах цих навколоплідних повинна народитися любов нова. *** Серед безкінечності спраги в пітьмі утроби Пустоти народилась краплина чаю і падає – диво – на губи твої. *** Слово «люблю» опускаю в чайник – буде чай міцніший, і тобі тепліше в правдивій тиші. ***

Гучномовець

Віршова гілка віднині називається “Instaвірш”. Чому? Тому що на часі ця назва найкраще описує підхід до написання поезій. Докладніше з тим, що таке instaвірш можна ознайомитися в оцьому нарисі

Нова Вавилонська вежа. Фундамент

Тобі може хотітися винайти велосипед. Однак ти ніколи не зробиш цього, тупо розмахуючи молотком. Потрібно вчитися, потрібно знати, де застосувати силу, а де – інтелект, де бити, а де крутити. Розрахунок і жменька мистецтва творять дива. Так само і в громадському будівництві. Суспільство – стихія, пожежа амбіцій – подекуди примітивних, подекуди витончених і високих. Окріп…

Читати далі

Інставірш Pack #2

Зал очікування зі скла, за вікном поїзди дзеленчать, рейки стогнуть, течуть вогні, поспішають довкола усі – я – ні… сиджу в стороні. *** Пролийтесь, хвилі, химерні мушлі лишіть у піні днів минущих… *** Коли засохне глина на руках й паралізує нерви втома, бо напрям коренів – пітьма, на мить поглянь у небеса – там згодом…

Читати далі

1 9 10 11 12 13 33
%d блогерам подобається це: