[…]

[…]

…і небо – розміром із перл, уміщується на долоні, де розчинилась лінія життя, і спогади розлітаються пелюстками, я знаю – все це – короткий спалах, моя спіраль вольфрамова уже перегоріла в вакуумі, я з кожною секундою тану в затяжному відлунні кульмінації кохання, обертаючись по спіралі, колихаючи свою пряму криву малюнком привітальним на прощання, але поки ще – червень наливає вчорашній заквіт, і захід у дзеркалі перлу вже будить завтрашній схід… Обкладинка: unsplash-logoDawid Zawiła

Читати далі...
Ценотаф

Ценотаф

Не людина – брила, глянеш тільки – тяжко вже, твоя присутність робить нас малими, твоя присутність викликає страх, мов ценотаф безсмертної надії, що супроводжує у смерті таборах, коли живуть тоді, коли неможна жити, коли ідуть туди, не повернуться звідкіля, з чиїми зустрічаєшся очима, й безодня звідти позира, питається у тебе – скільки зможеш витримати, поки не станеш прах?.. Обкладинка: unsplash-logoKristen Sturdivant

Читати далі...
[…]

[…]

99% виживання, 1% гри, 1% кохання на 99 пустоти, тому я щоразу плачу, коли ти літаєш, тому стискається серце до ломоти, і махаю тобі рукою - чи на знак привітання, чи на прощання, коли ти торкаєшся висоти...   Weighing Souls With Sand by The Angelic Process   Обкладинка unsplash-logoDaniel Gregoire

Читати далі...
Сома ІІ

Сома ІІ

Сома – бульбашка піни ревучого океану, рана на грудях спокою і голос із рани, палахкотить нерв, лоскоче пітьму віршами, тріпають вітри вогник, він крила метеликів палить, але сам за секунду разом з ними стане дим…   The Maldoror Chants: Hermaphrodite by Schammasch Обкладинка: unsplash-logoSimon Abrams

Читати далі...
LVX

LVX

По той бік твого монологу, між речей, тече дивне світло, його видно між слів, ми – немовби портали, щоб вийти у нього – де ми опинимось? – в дзвонах секунд, що лунають повільно і довго, стікають, як мед через промені сонного сонця, там дзюркоче джерело всіх музик, там в’ються над водою бозони Хіґса, там тобі відбирає мову, і ти стаєш морем, і ти любиш навіть найскелястіші береги…   REACH by ATMOSPHERES   Обкладинка:unsplash-logoSonja Punz

Читати далі...
Клубок

Клубок

Зелені кучері травня ховають у собі вересневі колони, оплески листя вже тримають у собі ноти жовті, смерть єднає пори року в обіймах, сльози майбутніх дощів течуть крізь глотку місяців, стаючи вологою життєдайною в квітні, ми всі вже відбулися, вже сталися всі, ми обертаємося на орбіті долі, але це не має значення, бо до (що навічно) і після (що ніколи не сталося) працюють над однією скульптурою ідеального здійснення, так твориться хребет божественного тіла існування, так ти співаєш і я співаю, так ми торкаємось…

Читати далі...
[…]

[…]

Сталося так, що одна з найважчих речей – розгладити зморшки на своєму чолі, розтиснути кулаки – забирає чи не більше волі, аніж протилежне… …зашкарбулу від крові щелепу тягну щосили, щоби впустити всередину потоп любові, над її водами несеться погляд до найширшого на світі обрію… …я був лук тугий, натягнутий заради цього моменту – гучного і вільного – лети, стріло душі моєї, за межі болю, лети до неба щасливим зойком…   _______________________________________________________________ Обкладинка: unsplash-logoBryan Goff

Читати далі...
Протистояння

Протистояння

Дух Ареса здіймає мечі заради візерунку крові вздовж металу і радості вбивчої швидкості назустріч фатуму, чорнота, що заливає очі зрячого стократ темніше, адже гнів під тиском обставин переплавлено в найхолодніший прагматизм Каїна, землероб здіймає до неба лезо коси і починає сіяти пустоту, вимащуючи руки в нафті остаточної неможливості миру, червоні ріки напувають ґрунти, в найтемнішу годину зачинається тіло майбутнього світла, розправляються хребти титанів, з киплячої маси до Сонця здіймається збіжжя, і так мільйони разів, поки спори з простягнутої руки не досягнуть каміння…

Читати далі...
Сома

Сома

Хвиля її тіла викликає зачудування й сум, адже його неможна повторити навіть на секунду, зникає піна, лишається тільки солоний присмак на губах, і мушля в руках, у якій крутиться запис її співу. І на фоні божественного злиття насолоди з душевним щемом ти формуєш хибку надію з крихти знань і обширу невідомості, що все ще можливо, що час океан, а не просто садовий шланг, що допоки існує атомний пил, повернутися може спів її тіла хоч би й навіть за вічність, а отже, не…

Читати далі...
Cor II

Cor II

Серце життя лежить на відстані в один сон, кінчики пальців простягнутих відчувають тепло, воно на дотик, мов жовтень, й дзвенить ледь-ледь, чутливе, як терменвокс…

Читати далі...
Мушля

Мушля

Серце велике – порожнє і висохле – закликає птахів у собі оселитися, тут стільки повітря солоного – близько до моря, і ягід червоних в кістяних коридорах, щоби прохарчуватися, вистачить, кальцій хай повниться гуками, купол малу тиху радість підсилить, і там, де нічого вже не лишилося, лишайник хоча би розквітне…   Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Читати далі...
Линвоходи

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і тому імовірність двох однакових повернень губиться на тлі цих двох стін, відхиляється на долю градуса, відхиляється на десяту долю тону, і змінюється вся тональність, змінює колір гармонія,…

Читати далі...
E.W.

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що відвикли всміхатися, струшують пил, у зморшках в куточках повік перлини блищать, й блищать краплини на гіллі, в рукаві ховають які міріади білого квіту, живі вінки тим, хто…

Читати далі...
Сатирикон

Сатирикон

янгол у латексі, в кучерях – звір, раб і повстанець танцюють у клінчі, сльози збираються в серця на дні, під тиском спалахує злість на обличчі… калібрую ваги, бо підламує ноги тягар у слуги, його очі додолу тоді, як душа його хоче до сонця, йому треба зростити м’яз надійний в грудній порожнині, аби тягарі над тілом безплідним стали зерна в долоні – садити квіти навесні, у квітні розквітнуть, крилатий звір буде гасати вільним в жовтім полі… ______________________________ Обкладинка: unsplash-logoSteve Goldberg

Читати далі...
Cor

Cor

Б’ється сильно, от-от зірветься і випурхне в небо, на щоках лишить солоний слід, згорить у світлі й лискучим прахом покриє перший весняний квіт… ___________________ Обкладинка: unsplash-logoAhmed Saffu

Читати далі...
Сейсміка

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай. Порушення кола супроводжує крик – так народжується новий рік, і світанок знову деформує світ, мотиви сонячних вітрів розривають спокій планет, бог лаштує поле ігрове з власних мослів,…

Читати далі...
Біомаса

Біомаса

Дядько Іван позичить вуса дядько Фрідріх позичить молот, лупаємо скелю повільно, але потужно, так рушають локомотиви і тягнуть за собою історію. Ми довбані гноми, як у кліпі Рамштайну, в нас нема Білосніжки, лиш чумазі мармизи, шахтарі всесвітнього Донбасу, в мріях про всесвітнє Приазов’є, в нас немає часу на розмови, взагалі ні на що нема часу… Жорстоке світло тягне до себе серце, дзеркало щоранку не дає помилитися, до нас промовляють земля і стіни, ми слухаємо музику тектонічних глибин, невидима худоба, хижі та травоїдні,…

Читати далі...
Тягар Мій – Благо…

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах, зі скронями в срібних лещатах, хто зламається лише від утоми металу, хто винаходить невагомість у момент зависання перед падінням, віддаючи рештки тепла тому, кого ховає в обіймах…

Читати далі...
Ікосаедр

Ікосаедр

Рівновага того, в кого двадцять рук, і у кожній руці по мотузці з планетою на кінці – необхідність танку, малювати у просторі круг, необхідність стискати й тягнути їх, щоб не зірвались і не зринули у пітьму, щоб не зіткнулись, ламаючи кільця орбіт, в того, в кого двадцять рук, кожна рука гудить, руки гудять, і він ловить між них унісон, регулюючи інтервал, регулюючи натяжіння м’язів і мотузків, поки вирівняється тон рівновагою архітектур, поки тиша не зазвучить строєм сну мудреців і будд, строєм так,…

Читати далі...
Танцююча зірка

Танцююча зірка

Обкладинка:unsplash-logoSimon Schmitt Потрібно носити в собі хаос, щоб бути в змозі народити танцюючу зірку. Ф. Н. Вже тут хаос, чи буде – зірка? На краю урвища безкінечності зависає душа, шаленіючи від пейзажу, краплина солона серед краплин, то дощ, може, з божого ока? – …щоб з’явилась на світлі веселка в потоках… *** ANDROMEDA SKYLINE by ISON

Читати далі...