Персональний сайт Максима Холявіна

Геометрія Осокорків

Новобудови крадуть у неба порожнечу. Їх лінії вихоплюють простір, накидають на нього сітку масштабів і перспективи. Це така чиста, нелюдська і нелюдяна геометрія, область чистих форм, що лише віддалено мають справу з житлом. Народжені в електронних нутрощах комп’ютера, сформовані як ідея в одній з програм для креслення, вони зберегли в собі той дух стерильних математичних…

Читати далі

Фотосет інтимних місць

Японці мають свої “вабі” і “сабі” – красу природності та красу старості. Але старість у даному випадку швидше означає досвідченість. Старі, потріпані предмети мають власну біографію, на них нанесено досвід, почуття – або їх власні, або чиїсь. Нові райони, нові будинки – стерильні, їх біографії ще тільки мають бути написані. А ще – в них досі нема “інтимних місць”,…

Читати далі

Урбанавтичні етюди

Магія ховається в повітрі. Денний шум затуляє її, але в моменти вечірньої тиші її знову можна помітити в атмосфері. Тоді душа міста виходить із хованок, і стіни старих будинків промовляють до уважного вуха… Похід крізь невідомі досі історичні куточки міста відкриває тобі його душу, його непарадне нутро, повне живіших, домашніх сюжетів, написаних на мові старих…

Читати далі

Instaвірш Pack #29 – Зона

Романтика пострадянських індустріальних регіонів – це романтика “Зони” Тарковського, простору, понівеченого втручанням техногенних сил, місце розламу світу, з якого дмуть вітри невідомості. Всі ці “їбеня”, покинуті промзони, довжелезні віти іржавої залізниці в бур’янах, не менш іржаві споруди з арматури, покриті лишайниками камінні рештки – все це є новою, “гібридною” Природою, загадковим перехрестям між однозначності цивілізації…

Читати далі

[миттєвість]

Крізь київський шум проступають секрети подвір’їв старих, аромати каштанів, підвалів та їжі на пічці історії тчуть, невеличкі такі… When No Wind Whirled by Siavash Amini and Heinali

Без назви. Візії

Маленькі камінці тікають із-під ніг, немов прудкі та дикі кошенята. Я здіймаю очі й бачу неба схил, швидше-швидше, окрай слів тікає поміж трав і стін найголовніше – мій Заїр.   Я не знайду йому віршів, коли зникає геть за рогом божественної сукні полог, душа проводить язиком по оку – злизує з зіниць світлину, ще вологу,…

Читати далі

Останнє світло танцювало на асфальті, на полірованому тілі скалками блищало, в зіниці розчинився клаптик світу мультивітамінною пігулкою. Хмільні невидимі в повітрі хвилі розбурхують німу душевність, бо я навряд коли знайду вербальні відповідники до почуття від світла на затертому асфальті.   Так сталося – живу у місті, до якого не вертаються, ще трохи, і присвоять статус…

Читати далі

Спекотне перемир’я

Мангусту Разом визиратимуть з поверху на зелене старе подвір’я, там шумлять будні нашої ери, час подрібнений дзеленчить.   А їм буде собі так добре випадати убік від контекстів, поринаючи в мрії та спогади в помаранчевій спеці літа.   Місто це їм вторує сонливо, темношкіре, лежить пітніє, абсолютно не має напряму, світлофорами ледь мигтить.   На…

Читати далі

Genius Loci. З чого починається любов?

У книзі «Архітектура Львова. Час та стилі» мені трапилася фотографія з дня святкування 750-річчя міста. Там люди вистроїли собою велику цифру 750, котру закарбували на плівку з даху будинку поруч. Потім я побачив старовинні гравюри з неодмінним левом та святими круг міста. Подумалося мені: а як ті репродукції могла б сприйняти дитина? В кожного з…

Читати далі

Фонова музика

(інтуїції про музику, метафізику та культурну морфологію) Мене вже давно бентежить роль оточуючого простору. Зазвичай простір розуміють як певну порожнину, місце, де можна рухатися, або місце, яке можна заповнити. Але насправді простір не є порожнеча. Він уже заповнений. Ми беремо шматочок візуального враження і охрещуємо навколишнє порожнім, хоча насправді саме навколишнє є предметом. Люди повзають…

Читати далі

Гастроекзистенція

Малесенька хостес з кривенькими ніжками приміщенням водить утомленим поглядом. Їй усміхнуся, сьогодні я щедрий, і вибачу навіть питання мовне. Як завжди, сет з улюблених роллів замовлю, залишу на чай трохи більше ніж треба – шанобливе поводження з гастрономією – перший етап світової духовності.   За вікном пролітають об’єкти міського забитого дощенту сірого простору, чарівна та…

Читати далі

Від сучасності до сучасності. Галина Севрук

Історія має два сенси. По-перше, вона існує, щоб не доводилося повторювати помилок і можна було розвиватися. Другий сенс – можна сказати, художній. Історія мистецтва вміщує в собі всі почуття попередніх епох, виражені в мистецтві. Коли ми шукаємо психологічної підзарядки або ж просто прагнемо зануритися в естетичну насолоду – до наших послуг стають музеї, альбоми репродукцій,…

Читати далі

Quo vadis, Mariupolis?

2012 рік більш ніж наочно показав, що в житті Маріуполя настав період змін. Схилившись на бік оптимізму, можна навіть припустити, що то «початок нового етапу», як люблять казати на урочистостях. Проте розслаблятися рано, бо постає неминуче і важке питання: а куди, власне, далі? Металургія більше руйнує місто, аніж будує, до того ж сама по собі…

Читати далі

Побачив щось, і ось… ;)

Прошита біографія трамвайним полотном, ранковим променем оплетена дбайливо, трясеться сенс життя по рейках між городів, коли до горизонту пролягла безодня за розрисованим подряпинами склом під генеральний бас з горлянок мідяних биків, тривожить сон його недосконалий дзвін, тінями пролітає гранями трави…   Знаю, що є тут, знаю, що є там, стежини знаю із розбитого асфальту, поверхні…

Читати далі

Есенція пташиних голосів, звіриних вигуків і вод з гори донизу водоспадом, грім – хвилює ніжний слух, несуть в руках блаженне божество, воно навколо сипле зорі, по давніх каменях танок іскристий мерехтить, із ним десятки пар очей миттєво просвітлились… Виходять люди на майдан – виносять бога на руках, в повітрі хвилі одягу повільно колихаються, і світло…

Читати далі

Ця Музика настільки я, що в плеєрі коли здійметься крик – стає більше мене, навушники – щити проти метро, настільки ствердно Музика звучить, що відступає натовп – дихати вільніше. Якщо злетять акорди до височини – злечу з ними разом, коли ти віриш в мене так, у Неї вірю як – разом полетимо.

Міражі Цитадельної

Тягнемо зорі й зерно у комору з мішками збережених файлів, на вікнах кіно – понад вечір злітають на плечах стовпів ліхтарі, мерехтять з ними разом світи за стіною навпроти, нам чутно їх шепіт на мові світильників поза фіранками й шторами чи навіть оголених і безсоромно розхристаних в ніч. Я вмикаю чайник, дивлюся на кахлі та…

Читати далі

Експедиція у відоме. Декілька думок про сталкерський світогляд

Для геймерів і просто комп’ютерних гравців уже давно відома серія ігор під назвою S.T.A.L.K.E.R. (студія GSC) Її довго розробляли, довго чекали, і зрештою, сяк-так отримали. Сюжет ігри багато в чому взятий з повісті А. і Б. Стругацьких «Пікнік на узбіччі» («Пикник на обочине»), а також зі знятого за мотивами книжки фільму Андрія Тарковського «Сталкер». Лишень…

Читати далі

Урбанавтика. Українське монументальне мистецтво в Києві

Я довго не міг зрозуміти радянське монументальне мистецтво. Жила в мені давня образа на штамповані статуї Леніна, котрі в дитинстві посадили в душі відторгнення мистецтва скульптури як такої. Вже в свідомому віці, побачивши якісні альбоми з творіннями античних майстрів, Мікеланджело, Родена – я зрозумів, що в 90-х мене «ошукали» замовні творіння колишньої пропагандистської машини. А…

Читати далі

%d блогерам подобається це: