Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #53 – Листопадовий чин

Обкладинка: Xander Ashwell I. Опадають міфи, маски осідають, останнє слово кружляє додолу, моє гілля лишилось голе, душа небу холодному обійми розкриває і завертаються від захоплення корені під покровом минущого, що стало минулим – шарфом із золота на горлі на межі застуди – захищає якорем, щоби в блакиті тій не потонула, не захлинулася у захваті безмов’ям… ***…

Читати далі

Листопад (V)

Обкладинка: Yoal Desurmont Саван осанною осідає на щоки мереживом – в найчорнішу годину умащує білим, і час завмирає на вдиху – шуми обтікають із нього по стінах столітніх, і барви з ними – стікають в безбарв’я, в очах темніє, повіко небесне лягає, кружляють тінями по вулицях сни…

Листопад IV

Обкладинка: Alex Knight Ввечері чутно, як тихо співає genius loci, предмети в тумані сплітає в орнаменти значень, і тіні до тебе звертаються, вуха вібрують, я провалююся в сутінь існування між секунд, я знаю! знаю… знаю… знаю… …кола дзеркалом ідуть…

Листопад (ІІІ)

Обкладинка: Macie Jones Не знаю нічого, нікого не знаю – торкаюсь поверхні холодного дзеркала тільки: там листя кружляє, вкладаючись тихо під ноги гігантів зелених, щоб хмарами стати, що в напрямку Сонця з гілок відлітають…

Листопад (ІІ)

Обкладинка: Annie Spratt Лунка тиша моєї присутності відбивається від чорних тіл дерев – я зупиняюся – в повітрі зріджуються сни, і тисячі блакитних ранків уміщуються ув одній сльозі, яка мішається з туманом – в диханні безмежжя… тане… тане…

Листопад

Обкладинка: Jonah Pettrich Опадають міфи, маски осідають, останнє слово кружляє додолу, моє гілля лишилось голе, душа небу холодному обійми розкриває, і завертаються від захоплення корені під покровом минущого, що стало минулим – шарфом із золота на горлі на межі застуди – захищає якорем, щоби в блакиті тій не потонула, не захлинулася у захваті безмов’ям…

Потойслів’я. Жовтень

Безжальний простір жовтня розриває межі моєї свідомості, і я задихаюся перед величчю поля сутностей за відсутності слів, мій мозок сприймає більше, ніж руки можуть дотягнутися, ніж прибори здатні поміряти функції – без літер, функції – без імен…

Instaвірш Pack #52 – Кома жовтня

Важкі кити і кораблі висять в повітрі між вітрів з натертими боками, стогнуть стиха, колихаючись на висхідних потоках, тримаючись за якорі в приборканому морі снів, що в спокої хибкому відбиває зорі, що майже не буває в спокої… *** Чарівність проростає крізь танцюючу безглуздість, знаходячи притулок в змозі насолоди: тріпає вітер відклеєне оголошення – слова відшаровуються…

Читати далі

Перша година вересня

Обкладинка: Marta Pawlik І. Ландшафт співає, і немає значення, що він того не знає – ти це знаєш, й того доста, вам на двох цього знання – вистачить. ІІ. Мої мозаїки невмілого сприйняття у дзеркалі, вкритому попелом, залишаться невидимими, бо я не зможу дістати їх з-за того боку скла, доведеться самому їх перебирати, відчуваючи, як до…

Читати далі

Безпосередність

Фото в обкладинці: Kristian Seedorff Реальність – жало променю в розбурханій хмарі живого, опівдні в жовтні, коли дерева яро в небо б’ють тілами в знак присутності, і вітер точить лінзи з солі, щоб ти бачив правду прямо, ось, перед собою, ось, ось! О! Сонце! Ось це! Це… 777 – Cosmosophy by Blut Aus Nord

Instaвірш Pack #40 – Art Nouveau

Обкладинка: Густав Клімт – Портрет Аделі Блох-Бауер І (1907 р., фрагмент) Чому, власне, “нове”? Тому що за внутрішнім відчуттям і формально завершився доволі великий творчий період. Його плодом стала книжка віршів “Тріщина в Пустоті”, котру я подав на конкурс видавництва “Смолоскип”. Цьогорічна осінь немовби закрила чергову внутрішню оболонку, “річне коло” душі, й тепер назовні спливають…

Читати далі

Instaвірш Pack #19 – Тендітність

В кімнаті постріл, отвір у склі, протяг сичить, забирає аркуші й сніг із душі – розкидає над містом на парасольки осіннім листям комусь в долоньки, чиєсь обличчя здійметься вгору – побачить порох, холодний порох – летить за вітром, жадає, дивний, зіркам за хмари надіслати привіти… *** МАЯТНИК Цінуй тишу, що на кінчиках трави від замісу…

Читати далі

Instaвірш Pack #17 – Автохтон

З-поза смерті на схід усе тягнеться вперта процесія полем, і вітер доносить, як стиха залізо дзвенить – мечів і плугів, як шурхоче бадилля вологе, вітаючи кроки, і очі виблискують світлом прадавніх надій над волоссям трави кличе голос протяжно самотній за обрій, наче дзвін тятиви від початку часів, тьохне в серці луною, скинеш вгору долоню –…

Читати далі

Instaвірш Pack #16 – OVER

Множини ваші – моя аскеза, слова складати, мов класти цеглу, повільно вчуся. *** Світло зі Сходу – пожежі жар, знецінює скорочення руки, забере жорстоке Сонце образ тендітний на Захід, проковтне червоне горло Ахерону, мов подачку, спльовуючи глину. Та Диявол поселив невіру в серці, зло страшне під іменем надії, тож знову я ліплю із тої глини…

Читати далі

Instaвірш Pack #11 – Злаки

Святкувати круглі дати трошки банально, тому давайте святкувати квадратні. 11 пак інставіршів означає, що вже 11 тижнів не минають без творчого слова, а отже 11 тижнів мали хоча б одне, хоча б невеличке осяяння, що відлилося в слово. Хай слова в нашому житті не заважають, а допомагають. Осіннє гірке молоко, в ньому плаває сонне Сонце,…

Читати далі

Instaвірш Pack #10

Нічого немає… збираю крихти, одна за одною, ось уже жменя – хлібу… і весь той пил, що несе над землею, учора був цеглою веж, на нього долоню хтось інший вкладе колись, і збере по жмені нові сходи в безмежжя по той бік слів… *** Зніми пилюжні фіранки з очей моїх, промий моє вікно, а краще…

Читати далі

Instaвірш Pack #9 – Міжсезоння

Міжсезоння занурює в мене руки й грається із серцевим ритмом, перебирає пальцями спогади, дні збирає в намиста довгі, обертає довкола тіла, дзеленчать бісерини, мов голос, що вічно запрошує жити… *** Дожити до тих часів, коли, сидячи на горбах, одне одному салютуватимем чашками чаю на знак поваги до опікуваної краси єбенів… ***

Спіймана instance…

Сьогодні позачерговий пост у віршах, бо не можу не відмітити цей день, коли вперше відчув, що Сонце вже пірнуло в осінь, і тепер ми увійшли в містичний простір міжсезоння, коли з видовжених тіней на нас визирають дива. Перший день, коли Сонце минуло точку невороття над обрієм, міжсезоння лягло розламом у тінях, терпких, мов цикорій, згусло…

Читати далі

Instaвірш Pack #5 – Світанок серпня

Віщують сутінь року цвіркуни, акомпанує першій скрипці сарана, в зелених стільниках течуть меди в малі долоні сонячних дріад. Смичком по серцю в’ється дивний сум, співає по колоссю рух серпа, збирає в полог літа квіти довга тінь, готуючи вбрання на жовтий бал. Відносить з порога сухі слова вітрами з-за обрію темного завтра, махає руками руда трава,…

Читати далі

[нотоносець]

Ті, хто стався в мені раною, залишайтесь рубців піснею, довершить нарис композицію, тихо буде мені співати, коли вітер зриватиме листя на палких оргіях листопаду, засіваючи мжичкою вилиці.

1 2
%d блогерам подобається це: