Персональний сайт Максима Холявіна

Спогади без прив’язки до дат

Придбав книгу «Маріуполь. Останній форпост». Це збірка журналістських текстів і фото, присвячених подіям минулого року в Маріуполі. Можна більш-менш точно простежити хронологію подій. І хоча я би провів глибшу аналітичну роботу, спробував би точніше розібратися в мотивації та страхах нашого народу (адже досі нам не вистачало саме відвертої розмови про наболіле, того сумнозвісного «діалогу», про…

Читати далі

Десь далеко живе місто зі своїм неповторним світлом, воно ввечері, як екзотичний по асфальту та стінах чай. Скрапує з листя різного і дахів старовинних тихо на бруківку та на обличчя, на долоні, на скло, на цеглу, проникає в чиїсь кімнати і цілує секунди чиїсь…   Я проводжу бічком горнятка по рельєфу його послання, закарбованого на…

Читати далі

3 коментарі

Продовження з нуля. Або як я відкрив для себе українську культуру

Викладене нижче є суб’єктивним поглядом на об’єктивні події та не претендує на вичерпність опису та аналізу, є виключно суб’єктивними роздумами про долю покоління та роль української культури в справі суспільного відродження.   Я народився в Маріуполі, котрий хоч і був заснований козаками, опинився у страшенно радянському контексті, бо був перетворений свого часу на індустріальний осередок….

Читати далі

Quo vadis, Mariupolis?

2012 рік більш ніж наочно показав, що в житті Маріуполя настав період змін. Схилившись на бік оптимізму, можна навіть припустити, що то «початок нового етапу», як люблять казати на урочистостях. Проте розслаблятися рано, бо постає неминуче і важке питання: а куди, власне, далі? Металургія більше руйнує місто, аніж будує, до того ж сама по собі…

Читати далі

Побачив щось, і ось… ;)

Прошита біографія трамвайним полотном, ранковим променем оплетена дбайливо, трясеться сенс життя по рейках між городів, коли до горизонту пролягла безодня за розрисованим подряпинами склом під генеральний бас з горлянок мідяних биків, тривожить сон його недосконалий дзвін, тінями пролітає гранями трави…   Знаю, що є тут, знаю, що є там, стежини знаю із розбитого асфальту, поверхні…

Читати далі

Стоп смог! – історія

Отже, почалося все зі смогу. Можна ігнорувати забруднення води – не так видно, не так чути – але коли перекриває дихання, вже надто не проігноруєш. Тому маси народні почали ворушитися. Для Маріуполя це є неабияке досягнення, тому що має місце як економічна, так і психологічна прив’язка до металургії, звично стало терпіти нібито «необхідне зло», за…

Читати далі

Великий егоїзм – продовження

Вчора здійснив акт Великого егоїзму.   Багато міст в Україні потерпає від нашестя каштанової молі – дуже небезпечного шкідника. Багато вулиць Маріуполя, засаджені каштанами, перетворилися на іржаві тунелі з посохлим листям. Це не від спеки і не навіть не від викидів заводів (хоча опосередковано вони в будь-якому разі мають певне відношення, адже впливають на збалансованість…

Читати далі

4 коментарі

Маріуполь екологічний. Коментар

Експозиція. Все почалося зі смогу. Смог для Маріуполя – явище звичне, від нього позмінно страждають мешканці обох берегів Кальміусу, в залежності від напрямку вітру. Смог проявляє себе в кращому випадку в формі легкого неприємного запаху в повітрі, в гіршому – у вигляді білого півпрозорого туману з різким неприємним запахом. Причиною громадських виступів послужило погіршення ситуації,…

Читати далі

Привіти з іншого краю України на честь Дня соборності

День соборності – гарне свято для того, щоб згадати, що ми всі живемо на одній землі, об’єднані схожими проблемами і працюємо, взагалі-то, на одну справу. І хоча воно визнано державним і навіть позначено вихідним днем, для багатьох населених пунктів соборність де факто піддається випробовуванню. Як символ єднання розірваної протягом довгого часу держави люди в Києві…

Читати далі

2 коментарі

Укренесанс

Декілька років тому мій Друг запропонував поїхати в Харків на концерт відомої багатьом російської групи “Пікнік”.  Під час виступу охорона жорстко “всаджувала” всіх, хто намагався встати з місця. Одна справа, коли всаджували не в міру активних хлопаків посеред залу, що попами заважали дивитися іншим, але чіпали й тих, хто собі спокійно сидів у проході. Не…

Читати далі

У пошуках громадянського суспільства. Декілька міркувань

Події навколо Щекавиці змушують вкотре задуматися про головну, мабуть, на даний час проблему нашого суспільства – проблему громади. А точніше – її відсутності. За великим розрахунком, українське суспільство сьогодні активно відроджується з пострадянського попелу. У нас є громадські організації, рухи і просто небайдужі люди, котрі своєю працею прокладають шлях до майбутнього. Це добре, так і…

Читати далі

1 коментар

Міжнародники, гідні захоплення. “ДИПКОРПУС”

Приблизно два роки тому я познайомився з Василем Світличним, одним із Секретарів Ліги політологів-міжнародників «ДИПКОРПУС». Тоді ми спілкувалися про долю Маріуполя й роботу маріупольської діаспори в Києві щодо її поліпшення. Виявилося, що існує група людей, яка, поїхавши з рідних місць, не покинула їх, а продовжує трудитися задля розвитку культури там, вдома. До нас їх зусиллями вже привезли кінофестиваль з Андріївського узвозу «Відкрита ніч». Згадана Ліга взагалі є масштабною освітньо-дипломатичною ініціативою, неабияким є її внесок у проведення Дня Європи саме в Маріуполі (та Херсоні). Все це відбулося протягом наступних років, а отже ініціативність не тільки не зникла, але й набрала обертів. Захотілося дізнатися й розповісти Вам, шановні Читачі, про діяльність «ДИПКОРПУСА» докладніше. Тоді я звернувся до Василя після такого довгого мовчання й він радо відгукнувся на прохання розповісти про організацію. Далі слово йому…

Genius Loci ч.4

IV. НОСТАЛЬГІЯ Ще один доказ на користь зв’язку з місцем – Ностальгія. Скільки митців-вигнанців та й просто вимушених емігрантів страждало на чужині… Важко та й не дуже потрібно зараз судити – хто чому й навіщо їхав геть, справа в тому, що вони неодмінно не могли просто так взяти й покинути Батьківщину. Мова не йде про…

Читати далі

Genius Loci ч.3

ІІІ. ХРОНІСТ Здавалося б – яка заслуга хроніста? Він уявляється таким собі переписчиком подій, мов із однієї книжки в іншу. Але ні. Перша заслуга хроніста полягає в тому, що він розбирається в тугому клубку подій. Сучасність не так-то просто розкладається на стрункі вектори чиїхось прагнень, вчинків, або навіть природних явищ. Тільки аналітик здатен правильно розставити…

Читати далі

Genius Loci ч.2

ІІ. ЛАНДШАФТ У фільмі Хуліо Медема «Секс і Люсія» я побачив ландшафт: плаский, суворий, оточений морем і сповнений пожухлих пів-пустельних кущів. І та суворість та рівнинність так живо зрезонували в голові, що я зрозумів – хоча я й полюбляю гори та ліси, але генетичний зв’язок між мною та рідним маріупольським степом і морем, бар’єром між…

Читати далі

Genius Loci

І. СЕРЦЕ БУТТЯ О царь Недоступного Света, Отец моего Бытия… Иннокентий Анненский Взагалі-то, ці два рядка безбожно вирвані мною з контексту віршів «тихого поета». Але саме друга частина звертання уособила ще одне почуття явища, зазначеного в назві поста, – Генія Місця. Отець мого Буття… Так само там могла би бути й Мати, але краще за…

Читати далі

%d блогерам подобається це: