Персональний сайт Максима Холявіна

[…]

…і небо – розміром із перл, уміщується на долоні, де розчинилась лінія життя, і спогади розлітаються пелюстками, я знаю – все це – короткий спалах, моя спіраль вольфрамова уже перегоріла в вакуумі, я з кожною секундою тану в затяжному відлунні кульмінації кохання, обертаючись по спіралі, колихаючи свою пряму криву малюнком привітальним на прощання, але поки…

Читати далі

Блакитна мить

Липневе сонце зойкнуло і скинуло блакить, мені затулила крилом очі сукня прозора, крізь неї видно сни, шепочуть ледве чутно, ховаються – в повіка на краєчку, скільки їх танцює на вістрі вії однієї?.. Обкладинка: unsplash-logoEsteban Lopez

Наплічник

Спакуй свою пам’ять в гігантський наплічник, в картонні коробки склади, відчуєш, як прямо до сонця злітаєш, бо він, мовби гелій, легкий… Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Сома ІІ

Сома – бульбашка піни ревучого океану, рана на грудях спокою і голос із рани, палахкотить нерв, лоскоче пітьму віршами, тріпають вітри вогник, він крила метеликів палить, але сам за секунду разом з ними стане дим…   The Maldoror Chants: Hermaphrodite by Schammasch Обкладинка: unsplash-logoSimon Abrams

LVX

По той бік твого монологу, між речей, тече дивне світло, його видно між слів, ми – немовби портали, щоб вийти у нього – де ми опинимось? – в дзвонах секунд, що лунають повільно і довго, стікають, як мед через промені сонного сонця, там дзюркоче джерело всіх музик, там в’ються над водою бозони Хіґса, там тобі…

Читати далі

Клубок

Зелені кучері травня ховають у собі вересневі колони, оплески листя вже тримають у собі ноти жовті, смерть єднає пори року в обіймах, сльози майбутніх дощів течуть крізь глотку місяців, стаючи вологою життєдайною в квітні, ми всі вже відбулися, вже сталися всі, ми обертаємося на орбіті долі, але це не має значення, бо до (що навічно)…

Читати далі

[…]

Сталося так, що одна з найважчих речей – розгладити зморшки на своєму чолі, розтиснути кулаки – забирає чи не більше волі, аніж протилежне… …зашкарбулу від крові щелепу тягну щосили, щоби впустити всередину потоп любові, над її водами несеться погляд до найширшого на світі обрію… …я був лук тугий, натягнутий заради цього моменту – гучного і…

Читати далі

Cor II

Серце життя лежить на відстані в один сон, кінчики пальців простягнутих відчувають тепло, воно на дотик, мов жовтень, й дзвенить ледь-ледь, чутливе, як терменвокс…

Мушля

Серце велике – порожнє і висохле – закликає птахів у собі оселитися, тут стільки повітря солоного – близько до моря, і ягід червоних в кістяних коридорах, щоби прохарчуватися, вистачить, кальцій хай повниться гуками, купол малу тиху радість підсилить, і там, де нічого вже не лишилося, лишайник хоча би розквітне…   Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і…

Читати далі

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що…

Читати далі

Cor

Б’ється сильно, от-от зірветься і випурхне в небо, на щоках лишить солоний слід, згорить у світлі й лискучим прахом покриє перший весняний квіт… ___________________ Обкладинка: unsplash-logoAhmed Saffu

Непритомний пасажир

Сонце падає крізь Святошин, розчиняється в повітрі, мов шипучий мультивітамін, і я ковтаю жадібно зіницями ці золоті частки, тамуючи мігрень, спричинену присутністю снігів, й услід за Сонцем розчиняюся у мерехтінні мрій на стінах, неоновому післяслів’ї до поеми дня, і габаритів червона змія додому тягне на автопілоті повз їбеня… ***

Ікосаедр

Рівновага того, в кого двадцять рук, і у кожній руці по мотузці з планетою на кінці – необхідність танку, малювати у просторі круг, необхідність стискати й тягнути їх, щоб не зірвались і не зринули у пітьму, щоб не зіткнулись, ламаючи кільця орбіт, в того, в кого двадцять рук, кожна рука гудить, руки гудять, і він…

Читати далі

Deus Ex Musica II

Обкладинка: unsplash-logoDmitry Bayer Звук занурює мені руку в живіт крізь сонячне сплетіння, огортає долонею серце і змушує його тремтіти здіймаючи з дна його сяюче диво, коли воно сходить – перехоплює дихання, і співають сни хором в артеріях сонних, звук – робить душу осяжною фізіологічно, вона – мокра й солона – по губах прокотилася з ока……

Читати далі

[…]

Обкладинка: unsplash-logoJanko Seboek Дорога вгору вимащена кров’ю, в тому числі – твоєю, герої покладають черепи свої на схил – достойникам і недостойним – сходи, крокує вільний і той, хто в полоні марнот, спогадами свавілля до божевілля висот, не кожен відчує, не кожен віддячить за дар, та всім потепліє на шкірі й потягнуться квіти з ран…

Читати далі

Листопад

Обкладинка: Jonah Pettrich Опадають міфи, маски осідають, останнє слово кружляє додолу, моє гілля лишилось голе, душа небу холодному обійми розкриває, і завертаються від захоплення корені під покровом минущого, що стало минулим – шарфом із золота на горлі на межі застуди – захищає якорем, щоби в блакиті тій не потонула, не захлинулася у захваті безмов’ям…

Безпосередність

Фото в обкладинці: Kristian Seedorff Реальність – жало променю в розбурханій хмарі живого, опівдні в жовтні, коли дерева яро в небо б’ють тілами в знак присутності, і вітер точить лінзи з солі, щоб ти бачив правду прямо, ось, перед собою, ось, ось! О! Сонце! Ось це! Це… 777 – Cosmosophy by Blut Aus Nord

Холодний вірш

Закутатися в реглан – максимальний захист, якого удасться добитися, будь-які стіни ламаються легше, ніж плоть, а плоть, як відомо, слабка, тому я дрижу з остраху і від захоплення перед видивом хмар, що ковтають увечері сонце, обіцяючи шторм уночі і пониження температури… Пам’ятаєш, як ходять жінки, що малих заганяють у дім на вечерю, в оцих своїх…

Читати далі

1 2 3 8
%d блогерам подобається це: