Персональний сайт Максима Холявіна

Сингулярність кохання

Коли я входжу в тебе, то з’єднуюся з твоїм хребтом, проникаючи в твою голову щонайпряміше, це мова на рівні волокон, плетиво мікроскопічних імпульсів тче текстуру спільного існування, в середовищі якого ми постаємо одне перед одним найбільш оголеними, найменш тривіальними, розлущеними серцевинами, і коли життя в резонансі стає забагато, воно розливається – формально і фігурально, формуючи…

Читати далі

Instaвірш Pack #48 – Відтінки тіла

Бажання твого тіла – квітка в занадто солоному ґрунті, так довго доводиться підійматися їй з глибини запалених звивин, плутати у лабіринті, воюючи з Мінотаврами, щоб досягнути свого Наксосу і стати, нарешті, Вакхом, помиритися з тінню Іншого з-під склепінь тектонічних плит, це – напружене малювання алхімічних рівнянь, щоби пройти крізь стіну і сягнути моменту торкання, проникаючи…

Читати далі

Instaвірш Pack #8 – Vaporwave

Ковтає кожний ранок скрик, поки шукають очі мрії колір між речей, а на подушці – сіль, і ми – суцільний біль, а доля – кулька для Pinball 1973. *** Зачаття – pinball, відтягнув – відпустив, понеслась вірогідність полями можливостей, учора – клітина, сьогодні – хто ти? Між полиць супермаркета незграбна тварина. *** Токіо – перший…

Читати далі

Без назви. Шал води

Дивись: танцює бунтівна вода по морю та землі, зігріта прагненням упасти знічев’я в назване життям, коли торкаються долоні всього з усім – ти бачиш? – коли тягнувся до Адама, бог бачив дзеркало, розбурхане своє обличчя в темнім склі первинних вод, поки носився, і хвилювався біс в ребрі. Ошаленів: хай буде світло! Я хочу статись, я…

Читати далі

Без назви. Лісове

Doch alle Lust will Ewigkeit: will tiefe, tiefe Ewigkeit! F. Nietzsche Звільни майданчик розуму від піклування про життя: спочатку стане темно і незручно, але потім крізь пітьму зажевріє одне солодке «хочу» – плин краси, самої по собі, без меж, самодостатність ліній, кольору і звуку, ще – любов як джерело, смачна вода з глибин безодні, торкнусь…

Читати далі

Стати фавном

Рівнина чорна у траві зеленій, небо сіро-синього відтінку, порожнеча аж до горизонту, але раптом все довкола зміниться – розкинуться великі темні крила із пір’ям голубої хвої, від них повіє аромат смолистий, а з ним загроза смерті та неволі, каміння під ногами, дощ із хмари, змії срібними ланцями стягнуть пояс… Рясним пензля помахом отруйні орхідеї, обруч…

Читати далі

Серпень уже тримає в собі Листопад

Листопад замішує у тиглі сутінь – густий холодний шоколад, у непривітнім просторі його прості насущні речі враз злітають у ціні і роблять раптом нас багатшими (неначе лотерея). Вже скоро сніг, вже скоро сон зимовий, фантоми вуличні наповняться блакитним світлом, поки що вони сіренькі та прозорі, губляться в дощу на тлі зажурених небес. На пірсі холодно…

Читати далі

Т.К. Досвіт сонця встане, і повітря з вікна прохолодне огорне її профіль в блакиті, з плечей до стегон, по лінії хребта… …залишиться таємницею, про що тоді вона подумає, в уяві відблиск промайне того, що відчуває. Але коли поверхнею зіниці зісковзує абрис її присутності, ти достеменно знаєш – усе добре…

Кімната – берег сонячного моря, з вікон опадають на підлогу хвилі, сповивають у молочний тіло, огортають вигини, долонями пестливо натискають груди, граються волоссям, ковзають губами, безсоромно зазирають всюди, де дотягнуться, де ні – напружену проводять тінь.   У ванну сонячну стікає жар нічний, від спогадів здіймаються сторчма всі волоски, рябить неначе по барханах. Тягнеться хвилина…

Читати далі

Метафізична хижість

Із темно-зеленої глибини до світанку сучасного тягнуться корені, наказують коханим їсти плоть і соки одне одного, і того не втамує жодне із християнств. Маленький острах болю тільки втримує від богомолячого прагнення здушити чи загризти, а також холодильне прагнення на завтра безцінне м’ясо залишити. Так світло Аполлона з полювання м’ясоїдного перевернуло любощі тваринництвом молочним, але на…

Читати далі

%d блогерам подобається це: