Ценотаф

Ценотаф

Не людина – брила, глянеш тільки – тяжко вже, твоя присутність робить нас малими, твоя присутність викликає страх, мов ценотаф безсмертної надії, що супроводжує у смерті таборах, коли живуть тоді, коли неможна жити, коли ідуть туди, не повернуться звідкіля, з чиїми зустрічаєшся очима, й безодня звідти позира, питається у тебе – скільки зможеш витримати, поки не станеш прах?.. Обкладинка: unsplash-logoKristen Sturdivant

Читати далі...
Самоміфологія

Самоміфологія

І. Безсоння душі підіймає на спис, на моїх очах нема повік, нема на чому малювати сни, хтось написав на лінії життя завіт стрічати, мов світанок, біль, тому ніколи не стихає бій, і я вивчаю мудрість тарганів у світлі ядерного полум’я… ІІ. …як може сам себе прибити до хреста? Хто допоможе вбити третій цвях? – Ах, так! Той, хто стоїть у дзеркалі, із білими очами, карбід шкварчить у нього на руках, Тартару ворота – рот, слина – води Ахерону, перший серед янголів, пасинок…

Читати далі...
Ні бе, ні ме…

Ні бе, ні ме…

Плачу, бо німий, з горла рев, як наче кричиш уві сні, не піддасться слову гейзер краси, то ти повір мені на крик… V - Oceans by Slow Обкладинка: unsplash-logoJoshua Earle

Читати далі...
Метаморфоза

Метаморфоза

Ти вся в білому біля поля, хмари біжать небесами, там, на пагорбі, фігури в чорному – обриси тривоги, врожай зібрано, глибоко всередині збирається слина, прокидається Цербер, ти кладеш обережно серп, береш смолоскип, брудниш сорочку, лляна невинність тріщить під напором стихії, ти дивишся в очі неминучого, і стерню поглинає пожежа, ти рухаєшся в бік чорного, ти робиш із себе борошно, ти будеш усіма квітами по той бік порожнього, сповита в колисці власноруч спроектованим богом, на хвилях сама – хвиля, смакуючи перемогу в грі…

Читати далі...
[…]

[…]

99% виживання, 1% гри, 1% кохання на 99 пустоти, тому я щоразу плачу, коли ти літаєш, тому стискається серце до ломоти, і махаю тобі рукою - чи на знак привітання, чи на прощання, коли ти торкаєшся висоти...   Weighing Souls With Sand by The Angelic Process   Обкладинка unsplash-logoDaniel Gregoire

Читати далі...
Сома ІІ

Сома ІІ

Сома – бульбашка піни ревучого океану, рана на грудях спокою і голос із рани, палахкотить нерв, лоскоче пітьму віршами, тріпають вітри вогник, він крила метеликів палить, але сам за секунду разом з ними стане дим…   The Maldoror Chants: Hermaphrodite by Schammasch Обкладинка: unsplash-logoSimon Abrams

Читати далі...
Клубок

Клубок

Зелені кучері травня ховають у собі вересневі колони, оплески листя вже тримають у собі ноти жовті, смерть єднає пори року в обіймах, сльози майбутніх дощів течуть крізь глотку місяців, стаючи вологою життєдайною в квітні, ми всі вже відбулися, вже сталися всі, ми обертаємося на орбіті долі, але це не має значення, бо до (що навічно) і після (що ніколи не сталося) працюють над однією скульптурою ідеального здійснення, так твориться хребет божественного тіла існування, так ти співаєш і я співаю, так ми торкаємось…

Читати далі...
Мушля

Мушля

Серце велике – порожнє і висохле – закликає птахів у собі оселитися, тут стільки повітря солоного – близько до моря, і ягід червоних в кістяних коридорах, щоби прохарчуватися, вистачить, кальцій хай повниться гуками, купол малу тиху радість підсилить, і там, де нічого вже не лишилося, лишайник хоча би розквітне…   Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Читати далі...
Линвоходи

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і тому імовірність двох однакових повернень губиться на тлі цих двох стін, відхиляється на долю градуса, відхиляється на десяту долю тону, і змінюється вся тональність, змінює колір гармонія,…

Читати далі...
E.W.

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що відвикли всміхатися, струшують пил, у зморшках в куточках повік перлини блищать, й блищать краплини на гіллі, в рукаві ховають які міріади білого квіту, живі вінки тим, хто…

Читати далі...
Сейсміка

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай. Порушення кола супроводжує крик – так народжується новий рік, і світанок знову деформує світ, мотиви сонячних вітрів розривають спокій планет, бог лаштує поле ігрове з власних мослів,…

Читати далі...
Біомаса

Біомаса

Дядько Іван позичить вуса дядько Фрідріх позичить молот, лупаємо скелю повільно, але потужно, так рушають локомотиви і тягнуть за собою історію. Ми довбані гноми, як у кліпі Рамштайну, в нас нема Білосніжки, лиш чумазі мармизи, шахтарі всесвітнього Донбасу, в мріях про всесвітнє Приазов’є, в нас немає часу на розмови, взагалі ні на що нема часу… Жорстоке світло тягне до себе серце, дзеркало щоранку не дає помилитися, до нас промовляють земля і стіни, ми слухаємо музику тектонічних глибин, невидима худоба, хижі та травоїдні,…

Читати далі...
Тягар Мій – Благо…

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах, зі скронями в срібних лещатах, хто зламається лише від утоми металу, хто винаходить невагомість у момент зависання перед падінням, віддаючи рештки тепла тому, кого ховає в обіймах…

Читати далі...
Дієслівні рими

Дієслівні рими

Обкладинка:unsplash-logoYuriy Bogdanov Немає сходів до небес, нема сансари колеса, єдині колеса – то жорна кам’яні лежать в колоссі, поля площина – єдина є, і вітер в полі пролітає, ідеш крізь поле – смолоскип – воно услід тобі палає, допоки озирнешся – знов трава на чорному зростає, тиша все перемагає – в тому Музики основа полягає… вдихає… видихає… *** Solitary Universe by Eraldo BernocchI & Chihei Hatakeyama

Читати далі...
Гра світла

Гра світла

Обкладинка: unsplash-logoPeter Lewis Довгий відсвіт короткого спалаху, забутий етюд божества, слід сльози на замурзаних щоках, абсолютна безглуздість, перший плач – крик прощання у захопленні метеора, довгий промінь закінчується тобою, ти – жар доторку, що згасає, і більше в цьому всьому нічого немає, закінчуються рядки, залишається те, що між рядками…

Читати далі...
Білий шум

Білий шум

Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden Сніг – мова невидимого, він звертається повз дзеркало до того, хто в ньому відображений, змушуючи зображення танцювати, пускаючи по шкірі брижі, він огортає тебе і оголює, знімаючи все, що могло б врятувати, залишаючи білий колір, безкінечності білий шум…

Читати далі...
Листопад

Листопад

Обкладинка: Jonah Pettrich Опадають міфи, маски осідають, останнє слово кружляє додолу, моє гілля лишилось голе, душа небу холодному обійми розкриває, і завертаються від захоплення корені під покровом минущого, що стало минулим – шарфом із золота на горлі на межі застуди – захищає якорем, щоби в блакиті тій не потонула, не захлинулася у захваті безмов’ям…

Читати далі...
Терапія

Терапія

І. Відсутність осуду дозволить запустити руку в нутрощі, намацати пухлину і повільно витягнути з пітьми на світло, де вона повинна розтанути в процесі спокути і виправлення… ІІ. Як вижити після такого звиху? Як виправити, як зашити такі розриви? Ми зайшли далеко за рису поняття провини, на цьому рівні вже не працює інструмент осуду, тепер тільки збирати кістки, уважно та обережно, шукаючи положення, де не боляче, ніби по цеглі видиратися із колодязя, неначе заперечувати могилу, і намагатися бути лікарем… намагатися. бути. лікарем…

Читати далі...
[…]

[…]

Обкладинка: WEB AGENCY Щораз бере образа бачити, наскільки низькою та виявилась сходинка, що ти на неї витратив останні сили й лежиш тепер в калюжі поту, хапаючи дорогоцінний кисень з неба жменями…

Читати далі...
Опади

Опади

Обкладинка: Krystle Mikaere Вріже, всвердлить, проореш борону і встрягнеш, виточений, вирячений, героїчний, та незчуєшся, не почуєш, за болем, за важкістю дзеркало завішене, радості світло – вогонь, що злітає над вỳглями, долоням – тепло, очам – кіптява, темрява, погляд крота крізь землю, насінина з руки недбалої, прорізається, свердлить, проорює борону, вистеблюється, виквітає- ться… ***

Читати далі...