Персональний сайт Максима Холявіна

Еони

І. На якій міцній не стояв би землі, все одно рушає, здіймає губи – цілує небо, дряпає небо закохано й хижо, пускає в небо гарячі соки, і дихання чорне, заходиться трясцею в любощах, й хвилі на березі жоднім тебе не покинуть – підкинуть – танцюй – незграбно, чудово, з розмаху душею об глину – слово….

Читати далі

Нова Вавілонська вежа. День комунальника

Доля вперто вертає мене до соціальної журналістики. Чому? Свідомо мені весь час кортить займатися зі сферою культури, але обставини невблаганно штовхають до соціальщини. Більше за те, вливатися в контекст сучасного культурного процесу важко, він незмінно лишається для мене закритими дверима, за які я можу зазирнути лише в замкову щілину. Натомість марудний шлях соціальної інженерії весь…

Читати далі

[…]

Відштовхують горизонти долоні без страху, розчахнуті шиби дзвенять… Ти бачиш? – Відлітають зграї – і зорі, поля та дерева за ними летять… Хочу подякувати Анастасії Стрелковій, авторці книги “Буддизм: філософія порожнечі” за натхнення.

Потойбіч усього

Є таке кльове поняття, як «вимір». Дуже абстрактна штука, так просто й не поясниш. Фактично, «вимір» – це базова характеристика існування. Є три виміри простору, вимір просторового руху – час, всякі інші виміри, про які розповідають фізики, змушуючи інтелект до конторцій, аби осягнути висоту польоту квантової думки. І от коли явище існує чи-то поза межами…

Читати далі

[…]

Миють литки мутні води Ґанґи, дим на брижах – душі з Варанасі, руки нишпорять по дну – шукають перли, та частіш намацують обвуглені кістки. Cover: National Geographic

Дитячий лепет

Пару днів тому в стрічці tumblr побачив новий кліп Rihanna – “Work”. Ще раніше побачив ліричне відео на пісню “Umana” моєї улюбленої команди Novembre, що повернулися після майже десятирічної відпустки. Що об’єднує ці пісні, здавалося б, із абсолютно різних сегментів музики? В обох темах співають так, наче вони втомлені або п’яні, або взагалі – тільки…

Читати далі

Брижі

Життя – золотавий відблиск від Сонця на пустоті, караваном йдемо по воді, споглядаючи власну тінь, виграє на поверхні й ховається в глибині світло, що стало нотами, що стали словами й пішли ген за обрій тиші й звідти – анічичирк, тільки брижі… тривожать нас уві сні. (2015) Wisdoom by Mathias Grassow

Глек

Чужа душа – тиша, порожня дорога, наповнена світлом, що не потрапляє в зіниці твої, ти водиш руками, ти ловиш слова, викладаєш в круги їх, мов смальту, але в центрі завше лежить пустота, невідомість завжди залишається в центрі… Обкладинка: Wikipedia

Погляд крізь порожнечу

Слова роняють з рук мечі – оглушливий дзенькіт луна… У воді нерухомій втонули ключі, стіною мовчання зі скла, зникають міста, проступає крізь них обрис гір, заростає стежина, трава поглинає сліди, помирають хвилини, зносять хвилі мости, засинає дзвін у твоїй голові, тільки дихання в тінях тремтить, з темноти проступає обличчя сновиди, тріщина в дзеркалі від запитання:…

Читати далі

Світ-танок

Абрикос – обрис кос, колоситься колос у морі рос, молоко за вінця глеку пролилось, закохані звірі стрічають Сонце, що майже прокинулось, вже ось-ось…

Методичний моветон

Писати методологію читання власних творів, узагалі-то, відгонить моветоном, проте робиться це в першу чергу для самого себе (так, чоботяр без чобіт), і, звісно, для тих, кому це цікаво. Я обрав темою віршів речі, що найменше піддаються вербальному вираженню. Це моя радість і моя біда. Чим більш абстрактним є внутрішній процес, тим цікавішим і вартішим він…

Читати далі

[…]

Блакитна вуаль о 17.30 лягає на очі, і раптом всередині – нерв – замикає захопленням й болем, і сльози потопом зринають з глибин. Хто ти? Хто ти? – питаю у темного. – Ти… ти… – лунає…

Майя

Вітер колихає тканину, тканина ховає її обличчя, граючи тінями на моїх повіках, пригадую ім’я заповітне – Майя… Не затуляй сором’язливо мрію, але не поспішай здійняти меч над головою, ми виплекали змогу – говорити, вистелюючи шлях словами – до свободи… Cover art by Zeng Hao

Permanent Imbalance

Ми – хвилі, спричинені поштовхом серця Будди, несемося на скелі й б’ємося на бризки, здіймаючи білий шум у його голові, текстуру з історій та біографій, мозаїку випадків й спогадів, у здивуванні він дивиться на ці брижі у пустоті, усміхається злегка, майже зніяковіло, на оберти колеса, на красу гри… Cover art: snoron.com

Instaвірш Pack #24 – 空

Дні нечутним шумом огорнули зір, навпомац рухаюся, перебираючи години, по мапі тіней по той бік повік і спалахів, і музика у тінях обрисом надії, сніг, немовби заметіль, а ти – у драних лахах чикрижиш кригою у пустоті лункій усеохопного «не знаю…» *** Естетизуй невроз, поля засівай сльозами – збіжжя дадуть, згодом випечеш з нього хліб,…

Читати далі

Живіт царя еволюції

Ми самовільно коронували себе у вінець еволюції, але насправді найвищим видом на Землі є – дерева і рослини загалом. Це самодостатні істоти, які повністю самі себе забезпечують, живуть дуже довго, позбавлені особової обмеженості, існуючи поза «я». Всі тваринні форми вже більше є обслугою цим зеленим монархам, а дехто їм просто шкодить. Коли людина раптом подумала…

Читати далі

Видихати…

Перемагає той, хто краще дихає. (с) Е. Юнґер Через мою лису голову і позірну буцімто пасивність мене часто приписують до буддистів. Та й сам за останні роки часто звертався до категорій цієї чи-то релігії, чи-то філософії. Проте насправді до просвітлення мені, як до Африки рачки. Вже занадто часто я злюся, веду ментальні баталії в голові,…

Читати далі

Потойслів’я. Орнаменти просвітлення

Life is what happens to us when we are making other plans. © J. Lennon Ми не знаємо, якою реальність є насправді. Ми покладаємося на інформацію, що поступила до нас через тіло та товщу несвідомого. За допомогою уяви ми намагаємося вийти за межі самих себе, або ж долучити до себе більше світу, і в цьому…

Читати далі

PR як мастило

Вважав і вважаю, що інформаційна діяльність, що розгалужується на журналістику та піар (не беручи до уваги рекламу), покликана слугувати амортизуючою прокладкою розуміння між різними соціальними групами. Конфлікт, узагалі-то, справа нехитра, а от перетворити конфлікт на конструктив, на рушійну силу – це вже мистецтво. І от піарники разом із журналістами – в теорії – мали б…

Читати далі

Instaвірш Pack #23 – Aftermath

Споруду забудуть згодом, усе забувається тут, і навіть якщо твоє місто вистоює тисячу років, лишається буква від слова і б’ється луною об цеглу, над нею лишайник царує, стираючи гострий кут. *** Хода крізь тамтешню сутінь – щокроку сумні обійми, в кожнім обрисі – я-колишній, крони пишуть ім’я надії – уже неактуальні ніки, мертвим осадом в…

Читати далі

1 8 9 10 11 12 35
%d блогерам подобається це: