Персональний сайт Максима Холявіна

[…]

Відштовхують горизонти долоні без страху, розчахнуті шиби дзвенять… Ти бачиш? – Відлітають зграї – і зорі, поля та дерева за ними летять… Хочу подякувати Анастасії Стрелковій, авторці книги “Буддизм: філософія порожнечі” за натхнення.

Потойбіч усього

Є таке кльове поняття, як «вимір». Дуже абстрактна штука, так просто й не поясниш. Фактично, «вимір» – це базова характеристика існування. Є три виміри простору, вимір просторового руху – час, всякі інші виміри, про які розповідають фізики, змушуючи інтелект до конторцій, аби осягнути висоту польоту квантової думки. І от коли явище існує чи-то поза межами…

Читати далі

[…]

Миють литки мутні води Ґанґи, дим на брижах – душі з Варанасі, руки нишпорять по дну – шукають перли, та частіш намацують обвуглені кістки. Cover: National Geographic

Дитячий лепет

Пару днів тому в стрічці tumblr побачив новий кліп Rihanna – “Work”. Ще раніше побачив ліричне відео на пісню “Umana” моєї улюбленої команди Novembre, що повернулися після майже десятирічної відпустки. Що об’єднує ці пісні, здавалося б, із абсолютно різних сегментів музики? В обох темах співають так, наче вони втомлені або п’яні, або взагалі – тільки…

Читати далі

Брижі

Життя – золотавий відблиск від Сонця на пустоті, караваном йдемо по воді, споглядаючи власну тінь, виграє на поверхні й ховається в глибині світло, що стало нотами, що стали словами й пішли ген за обрій тиші й звідти – анічичирк, тільки брижі… тривожать нас уві сні. (2015) Wisdoom by Mathias Grassow

Глек

Чужа душа – тиша, порожня дорога, наповнена світлом, що не потрапляє в зіниці твої, ти водиш руками, ти ловиш слова, викладаєш в круги їх, мов смальту, але в центрі завше лежить пустота, невідомість завжди залишається в центрі… Обкладинка: Wikipedia

Погляд крізь порожнечу

Слова роняють з рук мечі – оглушливий дзенькіт луна… У воді нерухомій втонули ключі, стіною мовчання зі скла, зникають міста, проступає крізь них обрис гір, заростає стежина, трава поглинає сліди, помирають хвилини, зносять хвилі мости, засинає дзвін у твоїй голові, тільки дихання в тінях тремтить, з темноти проступає обличчя сновиди, тріщина в дзеркалі від запитання:…

Читати далі

Світ-танок

Абрикос – обрис кос, колоситься колос у морі рос, молоко за вінця глеку пролилось, закохані звірі стрічають Сонце, що майже прокинулось, вже ось-ось…

Методичний моветон

Писати методологію читання власних творів, узагалі-то, відгонить моветоном, проте робиться це в першу чергу для самого себе (так, чоботяр без чобіт), і, звісно, для тих, кому це цікаво. Я обрав темою віршів речі, що найменше піддаються вербальному вираженню. Це моя радість і моя біда. Чим більш абстрактним є внутрішній процес, тим цікавішим і вартішим він…

Читати далі

[…]

Блакитна вуаль о 17.30 лягає на очі, і раптом всередині – нерв – замикає захопленням й болем, і сльози потопом зринають з глибин. Хто ти? Хто ти? – питаю у темного. – Ти… ти… – лунає…

Майя

Вітер колихає тканину, тканина ховає її обличчя, граючи тінями на моїх повіках, пригадую ім’я заповітне – Майя… Не затуляй сором’язливо мрію, але не поспішай здійняти меч над головою, ми виплекали змогу – говорити, вистелюючи шлях словами – до свободи… Cover art by Zeng Hao

Permanent Imbalance

Ми – хвилі, спричинені поштовхом серця Будди, несемося на скелі й б’ємося на бризки, здіймаючи білий шум у його голові, текстуру з історій та біографій, мозаїку випадків й спогадів, у здивуванні він дивиться на ці брижі у пустоті, усміхається злегка, майже зніяковіло, на оберти колеса, на красу гри… Cover art: snoron.com

Instaвірш Pack #24 – 空

Дні нечутним шумом огорнули зір, навпомац рухаюся, перебираючи години, по мапі тіней по той бік повік і спалахів, і музика у тінях обрисом надії, сніг, немовби заметіль, а ти – у драних лахах чикрижиш кригою у пустоті лункій усеохопного «не знаю…» *** Естетизуй невроз, поля засівай сльозами – збіжжя дадуть, згодом випечеш з нього хліб,…

Читати далі

Живіт царя еволюції

Ми самовільно коронували себе у вінець еволюції, але насправді найвищим видом на Землі є – дерева і рослини загалом. Це самодостатні істоти, які повністю самі себе забезпечують, живуть дуже довго, позбавлені особової обмеженості, існуючи поза «я». Всі тваринні форми вже більше є обслугою цим зеленим монархам, а дехто їм просто шкодить. Коли людина раптом подумала…

Читати далі

Видихати…

Перемагає той, хто краще дихає. (с) Е. Юнґер Через мою лису голову і позірну буцімто пасивність мене часто приписують до буддистів. Та й сам за останні роки часто звертався до категорій цієї чи-то релігії, чи-то філософії. Проте насправді до просвітлення мені, як до Африки рачки. Вже занадто часто я злюся, веду ментальні баталії в голові,…

Читати далі

Потойслів’я. Орнаменти просвітлення

Life is what happens to us when we are making other plans. © J. Lennon Ми не знаємо, якою реальність є насправді. Ми покладаємося на інформацію, що поступила до нас через тіло та товщу несвідомого. За допомогою уяви ми намагаємося вийти за межі самих себе, або ж долучити до себе більше світу, і в цьому…

Читати далі

PR як мастило

Вважав і вважаю, що інформаційна діяльність, що розгалужується на журналістику та піар (не беручи до уваги рекламу), покликана слугувати амортизуючою прокладкою розуміння між різними соціальними групами. Конфлікт, узагалі-то, справа нехитра, а от перетворити конфлікт на конструктив, на рушійну силу – це вже мистецтво. І от піарники разом із журналістами – в теорії – мали б…

Читати далі

Instaвірш Pack #23 – Aftermath

Споруду забудуть згодом, усе забувається тут, і навіть якщо твоє місто вистоює тисячу років, лишається буква від слова і б’ється луною об цеглу, над нею лишайник царує, стираючи гострий кут. *** Хода крізь тамтешню сутінь – щокроку сумні обійми, в кожнім обрисі – я-колишній, крони пишуть ім’я надії – уже неактуальні ніки, мертвим осадом в…

Читати далі

Комунальна естетика

Тема справ комунальних здається річчю приземленою і нудною, від неї так і відгонить затхлістю казених приміщень і змарудженими мармизами непривітних службовців. Затяганий транспарантний пафос фальшивої догідливості, солодкаві й піднесені заяви про успіхи в підневільних ЗМІ скоро почнуть викликати нервовий тик. Організація та підтримка міського життя досі сприймається річчю вельми нетворчою, позбавленою будь-якої захопливості, та вже…

Читати далі

Instaвірш Pack #22 – Нічна зміна

Що робити, якщо ліг близько 23.00, прокинувся о першій ночі й не можеш заснути? Правильно, прибратися на кухні та зібрати останні віршовані екзерсиси. Давно не було паків, бо не було рясного віршопаду, крапало ото потихеньку. Але дещо, врешті-решт, усе-таки накрапало. Далі – трошки з уже опублікованого в мережах і дещо з нового. Найбезсоромніший жест угору,…

Читати далі

1 8 9 10 11 12 35
%d блогерам подобається це: