Персональний сайт Максима Холявіна

Мушля

Серце велике – порожнє і висохле – закликає птахів у собі оселитися, тут стільки повітря солоного – близько до моря, і ягід червоних в кістяних коридорах, щоби прохарчуватися, вистачить, кальцій хай повниться гуками, купол малу тиху радість підсилить, і там, де нічого вже не лишилося, лишайник хоча би розквітне…   Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і…

Читати далі

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що…

Читати далі

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай….

Читати далі

Біомаса

Дядько Іван позичить вуса дядько Фрідріх позичить молот, лупаємо скелю повільно, але потужно, так рушають локомотиви і тягнуть за собою історію. Ми довбані гноми, як у кліпі Рамштайну, в нас нема Білосніжки, лиш чумазі мармизи, шахтарі всесвітнього Донбасу, в мріях про всесвітнє Приазов’є, в нас немає часу на розмови, взагалі ні на що нема часу……

Читати далі

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах,…

Читати далі

Дієслівні рими

Обкладинка:unsplash-logoYuriy Bogdanov Немає сходів до небес, нема сансари колеса, єдині колеса – то жорна кам’яні лежать в колоссі, поля площина – єдина є, і вітер в полі пролітає, ідеш крізь поле – смолоскип – воно услід тобі палає, допоки озирнешся – знов трава на чорному зростає, тиша все перемагає – в тому Музики основа полягає……

Читати далі

Гра світла

Обкладинка: unsplash-logoPeter Lewis Довгий відсвіт короткого спалаху, забутий етюд божества, слід сльози на замурзаних щоках, абсолютна безглуздість, перший плач – крик прощання у захопленні метеора, довгий промінь закінчується тобою, ти – жар доторку, що згасає, і більше в цьому всьому нічого немає, закінчуються рядки, залишається те, що між рядками…

Білий шум

Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden Сніг – мова невидимого, він звертається повз дзеркало до того, хто в ньому відображений, змушуючи зображення танцювати, пускаючи по шкірі брижі, він огортає тебе і оголює, знімаючи все, що могло б врятувати, залишаючи білий колір, безкінечності білий шум…

Листопад

Обкладинка: Jonah Pettrich Опадають міфи, маски осідають, останнє слово кружляє додолу, моє гілля лишилось голе, душа небу холодному обійми розкриває, і завертаються від захоплення корені під покровом минущого, що стало минулим – шарфом із золота на горлі на межі застуди – захищає якорем, щоби в блакиті тій не потонула, не захлинулася у захваті безмов’ям…

Терапія

І. Відсутність осуду дозволить запустити руку в нутрощі, намацати пухлину і повільно витягнути з пітьми на світло, де вона повинна розтанути в процесі спокути і виправлення… ІІ. Як вижити після такого звиху? Як виправити, як зашити такі розриви? Ми зайшли далеко за рису поняття провини, на цьому рівні вже не працює інструмент осуду, тепер тільки…

Читати далі

[…]

Обкладинка: WEB AGENCY Щораз бере образа бачити, наскільки низькою та виявилась сходинка, що ти на неї витратив останні сили й лежиш тепер в калюжі поту, хапаючи дорогоцінний кисень з неба жменями…

Опади

Обкладинка: Krystle Mikaere Вріже, всвердлить, проореш борону і встрягнеш, виточений, вирячений, героїчний, та незчуєшся, не почуєш, за болем, за важкістю дзеркало завішене, радості світло – вогонь, що злітає над вỳглями, долоням – тепло, очам – кіптява, темрява, погляд крота крізь землю, насінина з руки недбалої, прорізається, свердлить, проорює борону, вистеблюється, виквітає- ться… ***

Перша година вересня

Обкладинка: Marta Pawlik І. Ландшафт співає, і немає значення, що він того не знає – ти це знаєш, й того доста, вам на двох цього знання – вистачить. ІІ. Мої мозаїки невмілого сприйняття у дзеркалі, вкритому попелом, залишаться невидимими, бо я не зможу дістати їх з-за того боку скла, доведеться самому їх перебирати, відчуваючи, як до…

Читати далі

Instaвірш Pack #51 – Пневматичне

Все, чого не розповіси, що лишиться вигуком, відбитим у нерухомій воді, зависає в невагомості рівноваги з планетарним масштабом, надихає і я розправляюся, мов повітряна куля, мої крила просочуються через пори залізобетонного світу, деформовані, й дихання, що забирає горіння у водню, гріє маленькі секунди під великим куполом холодної безкінечності… The Shameless Years by Rafael Anton Irisarri…

Читати далі

Теургія

Знімай біль, прошу, анестезія – така необхідна річ, щоб не вмерти від шоку, однак, мушу глибше занурити скальпель туди, де закінчуються волокна і починається порожнина душі – розколота на друзки галюцинацій, збирай, Кай, із них дзеркало слова вічність, підбирай кути, щоб не порізатися мозаїкою, збирай, щоби знову побачити, як виглядає – цілість, як бог будує…

Читати далі

[…]

Блакитні вітри вивертають легені наспід, й відкриваються на тканині великі дві літери: «Ні»… Замотані принципи в бинт згортаються ембріонами на дні скрині, я видихаю з непевним полегшенням: «Ні..?» Пара звивом широким пускає слова на хвилі, пливуть, не чіпляючи шкіри, бо «Ні…» І наскрізь проходять тіні, ти на іншій бо вже частоті, твоє тіло грається в…

Читати далі

[…]

Photo by Maarten van den Heuvel on Unsplash Чужа смерть – розтуляє губи відлюдника, що знає ціну кожному звуку, що знає вагу кожного звуку на всесвітньому тілі мовчання, тож не скаже зайвого, тож не зойкне зайве, але смерть чужа розтуляє губи, роздирає губи – і вся любов виривається звідти лементом, щоб летіти услід лелеками –…

Читати далі

Martyrdom

Мучеництво – блазування героїв, упитих трагедією, настійка гірка ятрить нутрощі, відчай повертає ключ у дверях страху, за якими вже не хочеш ані жахливого кінця, ні безкінечного жахіття, лише відкритої блакиті, що відбивається в чаші приречення…

[…]

Cover source: CNN Не клянуся, бо по той бік себе немає слів, лише напруга у намаганні не дати болю зламати й відмовити, і тоді, коли ти спромагаєшся стати мучеником – якщо вже не здатен бути переможцем – то мучитель перетворюється на стоматолога, що встромляє залізо у схований в яснах нерв з метою видужання твого духу,…

Читати далі

1 2 3 6
%d блогерам подобається це: