Сингулярність кохання

Сингулярність кохання

Коли я входжу в тебе, то з’єднуюся з твоїм хребтом, проникаючи в твою голову щонайпряміше, це мова на рівні волокон, плетиво мікроскопічних імпульсів тче текстуру спільного існування, в середовищі якого ми постаємо одне перед одним найбільш оголеними, найменш тривіальними, розлущеними серцевинами, і коли життя в резонансі стає забагато, воно розливається – формально і фігурально, формуючи нову реальність, сингулярність кохання, ти відчуваєш усі мої спалахи, я бачу, як вони в тобі осідають світлом, що ллється поволі з-під шкіри, в мені натомість квітне тепло…

Читати далі...