Персональний сайт Максима Холявіна

Сома ІІ

Сома – бульбашка піни ревучого океану, рана на грудях спокою і голос із рани, палахкотить нерв, лоскоче пітьму віршами, тріпають вітри вогник, він крила метеликів палить, але сам за секунду разом з ними стане дим…   The Maldoror Chants: Hermaphrodite by Schammasch Обкладинка: unsplash-logoSimon Abrams

LVX

По той бік твого монологу, між речей, тече дивне світло, його видно між слів, ми – немовби портали, щоб вийти у нього – де ми опинимось? – в дзвонах секунд, що лунають повільно і довго, стікають, як мед через промені сонного сонця, там дзюркоче джерело всіх музик, там в’ються над водою бозони Хіґса, там тобі…

Читати далі

Клубок

Зелені кучері травня ховають у собі вересневі колони, оплески листя вже тримають у собі ноти жовті, смерть єднає пори року в обіймах, сльози майбутніх дощів течуть крізь глотку місяців, стаючи вологою життєдайною в квітні, ми всі вже відбулися, вже сталися всі, ми обертаємося на орбіті долі, але це не має значення, бо до (що навічно)…

Читати далі

[…]

Сталося так, що одна з найважчих речей – розгладити зморшки на своєму чолі, розтиснути кулаки – забирає чи не більше волі, аніж протилежне… …зашкарбулу від крові щелепу тягну щосили, щоби впустити всередину потоп любові, над її водами несеться погляд до найширшого на світі обрію… …я був лук тугий, натягнутий заради цього моменту – гучного і…

Читати далі

Протистояння

Дух Ареса здіймає мечі заради візерунку крові вздовж металу і радості вбивчої швидкості назустріч фатуму, чорнота, що заливає очі зрячого стократ темніше, адже гнів під тиском обставин переплавлено в найхолодніший прагматизм Каїна, землероб здіймає до неба лезо коси і починає сіяти пустоту, вимащуючи руки в нафті остаточної неможливості миру, червоні ріки напувають ґрунти, в найтемнішу…

Читати далі

Сома

Хвиля її тіла викликає зачудування й сум, адже його неможна повторити навіть на секунду, зникає піна, лишається тільки солоний присмак на губах, і мушля в руках, у якій крутиться запис її співу. І на фоні божественного злиття насолоди з душевним щемом ти формуєш хибку надію з крихти знань і обширу невідомості, що все ще можливо,…

Читати далі

Квітень

День прийшов, провалився лід на небі, й вітри розпорошили кольори квіту, зелень така яскрава, що пече всередині, й серце землі стискається знову вперше – я чую його важкий рівний тон у повітрі, вібрація поширюється через кросівки прямо в душу, аромат життя з ефектом вибуху бомби ототожнює тебе з деревом, даючи змогу відчути, як воно –…

Читати далі

Віталізм

Весна робить ін’єкцію блакиті з відновленого кисню, ялозить по губах талим льодом, крізь її поцілунок видно виворіт неба, і виворіт неба на смак прохолодний, б’є у саме серце перспектива, кількість явищ на міліметр зіниці захоплює подих, їх з’єднує любов і голод у цілокупність, це тіло – повільний вибух, ground zero, який стається щовесни… Обкладинка: unsplash-logoRobbin…

Читати далі

Cor II

Серце життя лежить на відстані в один сон, кінчики пальців простягнутих відчувають тепло, воно на дотик, мов жовтень, й дзвенить ледь-ледь, чутливе, як терменвокс…

Мушля

Серце велике – порожнє і висохле – закликає птахів у собі оселитися, тут стільки повітря солоного – близько до моря, і ягід червоних в кістяних коридорах, щоби прохарчуватися, вистачить, кальцій хай повниться гуками, купол малу тиху радість підсилить, і там, де нічого вже не лишилося, лишайник хоча би розквітне…   Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і…

Читати далі

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що…

Читати далі

Сатирикон

янгол у латексі, в кучерях – звір, раб і повстанець танцюють у клінчі, сльози збираються в серця на дні, під тиском спалахує злість на обличчі… калібрую ваги, бо підламує ноги тягар у слуги, його очі додолу тоді, як душа його хоче до сонця, йому треба зростити м’яз надійний в грудній порожнині, аби тягарі над тілом…

Читати далі

Cor

Б’ється сильно, от-от зірветься і випурхне в небо, на щоках лишить солоний слід, згорить у світлі й лискучим прахом покриє перший весняний квіт… ___________________ Обкладинка: unsplash-logoAhmed Saffu

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай….

Читати далі

Біомаса

Дядько Іван позичить вуса дядько Фрідріх позичить молот, лупаємо скелю повільно, але потужно, так рушають локомотиви і тягнуть за собою історію. Ми довбані гноми, як у кліпі Рамштайну, в нас нема Білосніжки, лиш чумазі мармизи, шахтарі всесвітнього Донбасу, в мріях про всесвітнє Приазов’є, в нас немає часу на розмови, взагалі ні на що нема часу……

Читати далі

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах,…

Читати далі

Непритомний пасажир

Сонце падає крізь Святошин, розчиняється в повітрі, мов шипучий мультивітамін, і я ковтаю жадібно зіницями ці золоті частки, тамуючи мігрень, спричинену присутністю снігів, й услід за Сонцем розчиняюся у мерехтінні мрій на стінах, неоновому післяслів’ї до поеми дня, і габаритів червона змія додому тягне на автопілоті повз їбеня… ***

Провесна

Обкладинка:unsplash-logoBiegun Wschodni Земля не хоче прокидатися, до підборіддя натягує сніг і відвертається від Сонця – Сонце усміхається натомість, рукою водить обрисом під ковдрою, передчуваючи глибокий вдих і виструнчення з-під покрову тіла чорного на повний зріст… ***

Танцююча зірка

Обкладинка:unsplash-logoSimon Schmitt Потрібно носити в собі хаос, щоб бути в змозі народити танцюючу зірку. Ф. Н. Вже тут хаос, чи буде – зірка? На краю урвища безкінечності зависає душа, шаленіючи від пейзажу, краплина солона серед краплин, то дощ, може, з божого ока? – …щоб з’явилась на світлі веселка в потоках… *** ANDROMEDA SKYLINE by ISON

1 2 3 14
%d блогерам подобається це: