Персональний сайт Максима Холявіна

[…]

99% виживання, 1% гри, 1% кохання на 99 пустоти, тому я щоразу плачу, коли ти літаєш, тому стискається серце до ломоти, і махаю тобі рукою – чи на знак привітання, чи на прощання, коли ти торкаєшся висоти…   Weighing Souls With Sand by The Angelic Process   Обкладинка unsplash-logoDaniel Gregoire

Сома ІІ

Сома – бульбашка піни ревучого океану, рана на грудях спокою і голос із рани, палахкотить нерв, лоскоче пітьму віршами, тріпають вітри вогник, він крила метеликів палить, але сам за секунду разом з ними стане дим…   The Maldoror Chants: Hermaphrodite by Schammasch Обкладинка: unsplash-logoSimon Abrams

Клубок

Зелені кучері травня ховають у собі вересневі колони, оплески листя вже тримають у собі ноти жовті, смерть єднає пори року в обіймах, сльози майбутніх дощів течуть крізь глотку місяців, стаючи вологою життєдайною в квітні, ми всі вже відбулися, вже сталися всі, ми обертаємося на орбіті долі, але це не має значення, бо до (що навічно)…

Читати далі

Мушля

Серце велике – порожнє і висохле – закликає птахів у собі оселитися, тут стільки повітря солоного – близько до моря, і ягід червоних в кістяних коридорах, щоби прохарчуватися, вистачить, кальцій хай повниться гуками, купол малу тиху радість підсилить, і там, де нічого вже не лишилося, лишайник хоча би розквітне…   Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і…

Читати далі

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що…

Читати далі

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай….

Читати далі

Біомаса

Дядько Іван позичить вуса дядько Фрідріх позичить молот, лупаємо скелю повільно, але потужно, так рушають локомотиви і тягнуть за собою історію. Ми довбані гноми, як у кліпі Рамштайну, в нас нема Білосніжки, лиш чумазі мармизи, шахтарі всесвітнього Донбасу, в мріях про всесвітнє Приазов’є, в нас немає часу на розмови, взагалі ні на що нема часу……

Читати далі

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах,…

Читати далі

Дієслівні рими

Обкладинка:unsplash-logoYuriy Bogdanov Немає сходів до небес, нема сансари колеса, єдині колеса – то жорна кам’яні лежать в колоссі, поля площина – єдина є, і вітер в полі пролітає, ідеш крізь поле – смолоскип – воно услід тобі палає, допоки озирнешся – знов трава на чорному зростає, тиша все перемагає – в тому Музики основа полягає……

Читати далі

Гра світла

Обкладинка: unsplash-logoPeter Lewis Довгий відсвіт короткого спалаху, забутий етюд божества, слід сльози на замурзаних щоках, абсолютна безглуздість, перший плач – крик прощання у захопленні метеора, довгий промінь закінчується тобою, ти – жар доторку, що згасає, і більше в цьому всьому нічого немає, закінчуються рядки, залишається те, що між рядками…

Білий шум

Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden Сніг – мова невидимого, він звертається повз дзеркало до того, хто в ньому відображений, змушуючи зображення танцювати, пускаючи по шкірі брижі, він огортає тебе і оголює, знімаючи все, що могло б врятувати, залишаючи білий колір, безкінечності білий шум…

Листопад

Обкладинка: Jonah Pettrich Опадають міфи, маски осідають, останнє слово кружляє додолу, моє гілля лишилось голе, душа небу холодному обійми розкриває, і завертаються від захоплення корені під покровом минущого, що стало минулим – шарфом із золота на горлі на межі застуди – захищає якорем, щоби в блакиті тій не потонула, не захлинулася у захваті безмов’ям…

Терапія

І. Відсутність осуду дозволить запустити руку в нутрощі, намацати пухлину і повільно витягнути з пітьми на світло, де вона повинна розтанути в процесі спокути і виправлення… ІІ. Як вижити після такого звиху? Як виправити, як зашити такі розриви? Ми зайшли далеко за рису поняття провини, на цьому рівні вже не працює інструмент осуду, тепер тільки…

Читати далі

[…]

Обкладинка: WEB AGENCY Щораз бере образа бачити, наскільки низькою та виявилась сходинка, що ти на неї витратив останні сили й лежиш тепер в калюжі поту, хапаючи дорогоцінний кисень з неба жменями…

Опади

Обкладинка: Krystle Mikaere Вріже, всвердлить, проореш борону і встрягнеш, виточений, вирячений, героїчний, та незчуєшся, не почуєш, за болем, за важкістю дзеркало завішене, радості світло – вогонь, що злітає над вỳглями, долоням – тепло, очам – кіптява, темрява, погляд крота крізь землю, насінина з руки недбалої, прорізається, свердлить, проорює борону, вистеблюється, виквітає- ться… ***

Перша година вересня

Обкладинка: Marta Pawlik І. Ландшафт співає, і немає значення, що він того не знає – ти це знаєш, й того доста, вам на двох цього знання – вистачить. ІІ. Мої мозаїки невмілого сприйняття у дзеркалі, вкритому попелом, залишаться невидимими, бо я не зможу дістати їх з-за того боку скла, доведеться самому їх перебирати, відчуваючи, як до…

Читати далі

Instaвірш Pack #51 – Пневматичне

Все, чого не розповіси, що лишиться вигуком, відбитим у нерухомій воді, зависає в невагомості рівноваги з планетарним масштабом, надихає і я розправляюся, мов повітряна куля, мої крила просочуються через пори залізобетонного світу, деформовані, й дихання, що забирає горіння у водню, гріє маленькі секунди під великим куполом холодної безкінечності… The Shameless Years by Rafael Anton Irisarri…

Читати далі

Теургія

Знімай біль, прошу, анестезія – така необхідна річ, щоб не вмерти від шоку, однак, мушу глибше занурити скальпель туди, де закінчуються волокна і починається порожнина душі – розколота на друзки галюцинацій, збирай, Кай, із них дзеркало слова вічність, підбирай кути, щоб не порізатися мозаїкою, збирай, щоби знову побачити, як виглядає – цілість, як бог будує…

Читати далі

[…]

Блакитні вітри вивертають легені наспід, й відкриваються на тканині великі дві літери: «Ні»… Замотані принципи в бинт згортаються ембріонами на дні скрині, я видихаю з непевним полегшенням: «Ні..?» Пара звивом широким пускає слова на хвилі, пливуть, не чіпляючи шкіри, бо «Ні…» І наскрізь проходять тіні, ти на іншій бо вже частоті, твоє тіло грається в…

Читати далі

1 2 3 6
%d блогерам подобається це: