Наша Пані весни

Наша Пані весни

Іде весна, біло-блакитна Марія із Сонцем у череві, я розкриваю обійми, ховаючи гіркі краплини в кутках очей завітрених – привіт від покійної бабці* і всіх, чиї імена розчинилися в часі, разом із нею в землі – то парость уже скучила за небом, потягуються млосно корінці, вітаються спросонку, струшують провесняні сніги з вій, видихають у повітря кисень, що пахне надією і таємницею, лоскоче ніс, усміхаюся: «Тобі теж привіт…» https://www.youtube.com/watch?v=LX6jH4Z2aiY *в моєї бабці очі були чутливі до перпаду температур між теплом і холодом, від…

Читати далі...
Сома (Торф)
Photo by Juan Encalada on Unsplash

Сома (Торф)

Сома – торф – полум’ю, хай водень палає, хай проступають титани зі снів про рай, назустріч власним відображенням на поверхні блакитного світу спливають, руки брудні торкаються щік, в трепетному розумінні, я – лиш початок дива, ворота у простір зірок, я – розкриті обійми розп’яття на перехресті існування, парості з ґрунтів до неба незграбний перший крок… Торф учорашніх днів – полум’ю, щоб вивільнити те, що в пожежі сміху не згорає, мармур без сорому, камінь без страху, що може стояти на семистах вітрах, під…

Читати далі...
[…]
Photo by 钱 康屹 on Unsplash

[…]

Звір, зроблений зі шторму, в склянці тіла, б’ється між дзеркал, і кидається на скло, то травоїдний, то хижак, утамувати його – як? – не вбити щоб, ця ярість – біль і смак життя, сліпе горіння сонця в жилах, паливо кохання, ані вудила, ні ланець, ні ґрати не погасять, тільки ритм серцебиття, синхронізований вздовж смерті, здійме в моменті круговерті, як обертається буття, ввійдемо разом в резонанс, і будем вільні ковзати по хвилях в морі часу… https://www.youtube.com/watch?v=UyOH7dbFa7k

Читати далі...
Щастя

Щастя

Я знаю мить, коли звучить струна, коли стискається у грудях, солодко щемить, вібрація по тілу хвилями, коли світ лагідно торкається повік, бринить, і губи ледве усміхаються, загорнуті в блакить… Спогади печуть, із серця тягнуть нить, щастя – гаряча біла цятка, що ввібрала кольори, горить, не переповіси про той вогонь, це моря гнів перепливти немов, з мільйонів дисонансів винайти мелодію, під серця ритм тримати звуку рух по нотах, на момент сплітається симфонія як виправдання мук порушеного спокою, тріщини в безмежжі Пустоти, що спричиняє…

Читати далі...
Триґер

Триґер

Не помітив, як опинився на війні,війна починається значно раніше за лінію фронту, за порогом, коли вступаєш у відносини з пеклом інших,нема межі, нема «тут» і «там»,є шум у вухах, білий сніг в очах,є кулаки, є крик, нема – кінця,і ніц не знаєш, коли з’явиться змогавидихнути, чи встигнеш відпочитиза життя, чи завчасно вийдешз гри, тому весь час усередині зведений триґер, чекає на рух, як чигає звір…

Читати далі...
[…]
Tanishq Tiwari via Unsplash

[…]

Сонячна пожежа заливає пляж,наче хвиля, сам лечу в потоці вітру,заполонили все довкола квіти,мед обтікає мозок у бджолиному дзижчанні,дорога соми – довгий літ до вибуху єднання,зіткнення світів спиняє час, в одній копиці дніминулого й майбутнього – палають,так Сонце крізь століття промовляє в нас… …ми – промені, що в порожнечі тануть..

Читати далі...
Завтра…

Завтра…

Ти влади над часом не маєш, і завтра, якого ти прагнеш так, може тебе не прийняти, щасливих малих, що ввірвуться в прочинені двері, ти можеш не наздогнати, й ніхто не помітить, як ти махаєш рукою вслід… Найкраще, чого ти можеш досягнути – наситити собою ґрунт – смаком, кольором, тоном, і бути поруч з ними у гіллі зеленим шумом…

Читати далі...
[…]

[…]

Життя жартує кожен раз чорніше, стискає жартома щільніше зашморг, дихаєш частіше, груди ширше розправляєш – так звикаєш, раз не вбило, значить, став сильніше, тонше стали губи лиш хіба, рясніше вкрила скроні білизна, і певний час очей сміливо не підіймеш, переважить униз сльоза, поки всотається залізо в нерви, накотить жаль, гіркий напій – життя, коли розкрив обійми, і чекаєш на новий залізний цвях, нагадування, що куди не сунься – всюди битва, і погорду можна від початку в зад, найбільше важить лиш властивість опиратись…

Читати далі...
ANIMA II
Andrew Neel via Unsplash

ANIMA II

Моя сестра – відьма, переповнена любов‘ю і страхом, величина її серця компенсується крайньою неврівноваженістю, чари, розхристані навсібіч, хитають мій цілий світ, і я хитаюся разом з ним, намагаюся взяти в руки її, приголубити і заспокоїти але, полохлива птаха, не довірить мені свій сумнів і пекучий вогонь своїх прагнень, доки руки не стануть плити, доки плечі не стануть гори, доки зможемо з нею відчути хитку рівновагу линви, натягнуту центром тяжіння всередині нас… це з’являється в результаті звикання до здіймання і втримання мас…

Читати далі...
Dance dance dance
Marco Chan via Unsplash

Dance dance dance

…відчуття неймовірної сили перед безкінечністю відсутності, де кожен щасливий поштовх розчиниться в тотальному холоді… …бог першим упав у безодню, на льоту розсипáв бісер, безцінне мерехтіння усмішок безнадійно згасало, і жаль скривив лице безумця, порушника статусу кво космосу… …загорнутися в байдужість? Примиритися зі шпаринами у власному домі? Контраст ніжної теплої шкіри із прохолодою довічного світанку – хіба звикнеш? Навіть бог змушений навчитися танцювати в пітьмі, сліпа рука світла, що виводить на глиняному глеку око…

Читати далі...
Лютий

Лютий

Наївна віра в цифри буцімто прискорює дні, чіпляєшся за лютий-місяць, бо короткий він, і там уже настане офіційно перший день весни, і з неба кружлятиме тихо останній сніг… …збиратиме під гриф минулого дорогоцінні спогади, і ми з тобою проводжатимемо рік, по клітках дат складатимемо плани, грітимемо пальці мрією про літо, майбутнє буде ширше й більше, поки не проллється у теперішнього мить… …це буде диво- вижно… https://youtu.be/TKyh20R-unc

Читати далі...
2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

Період, під час якого писалася ця книга, був справжнім випробуванням для мене. До всіх старих навантажень додалися нові, й усе це треба було втримати в рівновазі. Вірші стали розрадою і відбитком внутрішньої роботи з подолання кризи. Внутрішній голос виявився не таким благим, як його звикли малювати, той рев і крекіт ще тільки треба було навчити співати. Книга була опорою для нового кроку по все більш тонкому льоду над безоднею, і тепер може стати в нагоді всім, кому доводиться йти схожими маршрутами до…

Читати далі...
Малі кроки

Малі кроки

Мій біль – сталевий трос, він завше тут, стискає м’язи, та цим разом відчуваю менше пут, звикаю, і повільний крок тренує бути майже вільним, вирівняти з тиском кут і глибше дихати… https://www.youtube.com/watch?v=eP6O_lsOjuM

Читати далі...
Малювання

Малювання

Сонце упало в море, колір злетів угору, я воджу пальцями в небі малюю барвисті кола, зі мною танцює поле, дерева зі мною танцюють, каміння складається в купу, і Музика понад усім, якби я повірив у бога, що може бажання здійснити, молив би його, щоби стало усередині рідини, щоби вкрити реберну жорсткість гострих порожніх ландшафтів, не так боляче щоб кололо ніжні-ніжні ступні босі русалки, що вийшла із моря душі…

Читати далі...
[…]

[…]

У порожньому повітрі гуд дрімотний в ковдру сонну горне край маленьких міст, через дороги тихі стрибають тварини, й кожен артефакт по вінця в таємниці, скільки віршів у галуззі криється, як між них переливаються проміння й спів, хрумтить під черевиками минулий рік, діяння сплять, чекаючи весни, ця регулярність по той бік нудьги ховає чарівний мотив, життя – вирощування снів, зима – час врожаїв збирання, і, коли долаю біль, я цей танок – благословляю…

Читати далі...
Сейсміка

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай. Порушення кола супроводжує крик – так народжується новий рік, і світанок знову деформує світ, мотиви сонячних вітрів розривають спокій планет, бог лаштує поле ігрове з власних мослів,…

Читати далі...