Завтра…

Завтра…

Ти влади над часом не маєш, і завтра, якого ти прагнеш так, може тебе не прийняти, щасливих малих, що ввірвуться в прочинені двері, ти можеш не наздогнати, й ніхто не помітить, як ти махаєш рукою вслід… Найкраще, чого ти можеш досягнути – наситити собою ґрунт – смаком, кольором, тоном, і бути поруч з ними у гіллі зеленим шумом…

Читати далі...
Десятирічні кільця

Десятирічні кільця

Надії на полицях десятиліть нехай не покриються пилом, діставай коробки, перебирай теки, слухай платівки, сіді сиди слухай, протирай вікно світоглядне, промивай собі звивини, ігноруй сивину, що здирається скроні схилом, тримай кольори там, де не збліднуть, не програємо ми доки пам’ятаємо, що гра триває, що музика грає, і будемо – танцювати… М.Х. Мене дивує ритм десятиліть. Усі ці "легендарні" 60-і, 80-і, "ліхіє" 90-і етц. – вже більше не часи, а місця, де зібралися мрії, надії і турботи поколінь – від малого до великого.…

Читати далі...
[…]

[…]

Життя жартує кожен раз чорніше, стискає жартома щільніше зашморг, дихаєш частіше, груди ширше розправляєш – так звикаєш, раз не вбило, значить, став сильніше, тонше стали губи лиш хіба, рясніше вкрила скроні білизна, і певний час очей сміливо не підіймеш, переважить униз сльоза, поки всотається залізо в нерви, накотить жаль, гіркий напій – життя, коли розкрив обійми, і чекаєш на новий залізний цвях, нагадування, що куди не сунься – всюди битва, і погорду можна від початку в зад, найбільше важить лиш властивість опиратись…

Читати далі...
ANIMA II
Andrew Neel via Unsplash

ANIMA II

Моя сестра – відьма, переповнена любов‘ю і страхом, величина її серця компенсується крайньою неврівноваженістю, чари, розхристані навсібіч, хитають мій цілий світ, і я хитаюся разом з ним, намагаюся взяти в руки її, приголубити і заспокоїти але, полохлива птаха, не довірить мені свій сумнів і пекучий вогонь своїх прагнень, доки руки не стануть плити, доки плечі не стануть гори, доки зможемо з нею відчути хитку рівновагу линви, натягнуту центром тяжіння всередині нас… це з’являється в результаті звикання до здіймання і втримання мас…

Читати далі...
2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

2018 – Пісні для внутрішнього голосу (Книга на продаж)

Період, під час якого писалася ця книга, був справжнім випробуванням для мене. До всіх старих навантажень додалися нові, й усе це треба було втримати в рівновазі. Вірші стали розрадою і відбитком внутрішньої роботи з подолання кризи. Внутрішній голос виявився не таким благим, як його звикли малювати, той рев і крекіт ще тільки треба було навчити співати. Книга була опорою для нового кроку по все більш тонкому льоду над безоднею, і тепер може стати в нагоді всім, кому доводиться йти схожими маршрутами до…

Читати далі...
Чорна вода

Чорна вода

Тварі звиваються в чорній воді, без краю довкола – чорна вода, там, де тіні відкинуті від ліхтарів, непевна протягнута лінія берега, велично вугільна луска ледь виблискує в світлі з-за хмар, довгі зуби і намір червоний в очах, чи що там, у тьмі, заміняє їм очі, сплітає собою суть ночі, і ніч весь час тихо присутня по той бік освітлених сонцем поверхонь, точить іржа металеві панелі, і тільки-но станеться струс, як повалить морська чорна хвиля, і з нею – мурени, акули й чорти…

Читати далі...
Інтроспекція

Інтроспекція

Великі почуття не вміщаються в маленькі слова. Є пара віршів, але навряд чи вони можуть передати захоплення, що я іноді відчуваю, краще за музику. В житті нічого, може буть, нема, лише від краю до безкраю пустота, та є струна, від звуку вся вібрує глибина, тремтить сльозою сома, розливається луна у порожнечі множиною… Є різні речі, які мене захоплюють. Поміж інших, це образ Японії. Образ – тому, що я там ніколи не був, уся інформація про тамтешнє життя – це книжки Харукі Муракамі,…

Читати далі...
Sagrada Familia. Автопсихоаналітичний монолог

Sagrada Familia. Автопсихоаналітичний монолог

Sagrada familia або ж храм Святого сімейства – храм у Барселоні, що вже понад століття будується за проектом легендарного архітектора Антоніо Гауді. Це велична, гаргантюанська споруда, що вражає своєю «біонічною» красою. Вона схожа на велетенський міцелій, що зріс посеред міста (хоча починали будувати її ще тоді, коли місто не доросло до того місця), і вперто, попри всі війни та політичні режими, розвивається, даруючи трансцендентні досвіди своїм відвідувачам. Дуже давно архітектор посадив зерно (чи-то радше спору) свого задуму в землю і душі людей, без…

Читати далі...
Самоміфологія

Самоміфологія

І. Безсоння душі підіймає на спис, на моїх очах нема повік, нема на чому малювати сни, хтось написав на лінії життя завіт стрічати, мов світанок, біль, тому ніколи не стихає бій, і я вивчаю мудрість тарганів у світлі ядерного полум’я… ІІ. …як може сам себе прибити до хреста? Хто допоможе вбити третій цвях? – Ах, так! Той, хто стоїть у дзеркалі, із білими очами, карбід шкварчить у нього на руках, Тартару ворота – рот, слина – води Ахерону, перший серед янголів, пасинок…

Читати далі...
Метаморфоза

Метаморфоза

Ти вся в білому біля поля, хмари біжать небесами, там, на пагорбі, фігури в чорному – обриси тривоги, врожай зібрано, глибоко всередині збирається слина, прокидається Цербер, ти кладеш обережно серп, береш смолоскип, брудниш сорочку, лляна невинність тріщить під напором стихії, ти дивишся в очі неминучого, і стерню поглинає пожежа, ти рухаєшся в бік чорного, ти робиш із себе борошно, ти будеш усіма квітами по той бік порожнього, сповита в колисці власноруч спроектованим богом, на хвилях сама – хвиля, смакуючи перемогу в грі…

Читати далі...
Темна вежа

Темна вежа

В моєму храмі підземні кімнати, ще глибші, ніж я вважав, як далеко спускається вежа? – поділ відбиває в собі небеса, і кожна нова келія тримає в собі голоси, крізь прочинені двері – кричать, осідають на стінах вологою, чи це вибухає печаль з мого рота в обличчя нового свічада, туманно в очах, я спускаюся сходами крізь підлогу, вивчаю сопромат по нотах у будові без початку та кінця, центруючи будову камертоном серця, винаходячи музику в шумах таємних коридорів й потаємних келій, прокладаючи струмінь хребта…

Читати далі...
[…]

[…]

Сталося так, що одна з найважчих речей – розгладити зморшки на своєму чолі, розтиснути кулаки – забирає чи не більше волі, аніж протилежне… …зашкарбулу від крові щелепу тягну щосили, щоби впустити всередину потоп любові, над її водами несеться погляд до найширшого на світі обрію… …я був лук тугий, натягнутий заради цього моменту – гучного і вільного – лети, стріло душі моєї, за межі болю, лети до неба щасливим зойком…   _______________________________________________________________ Обкладинка: unsplash-logoBryan Goff

Читати далі...
Сатирикон

Сатирикон

янгол у латексі, в кучерях – звір, раб і повстанець танцюють у клінчі, сльози збираються в серця на дні, під тиском спалахує злість на обличчі… калібрую ваги, бо підламує ноги тягар у слуги, його очі додолу тоді, як душа його хоче до сонця, йому треба зростити м’яз надійний в грудній порожнині, аби тягарі над тілом безплідним стали зерна в долоні – садити квіти навесні, у квітні розквітнуть, крилатий звір буде гасати вільним в жовтім полі… ______________________________ Обкладинка: unsplash-logoSteve Goldberg

Читати далі...
Сейсміка

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай. Порушення кола супроводжує крик – так народжується новий рік, і світанок знову деформує світ, мотиви сонячних вітрів розривають спокій планет, бог лаштує поле ігрове з власних мослів,…

Читати далі...
Есхатон

Есхатон

Закінчується казка, простелений рушник, на краю відкривається магнітуда космічної порожнечі, мов удар гонгу, від якого хитаються самі тектонічні плити твого розуміння себе, у пальцях твоїх опиняється перо долі, і далі простий залишається вибір: укусити себе за хвіст чи рушити далі – наосліп, з одним тільки компасом сподівання і всім, що вдалось відвоювати на шахівниці Всесвіту, в наплічнику… Провідник помирає з простягнутою рукою, кров пролито, невинність порушено, з боязкою цікавістю звір визирає за обрій, з недовірою обмацує невідомий шлях, прекрасне далеко, червоне Сонце…

Читати далі...
Теургія

Теургія

Знімай біль, прошу, анестезія – така необхідна річ, щоб не вмерти від шоку, однак, мушу глибше занурити скальпель туди, де закінчуються волокна і починається порожнина душі – розколота на друзки галюцинацій, збирай, Кай, із них дзеркало слова вічність, підбирай кути, щоб не порізатися мозаїкою, збирай, щоби знову побачити, як виглядає – цілість, як бог будує самого себе, щоб здійснитись…

Читати далі...
Instaвірш Pack #47 – Відтінки квіту

Instaвірш Pack #47 – Відтінки квіту

Мармуровий палац на сипучих пісках, ти всередині – ідеально розіп’ятий на ланцюгах у статусі кво висиш, рота хаосу стуляючи, але тіні ховаються по кутках, і піщинки шепочуться з протягом на підлозі, сни чекають у тріщинах, стіни стогнуть, готові віддатися моці вітрів, потонути в роззявленій пащі, яку не спроможні втримати… ти висиш, ідеально розіп’ятий, в статусі кво, доки мармур розійдеться й зробить рікою, заливаючи кров’ю рівняння й угоди, палац упаде у зіниці – розчахнуті отвори, крізь котрі пісок провалюється в невідомість. *** Твоє…

Читати далі...
Rabid Hole

Rabid Hole

Де ти? – В звірячій норі, де затихли слова, туки серця глухі розбавляють мовчання, земля визначає напрямки, пробачаючи, розчиняє наміри, «вниз і назад» - ось правило для того, хто страждає, стоячи на порозі храму, не в змозі його перетнути… ***

Читати далі...