Мабуть, дійсно – кожному поколінню – своя музика, свої пісні. В певний момент виникає певний ейдос, котрий карбує в собі твій час і категорію твого характеру. В двадцять рочків мені здавалося, що пісні мого покоління – від героїв 90-х – 00-х, є підлітковою бравадою, за якою [здебільшого] насправді не стоїть реального досвіду, однак нині мені вже ось-ось майже 30, і багато з тих пісень виявляються несподівано влучними в цілком собі «дорослому» контексті. З одного боку, мені гріх скаржитися на своє життя, з…
